7. Безробіття як психологічний стрес. Його динаміка.

Безробіття — явище неоднозначне. Його вважають як вели­ким соціальним лихом, проблемою, що завжди потребує роз­в'язання, врегулювання, так і стимулом до активізації працю­ючого, працездатного населення на суспільному ринку праці.

Класифікацій безробіття як соціально-економічного явища є багато. Найперше у сучасній літературі існує поняття "класич­ного" безробіття. Воно є результатом надто високої ставки за­робітної плати стосовно тієї, яка врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад проф­спілками.

Розрізняють такі види безробіття:

• фрикційне (добровільна зміна місця роботи; пошук нової роботи; тимчасова втрата сезонної роботи тощо);

• структурне (продовження фрикційного — на основі змін, пов'язаних із науково-технічним прогресом, змінами тех­нологій і організації виробництва тощо);

• циклічне (зумовлене насамперед спадами виробництва);

• вимушене;

• приховане;

• нормальне;

• оптимальне.

Реальне загострення проблем праці, зайнятості населення взагалі й молодіжної зайнятості зокрема в сучасній Україні відбувалося значно швидше, ніж за показниками офіційної статистики. Чинники, що визначили погіршення ситуації на ринку праці протягом останніх тринадцяти років, досить відо­мі, а саме:

• загальноекономічна криза в країні та її основні складові: падіння обсягів виробництва, загострення фінансової кризи, реорганізація підприємств, галузей;

• недосконала законодавча база та несприятливі економіч­ні умови для розвитку підприємництва;

• посилення процесів роздержавлення та приватизації;

• скорочення державних інвестицій, несприятливий інвес­тиційний клімат загалом;

• відсутність належного контролю за використанням бюд­жетних коштів та нецільове їх використання;

• недосконалість механізмів реалізації соціально орієнтова­них законодавчих актів чи блокування їх виконання з боку управлінських структур;

• погіршення зовнішньо-економічної ситуації, міжнародні фінансові ускладнення тощо.

Проблема праці, зайнятості, безпосередньо пов'язана з рів­нем освіти молоді, як і інших соціально-демографічних груп. Загальновідомо, що з підвищенням рівня освіти зростає конку­рентоспроможність населення, молоді на ринку праці. Ця теза повною мірою визначає особливості становища окремих еконо­мічно активних груп молоді.

Безробіття, незайнятість — це лише одна з проблем, що ви­никають у процесі адаптації молоді до ринку праці та її со­ціальної адаптації взагалі. Зокрема тієї, що має вищу освіту.

8. Система соціально-психологічної допомоги молоді, що втратила роботу або займається її пошуками.

Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні певні права: добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; безплатне сприяння у підборі підхожої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку; компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість; виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги; виплату безробітним в установленому порядку допомоги з безробіття, матеріальної допомоги з безробіття, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги; включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги з безробіття та матеріальної допомоги з безробіття до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу; надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам — випускникам державних навчальних закладів держави, раніше замовлених підприємствами, установами, організаціями.

Пріоритет у профорієнтації та сприянні вторинній зайнятості молоді належить центрам соціальних служб для молоді, які використовують такі форми роботи:

· надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей з працівниками різних професій, круглих столів з проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій;

· проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спеціально створених консультативних пунктах, в яких здійснюється тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді;

· проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшується в умовах комп'ютеризації центрів ССМ, спрямованої на допомогу молодим людям при професійному визначенні;

· залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів — проведення днів соціального захисту молоді, днів відкритих дверей, ярмарків вакансій;

· створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми з працевлаштування, вакантні робочі місця;

· організація клубних об'єднань, які сприяють формуванню у молодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодіння знаннями з основ психології;

· телефонне інформування, яке надає клієнтам об'єктивну інформацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесід із роботодавцями;

· надання клієнтам . інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації.

Інноваційні форми вторинної зайнятості молоді:

· виїзні консультування сільської молоді з питань працевлаштування;

· місячник з профорієнтації "Вибери собі професію", під час якого проводиться "ярмарок професій", профорієнтаційні та економічні ігри, лекції з питань економіки та підприємництва, інформування молоді з цих питань;

· патронаж окремих категорій молоді, зокрема неповнолітніх, які потребують соціальної адаптації та працевлаштування;

· форми працевлаштування та профорієнтаційної роботи для молоді з особливими потребами (курси здобуття професії для інвалідів, бронювання робочих місць для неповнолітніх з числа дітей-сиріт та молоді пільгового контингенту);

· збори-семінари керівників підприємств, господарств та фірм регіонів з питань працевлаштування та проходження практики студентів у літній період.

У сприянні працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді центри соціальних служб співпрацюють із різними установами та організаціями, не підміняючи і не дублюючи їх роботу: центрами зайнятості, підприємствами, установами, організаціями, громадськими і приватними організаціями, з якими укладають угоди про співробітництво, започатковують спільні проекти і заходи.

Для багатьох центрів соціальних служб для молоді цей напрям роботи став провідним. Тенденція зростання рівня безробіття змушує центри ССМ збільшувати та удосконалювати форми і методи соціального впливу на молодь, сприяти підвищенню рівня її професійної підготовки, налагоджуючи співробітництво із зацікавленими установами та підприємствами, залучаючи якомога більше кваліфікованих спеціалістів на допомогу молодій людині.