ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Науково – методичний центр практичної психології і соціальної роботи

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

Рішенням обласної Експертної комісії

НМЦППСР ІППОЧО

від _____________________________р.

протокол № _____________________

голова Експертної комісії

__________________Д.Д. Романовська

« Програма соціально – психологічної корекції девіантної поведінки у підлітків.»

З метою психокорекції девіантної поведінки у підлітків, які перебувають на профілактичному обліку в правоохоронних органах.

Укладач: Рачковська Л.В.,

спеціаліст відділу соціального

менеджменту,

Чернівецького міського Центру

соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді

Чернівці – 2014 р.

Пояснювальна записка

Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожими на вас!!!

Ось головне правило, якого потрібно дотримуватися, для налагодження стосунків з дітьми. Перш ніж вимагати від дитини не палити, не вживати алкоголь або наркотичні засоби, згадайте скільки ви випили зранку кави та викурили цигарок, або випили знеболюючих пігулок? Ви вважаєте, що кава - це стимулятор, а пігулки лише для зняття болю, та насправді це та сама залежність. Тому переш ніж щось вимагати від дитини згадайте, як ви поводились останнім часом!

Як правило, дитина для батьків – це осереддя власних нереалізованих честолюбних прагнень. Тому важливо пам'ятати, що дитина це індивідуальність зі своїми бажаннями, прагненнями та почуттями.

Підлітковий вік – один з найвідповідальніших у розвитку людини і підготовки її до самостійного життя. Головним завданням батьків - є підтримка, розуміння і допомога у вирішенні вікових проблем. В 11 років починається перебудова організму: дитина стає імпульсивною, з'являється негативізм, часті зміни настрою, сварки з батьками. В 12 років ставлення до світу стає більш позитивним, зростає автономія підлітка у сім'ї і посилюється вплив однолітків. Головною властивістю 13- річного підлітка є увага до себе, самокритичність, виникає цікавість до психології, критичне ставлення до батьків, характерні часті зміни настрою. В 14 років підліток стає впевненішим у собі, енергійним, товариським, зростає інтерес до людей; він зачарований словом «особистість», полюбляє обмірковувати і порівнювати себе з іншими, активно ідентифікує себе з героями кіно і літератури, шукає в них власні риси. Суть 15- річчя неможливо описати єдиною формулою, адже швидко зростають індивідуальні відмінності. Новоутворення цього віку є зростання духу незалежності, який робить стосунки підлітка у сім'ї та школі напруженими, намагання звільнитись від зовнішнього контролю поєднується з ростом самоконтролю і свідомого самовиховання. Усе це підвищує вразливість і чутливість підлітка до дій зовнішнього середовища і він часом шукатиме захисту в родині. У 16 років настає рівновага: збентеженість змінюється життєрадісністю, значною мірою зростає внутрішня самостійність, емоційна врівноваженість, товариськість, спрямованість у майбутнє.

Допомога батьків протягом цього періоду виражається в наступному:

• допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла;

• усі зауваження робити в доброзичливому тоні, без ярликів;

• ознайомити дитину з призначенням і функціонуванням організму;

• варто пам'ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги душа.

З 15 до 18 років відбувається формування самосвідомості – уявлення про себе самого, само оцінювання своєї зовнішності, розумових, моральних та вольових якостей. Зростає вольова регуляція, концентрація уваги, обсяг пам'яті, логізація навчального матеріалу, сформованість абстрактно – логічного мислення. З'являється вміння самостійно вирішувати складні питання. Формується власний світогляд, як цілісна система поглядів, знань і переконань. З'являється прагнення до самоствердження своєї незалежності, оригінальності.

Основні правила яких потрібно дотримуватись батькам підлітків:

• підтримувати підлітків у виконанні задач розвитку;

• продовжувати створювати атмосферу любові, безпеки і забезпечити захист;

• приймати всі почуття підлітків і говорити як це було коли у Вас з'явилися сексуальні почуття;

• конфронтувати неприйнятну поведінку;

• ясно виражати свою позицію відносно наркотиків і сексуальної поведінки;

• не погоджуватись з спотвореннями дійсності;

• визначати способи, якими підліток відділяється від родини і заохочувати ті з них, які підтримують його і являються незалежними;

• розуміти і заохочувати опрацювання задач ранніх стадій розвитку;

• радіти і вітати дорослішання підлітка;

• заохочувати зростаючу незалежність, приймати ту ідентичність, якої набуває і прагне підліток, щоб він був відвертим із собою і освоював прийнятну в суспільстві поведінку. Це може відрізнятись від очікувань і мрій, які батьки мають по відношенню до дитини.

• приймати участь в громадських заходах по підтримці безпеки в школі та на вулиці.

Якщо дитина не отримує вдома потрібної допомоги вона йде шукати її на вулицю, а там «добрі люди» допоможуть. І тут з'являється така проблема, як – девіантна поведінка.

Девіантна поведінка – поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загально прийнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Девіантна поведінка розглядається як результат соціопатогенеза, що виникає внаслідок різних впливів на особистість. Соціопатогенез – це складний, насичений протиріччями і конфліктами процес, де складаються початкові психологічні передумови для криміналізації особистості.

Негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей:

• неблагополуччя в сім'ї ( неповна сім'я, батьки - п'яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх психологічно – педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету, прояви насильства, жорстокості, матеріальне неблагополуччя);

• низька педагогічна культура сім'ї ( батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні для дітей « парникових» умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, не сформованості системи самовимог і самоконтролю);

• проблеми, пов’язані з навчанням ( проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання «втекти» від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку вчителів – вихователів до учнів з моральними вадами; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних справ тощо).

Негативні соціальні впливи, що грають десоціалізаційну роль у виникненні девіантної поведінки підлітків. Десоціалізація – втрата індивідом, по будь - яким причинам, соціального досвіду, яка відображається на його життєдіяльності і можливості самореалізації в соціальному середовищі.

• прямі десоціалізаційні впливи чинять з боку найближчого оточення, яке безпосередньо демонструє зразки асоціальної поведінки, анти суспільних орієнтацій і переконань, коли діють анти суспільні норми і цінності, групові приписи, зовнішні поведінкові регулятори, що спрямовані на формування особистості асоціального типу;

• непрямі десоціалізійні впливи середовища полягають у відсутності необхідних умов для «запуску» провідних механізмів і засобів соціалізації, за допомогою яких здійснюється «трансформація» системи зовнішньої регуляції у внутрішню.

Кримінальний фактор виникнення девіантної поведінки:

- група підлітків, що сформована поза соціально – значущої діяльності, в умовах марного згаяння часу та ризикованих хуліганських занять. У таку групу, яка виявляється «каталізатором» злочинної поведінки неповнолітніх, підліток потрапляє в разі неможливості досягнути успіху, відсутності позитивної діяльності, в якій підліток може реалізувати себе; в разі психологічного дискомфорту, що виникає як результат престижного невдоволення, відчуження від колективу, як це буває з «важкими» учнями внаслідок їх слабкої успішності, конфліктів з вчителями та однокласниками, що призводить до зниження референтної значущості підлітка та пошуків ним іншого кола спілкування.

Психобіологічні передумови асоціальної поведінки дітей:

• кризові явища, що характеризують психофізіологічний розвиток у підлітковому віці( кризові явища в організмі, психіці та взаємовідносинах підлітка);

• нервово – психічні захворювання, акцентуації характеру, психічні аномалії: олігофренія, психози, психопатії, неврози, психофізичний інфантилізм, ознаки органічного ураження головного мозку;

• відставання в розумовому розвитку – за особливо несприятливих умов внаслідок своєї підвищеної навіюваності підлітки можуть легко підпасти під вплив дорослих, досвідчених злочинців;

• різні фізичні вади, дефекти мови, зовнішня непривабливість, вади конституційно – соматичного характеру.

Проблеми у вихованні дітей створюються унаслідок допущення помилок в системі виховання. Помилки мають стійкий характер і полягають: у відсутності вимог до дитини; безконтрольності з боку батьків за поведінкою та успішністю дитини; надмірної батьківської любові ( запещені діти);

• надмірній суворості виховання; відсутності врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини; споживацьке ставлення до життя, негативне ставлення до праці; невідповідності морально – естетичних принципів сім'ї загальноприйнятим нормам; невміння раціонально вирішувати сімейний конфлікт; відсутність життєвих позицій.

Допущення всіх цих помилок призводить, до серйозних проблем пов'язаних з розвитком дитини. В певні моменти свого життя дитина не усвідомлює, що добре, що погано; що певний вчинок не відповідає загальноприйнятим нормам, а злочин призведе до покарання. Відсутність життєвих позицій призведе до того, що підліток попаде під чужий вплив, також до цього можна додати негативне ставлення до праці, і як наслідок кримінальний спосіб життя.

Робота психолога з підлітками, схильними до девіантної поведінки, повинна включати в себе роботу не тільки з дітьми але й з батьками - це був би найкращий варіант. Батьки повинні усвідомити свої помилки, навчитись прислухатись до своєї дитини, переживати разом з нею її проблеми, щиро радіти її перемогам і підтримувати у здобутті нових.

Але не завжди батьки готові працювати з психологом, щоб змінити себе, свою поведінку і погляди. І саме тоді психолог стає тією людиною, яка допоможе підлітку розібратись в собі.

Девіантна поведінка – це поведінкові порушення, пов’язані з вчинками або серією вчинків, які не відповідають загальноприйнятим нормам поведінки в суспільстві.

Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини за допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.

Група – обмежена в розмірах спільність людей, що виділяється із соціального цілого на основі визначених ознак

Мозковий штурм – оперативний метод вирішення проблеми на основі стимулювання творчої активності, при якому учасникам обговорення пропонується висловлювати, як можна більшу кількість варіантів вирішення, в тому числі самих фантастичних. Потім з загальної кількості висловлених ідей відбираються найбільш вдалі, які можуть бути використані на практиці.

Практичне значення.

Розроблена програма дає можливість усвідомити свої помилки, більше розуміти себе, свої можливості й границі та знайти нові шляхи для вирішення проблем і конфліктів. Дана програма допомагає у виявленні сильних сторін, у самовизначенні та актуалізації життєвих цілей.

Мета: психокорекція девіантної поведінки підлітків, які перебувають на профілактичному обліку в правоохоронних органах.

Завдання:

• налагодження терапевтичного контакту між тренером і групою; розвиток комунікативних навичок.

• профілактика девіантної поведінки.

• формування та актуалізація позитивних життєвих цілей.

Критерії вибору учасників програми:

• неповнолітні, які перебувають на обліку в правоохоронних органах.

Організація занять:

• Частота занять – 1 раз в тиждень групові заняття; 2 рази індивідуальна консультація;

• Кількість занять – 18 групових занять, 46 індивідуальних консультацій (з них 5 індивідуальних консультацій для первинної соціально психологічної діагностики та 5 індивідуальних консультацій для повторної діагностики по закінченню програми);

• Тривалість кожного заняття – 2,0 години групове та 45 хвилин індивідуальна консультація;

• Кількість учасників для однієї групи не більше 8 підлітків.

Використані методи та методики:

- Спостереження під час індивідуальних консультацій та групових занять;

- методика діагностики акцентуацій характеру Г. Шмишека та К.Леонгарда(див. додаток №1)

- методика діагностики показників і форм агресії А.Басса і А.Даркі(див. додаток №2);

- методика діагностики схильності до конфліктної поведінки К. Томаса,адаптація Н.В. Гришиної(див. додаток №3)

- методики діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі(див. додаток №4).

В програмі використовуються різноманітні форми та методи роботи з різних джерел та напрямів психології: бесіди, групова робота, релаксійні вправи, рольові ігри та вправи з елементами тілесної терапії.

Критерії ефективності програми:

По закінченню роботи програми проводиться повторна діагностика, результати якої порівнюються з первинною діагностикою.

Навчально - тематичний план:

№	Тема	К-сть годин
1	Блок №1 Соціально – психологічна діагностика: бесіди, спостереження, тести, методики, аналіз поведінки	5 годин
2	Блок№2 Психокорекційна робота Етап 1:групові заняття для розвитку комунікативних навичок	10 годин
2.1	Налагодження сприятливої обстановки для саморозкриття.	2 години
2.2	Формування адекватної самооцінки.	2 години
2.3	Виявлення причин формування певної поведінки	2 години
2.4	Конструктивне вирішення складних ситуацій	2 години
2.5	Актуалізація знань набутих на заняттях	2 години
3	Етап 2:профілактика асоціальної поведінки Частина 1	8 годин
3.1.1	Усвідомлення своїх прав	2 години
3.1.2	Формування навичок саморегуляції та правова відповідальність неповнолітніх	2 години
3.1.3	Навички виходу з конфліктів, кримінальна відповідальність за моральну та фізичну шкоду.	2 години
3.1.4	Навики протистояння впливу групи, групові правопорушення	2 години
	Частина 2	8 годин
3.2.1	Залежність, відповідальність за збереження та збут наркотиків	2 години
3.2.2	Вживання алкоголю, відповідальність за вживання алкоголю неповнолітніми	2 години
3.2.3	Статеві відносини, кримінальна відповідальність за сексуальне насильство	2 години
3.2.4	Підвищення правової грамотності	2 години
4	Етап№3:формування позитивних життєвих позицій	10 годин
4.1	Формування доброзичливості в групі	2 години
4.2	Розуміння і прийняття правил і потреб інших	2 години
4.3	Розвиток емпатії, виявлення сильних сторін	2 години
4.4	Самовизначення життєвих цілей	2 години
4.5	Актуалізація життєвих цілей	2 години
5	Блок№3Соціально – психологічна діагностика за методиками використаними в первинній діагностиці	5 годин
	Всього	46 годин