2. Економічно активне населення. Профорієнтаційна робота з молоддю.

Економічно активне населення (ЕАН) – це населення певного віку, яке бере активну участь у трудовій діяльності або прагне реалізувати свою працездатність за винагороду. В економічно розвинутих країнах ЕАН визначається як сума зайнятого і незайнятого зареєстрованого у відповідних службах населення, що активно займається пошуком роботи.

ЕАН визначається достатньо тривалим періодом (наприклад, рік). Припускається, що протягом цього періоду особа визнається трудоактивною, якщо у визначений період (наприклад, протягом 12 тижнів з минулого календарного року або з минулих 12 місяців) вона мала статус працюючого або безробітного (тобто мала роботу, активно її шукала або була зареєстрована як безробітний).

Частка економічно активного населення (ЕАН) залежить від кількості людей працездатного віку в Україні (приблизно 62,6%), а також від рівня зайнятості людей у допенсійному та післяпенсійному віці [5].

Вирішення проблеми профорієнтації, праці молоді, як і процес соціалізації молоді взагалі, є найбільш ефективним тоді, коли у державі створена своєрідна молодіжна інфраструктура, складовими якої є:

• розвиток та захист інтелектуального потенціалу нації і молоді. Мають бути забезпечені гарантії щодо отримання кожною молодою людиною будь-якої освіти, але загальної-безкоштовно;

• збереження і подальше формування кадрового потенціалу висококваліфікованих спеціалістів різноманітних галузей виробництва;

• захист і адаптація непрацюючої молоді;

• підтримка молодіжних ініціатив, молодіжного підприємництва;

• розвиток інформаційних систем.

Становище на ринку праці характеризується подальшим напруженням, зростанням кількості молоді серед безробітних, з одночасним відтіком її зі сфери зайнятості в народному господарстві в сферу нерегламентованої діяльності, тобто в тіньову економіку. Ще більше напруження складається під час працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, які не отримали направлення на роботу. Але і серед тих, хто пройшов розподіл, не завжди залишаються працювати за місцем призначення. Їх не задовольняють розміри заробітної плати та умови праці. Ситуація вельми тривожна, адже якщо молоді люди не знайдуть свого місця в економічній структурі суспільства, саме вони є кандидатами для еміграції, виїзду за кордон в пошуку заробітка, або у своїй країни опускатися до рівня жебракування, деградації особистості як такої.

3. Становище молоді на ринку праці. Пріоритети молодої людини у виборі професії

У зв’язку з різноплановою соціальною і економічною ситуацією у суспільстві молодь втратила інтерес вибирати спеціальність за покликанням або інтересом. Сьогодні кожна третя молода людина навіть не намагається знайти своє місце на ринку праці, а просто пристосовується до ситуації. Втратився інтерес навіть до підприємницької діяльності. Юнакам та дівчатам хочеться легкого шляху: вивчився (спеціальність престижна), направили на роботу з гарним заробітком і умовами праці. Але на сучасному ринку праці існує поняття конкурентоспроможності, яке і вирішує долю кожного.

Отже, у формуванні відповідного ставлення молоді до праці і професії взагалі найбільш значущими є такі чинники:

• оплата праці;

• гарантована та цікава робота;

• робота, завдяки якій можна чого-небудь досягти;

• робота, яка відповідає здібностям людини.

Працездатній молоді — громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітних, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

Молодим спеціалістам-випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена, підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Окремі важливі положення українського законодавства щодо праці в контексті молоді можна виділити таким чином:

•          мінімальний вік працевлаштування. Відповідно до Ко­дексу законів про працю України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Як виняток, на роботу можуть прийматися неповнолітні, які досягли п'ятнадцяти років, за згодою одного з бать­ків чи особи, що його замінює;

•          право першого робочого місця. Законодавчо його зобо­в'язана надати держава на строк не менш як два роки (Кодекс законів про працю, ст. 197);

•          надання роботи випускникам державних навчальних закладів, яких раніше замовили підприємства, устано­ви, організації (Закон України "Про зайнятість населен­ня", ст. 4);

•          бронювання робочих місць ("Кодекс законів про працю", ст. 196). Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (ст. 5), місцеві державні адміністрації, вико­навчі органи відповідних рад за поданням центрів зайня­тості бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 осіб до 5 % загальної кількості робочих місць за робіт­ничими професіями. Використовується цей механізм для захисту права на працю найвразливіших верств населен­ня. У межах цієї броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад установлюють підприємствам кво­ту робочих місць для обов'язкового працевлаштування молоді. Для запобігання відмови у працевлаштуванні мо­лоді встановлено спеціальні штрафні санкції. У деяких країнах, навпаки, існують системи економічного стиму­лювання, заохочення підприємств, установ, організацій, що сприяють працевлаштуванню молоді, створенню до­даткових робочих місць;

•          працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів. Щоб зацікавити підприємства у та­кому працевлаштуванні, до Закону України "Про загаль­ний військовий обов'язок і військову службу" було вне­сено доповнення щодо звільнення на один рік від призову до Збройних сил України випускників профтех­училищ, які працевлаштовані за обраною професією.