- •3. Основи теорій прийняття рішень
- •3.1 Загальна схема процесу прийняття рішень
- •3.2 Класифікація задач прийняття рішень
- •3.3 Опис переваг особи, яка приймає рішення
- •3.3.1 Виявлення переваг опр
- •3.3.2 Види показників ефективності
- •3.3.2.1 Метод узагальненого показника
- •3.3.2.2 Метод „затрати/ефект”
- •3.3.2.3 Метод цільового програмування
- •3.3.2.4. Метод головного показника
- •3.4 Одноетапні процедури прийняття рішень в умовах невизначеності
- •3.4.1 Мінімаксний критерій
- •3.4.2 Критерій Байєса – Лапласа
- •3.4.3 Критерій Севіджа
- •3.4.4 Застосування класичних критеріїв
- •3.5. Похідні критерії прийняття рішень
- •3.5.1 Критерій Гурвіца
- •3.5.2 Критерій Ходжа – Лемана
- •3.5.3 Критерій Гермейєра
- •3.5.4. Критерій добутків
- •3.5.5 Прийняття рішення за похідними критеріями
- •3.6 Задачі прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності
- •Одноетапні процедури прийняття рішень в умовах ризику
- •3.7 Використання експериментальних даних для прийняття рішень в умовах ризику
- •Багатоетапні процедури прийняття рішень в умовах ризику
- •Запитання і завдання для самоконтролю
Запитання і завдання для самоконтролю
Які елементи передбачає процес прийняття рішень?
Які поняття лежать в основі процесу прийняття рішень?
Міра, показник і критерій ефективності проведення операції.
Класифікація задач прийняття рішень.
Шкали вимірів.
Види показників ефективності
Евристичні методи прийняття рішень.
Критерій Вальда.
Критерій Байєса-Лапласа.
Критерій Севіджа.
Критерій Гурвіца.
Критерій Ходжа-Лемана.
Критерій Геймейєра.
Критерій добутків.
Станок може знаходитись у таких станах:
F1 – несправності нема;
F2 – є незначна несправність;
F3 - є значна несправність.
Варіанти рішення інженера з експлуатації:
Е1 – повна перевірка;
Е2 – мінімальна перевірка;
Е3 – відмова від перевірки.
Прийняти рішення щодо проведення перевірки за критеріями Вальда, Байєса-Лапласа і Севіджа, якщо витрати на проведення перевірки і призупинення експлуатації у випадку поломки станка такі ( у103 грн.)
|
F1 |
F2 |
F3 |
|
q1= 0,4 |
q2 = 0,25 |
q3 = 0,35 |
Е1 |
20,0 |
-22,0 |
25,0 |
Е2 |
14,0 |
+16,4 |
-31,2 |
Е3 |
-18 |
23,0 |
40,0 |
Для задачі 15 прийняти рішення за похідними критеріями за умови:
|
F1 |
F2 |
F3 |
|
q1= 0,5 |
q2 = 0,3 |
q3 = 0,2 |
Е1 |
-19,0 |
23,0 |
-285,0 |
Е2 |
-16,0 |
-29,2 |
-18,4 |
Е3 |
0 |
-32,4 |
-42,2 |
Виробник випускає партію виробів, які містять 8,10,12 і 14 % браку з ймовірністю 0,4, 0,3, 0,25 і 0,05 відповідно. Він пов'язаний з одержувачами А, В, і С контрактами, в яких оговорено таке:
а) відсоток браку для одержувачів А, В і С не повинен перевищувати 8, 12, і 14% відповідно;
б)якщо відсоток браку буде перебільшувати обумовлений, то штраф буде складати 100 грн. за 1% перебільшення.
Хто з одержувачів буде мати найбільший пріоритет при виконанні заказу, якщо партія не перевіряється до виправляння, а виробництво партій виробів більш високої якості, чим необхідно приводить до додаткових витрат у 50 грн за 1%.
Відповідь: одержувач В.
Автомат виробляє α тисяч виробів за робочий день. Якщо α збільшується, то зростає й частка браку ρ. Функція щильності ймовірності випадкової величини β = β(ω) відома:
,
x∊[0,1]
x∉[0,1]
Кожний якісний виріб приносить дохід у 5 грн., а кожний бракований – збиток у 50 грн. Визначити значення α, при якому очікуваний дохід приймає максимальне значення.
Відповідь: α = 49.
Знайти рішення задачі 19 з використанням критерію «очікуване значення – дисперсія». Порівняйте оптимальні рішення для значень показника несхильності до ризику К=1,2,5.
Попит на виріб є дискретною випадковою величиною, інформація про яку подана у табл. 3.14
Табл. 3.14.
xn |
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
ρ[ |
0,1 |
0,15 |
0,4 |
0,15 |
0,1 |
0,1 |
Необхідно визначити:
а) рівень запасів, при якому ймовірність їх повного вичерпання не перевищує 0,45;
б) рівень запасів, при яких середнє значення дефіциту не перевищує 1, а середнє значення перевищення не більше 2;
в) рівень запасів, при якому очікуваний рівень дефіциту менше рівня перевищення хоча б на 1.
Відповідь: а) l ≥ 2; б) 2 ≤ l ≤ 4; в) l ≥ 4;
22. Щоденний попит на виріб являє собою дискретну випадкову величину, яка отримує значення 100, 120, і 130 з ймовірностями 0,2, 0,3 і 0,5 відповідно. Керівництво підприємства обмежено у виробі величини запасу одним із вказаних рівнів. Якщо воно здійснює закупівлю виробу більшу за ту, що може реалізувати, то реалізувати залишки можливо зі скидкою у 0,55 грн. за кожний виріб.
За допомогою дерева рішень необхідно знайти оптимальний рівень запасу, якщо виріб закупається по ціні 0,6 грн., а реалізується за 1,05 грн.
Відповідь: оптимальний рівень запасу – 130 шт.

(ω)