Принцип Дейла

Заключається в тому, що у всіх закінченнях одного нейрону виділяється один і той самий медіатор. Цей принцип актуальний і сьогодні. Хоча і накопичується все більше свідчень про існування більше одного виду медіатора на нервових закінченнях одного нейрона. Закон або принцип Дейла стосується тільки пресинаптичної єдності конкретного нейрона. Не можна застосовувати цей закон до постсинаптичних ефектів. Знак синаптичної дії тут визначається не медіатором, а властивостями рецепторів на постсинаптичний мембрані (дія ацетилхолін).

21. Особливості електричних синапсів.

Критеріями електричного синапсу є певні електрофізіологічні і фармакологічні ознаки. Електрофізіологічними ознаками є:

- наявність електричного зв’язку між пре - і постсинаптичною мембранами;

- передача струму відбувається як у двох напрямках (не випрямні синапси), так і у одному – постсинаптичному (випрямні синапси);

- невелика синоптична затримка – 0,05 – 0,1мс. В хімічних синапсах мінімальна с. з. – 0,2мс, а максимальна – десятки і сотні мілісекунд;

- незалежність амплітуди постсинаптичного потенціалу в електричному синапсі від рівня мембранного потенціалу постсинаптичної клітини.

Морфологічними ознаками електричних синапсів є дуже невелика ширина синоптичної щілини і наявність спеціалізованих структур – щелевих контактів.

Фармакологічними ознаками є відсутність чутливості електричної передачі до заміни іонів Са²⁺ у оточуючому розчині іону Mg²⁺ або Ca^2+, яка припиняє виділення нейротрансміттера, а також до специфічних блокаторів хеморецепторів постсинаптичної мембрани.

Електричні синапси, як правило, входять у такі провідні шляхи НС, які обслуговують термінові і найшвидші реакції організму, вимагаючи точно синхронізованого розряду двох і більше нейронів. Це реакції захисту.

22. Пейсмекерний потенціал. Його види.

23. Рецепція подразнень. Класифікації рецепторів.

ЦНС отримує інформацію про зовнішній світ і внутрішній стан організму від спеціалізованих до сприйняття подразнень органів рецепції. Багато органів рецнпції називають органами чуття тому, що в результаті їх подразнення і поступання від них імпульсів у великі півкулі головного мозку (ГМ) виникають відчуття, сприйняття, уявлення, тобто різні форми чуттєвого відображення зов нішнього світу. Органи чуття є периферичною ланкою аналізаторів. За сучасними уявленнями рецепторні клітини є спеціалізованими, тобто настроєні на чутливість до різних форм енергії в оточуючому середовищі. Крім того, спеціалізація рецепторів проявляється в їх високій збудливості, а саме здатності збуджуватись мінімальною кількістю специфічною енергією зовнішнього подразника.

Рецептори поділяють на дві великі групи:

1. Інтерорецептори-надсилають імпульси, сигналізуючи про стан внутрішніх органів (вісцерорецептори), а також про положення і рухи тіла іокремих його частин у просторі (вестібулорецептори і пропріорецептори).

2. Екстерорецептори- зовнішні рецептори - сприймають подразнення із зовнішнього середовища.

Рецептори можуть бути класифіковані відповідно фізичної природи подразників, до яких вони особливо чутливі: фоторецептори, механорецептори, терморецептори, хеморецептори, барорецептори, осморецептори, глюкорецептори, волоскові клітини, тощо.

Органи рецепції також поділяються відповідно характеру, модальності відчуттів, які виникають при подразненні даної групи рецепторів. Згідно цієї класифікації розрізняють органи зору, слуху, нюху, смаку, дотику, сприйняття тепла і холоду, положення тіла, болю.

Деякі рецептори здатні отримати подразнення від віддалених предметів - дистантні рецептори (зір, слух, нюх). Інші рецептори – контактні - здатні сприймати подразнення тільки від предметів, які безпосередньо до них прикладені.

В цілому сукупність рецепторів тіла дає інформацію про зміни у внутрішньому середовищі організму від найменших зрушень і про всі сигнали від найслабших, які надходять до нас від найвіддаленіших зовнішніх об’єктів.

Сенсорна модальність органів рецепції може включати різні субмодальності, або якості. Остання грунтується на поділі рецепторів на підтипи. Кожний підтип рецепторних клітин налаштований на більш вузький спектр стимулів. Так якість запаху залежить від чутливості різних рецепторних клітин в носі до різних молекул у повітрі. Різні кольори залежать від фоторецнпторів з різною чутливістю до довжин світлових хвиль.