26.Назвіть різновиди партійних систем:

Партійні системи бувають:

1. Однопартійні (Німеччина, Куба)

2. Багатопартійні:

А) біпартизм – система, в якій визначальну роль відіграють дві політичні партії, які перемагаючи на виборах, по черзі приходять до влади. (США)

Б) система двох з половиною партій – це система, коли жодна з двох найбільших партій не може отримати більшості в парламенті і одна з них утворює коаліцію з третьою для формування політики та уряду. (Великобританія)

В) поліпартизм – це система, коли три і більше партій з приблизно однаковим за кількістю лекторатом приходять до влади, водночас кожна з них змушена формувати урядові коаліції.

27. Ресурси політичної влади:

Ресурси влади - це потенційні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади.

Ресурси - це

1. предмети споживання

2. кошти

3. засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви поведінки об'єкта, - преса, радіо, телебачення, засоби мистецтва;

4. знаряддя, за допомогою яких можна позбавити людину тих чи інших цінностей аж до життя включно - каральні органи, зброя.

За характером вони поділяються на

1.   утилітарні - матеріальні й соціальні блага, пов'язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини.

2.   примусові - заходи адміністративного і кримінального впливу.

3.   нормативні - соціальні норми, насамперед правові й політичні норми

28. Назвіть типи політичного лідерства:

Найбільш поширеною і майже класичною є типологія полі­тичного лідерства, яку розробив Макс Вебер. Він виділив три основних типи лідерства, підкресливши, що реально "чисті" ти­пи рідко зустрічаються, і пов'язав їх із типами влади (прав­ління).

1.Традиційне лідерство, що властиве традиційному прав­лінню. Воно передбачає віру підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди. Влада правителя пов'язана з традиційними нормами, на які він посилається, організовує свою діяльність. Правитель, який зневажає традиції, може втратити і свою владу.

2.Раціонально-легальне лідерство означає вибір політич­ного лідера через демократичні процедури і надання йому повноважень, за зловживання яких він несе відповідальність перед виборцями.

3.Харизматичне лідерство (харизма - винятковий дар, талант, властивий людині), при якому влада над іншими грун­тується на вірі, що правитель має особливі магічні здібності. Люди вірять, що він покликаний виконувати якусь наперед визначену місію. Це зумовлює покірність підлеглих. І тут влада залежить від особистих якостей правителя, а не від безособового права. Підлеглі вірять, що харизматичний лідер принесе бажані, нове. Саме такими правителями М. Вебер вважав керівників революцій; ДОСВІДЧЕНИХ ДАЛЕКОГЛЯДНИХ ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ, релігійних лідерів

В. Хагеман виділяє "консервативний" та "революційний" типи лідерів. Перший у своїй діяльності спирається на традиційні настанови та норми, другий - основні свої дії спрямовує на їх зміни, тому мусить мати особливі риси характеру.

Р. Такер поділяє лідерів за мірою їхнього впливу на сус­пільство на "реальних" і менеджерів. Перші - це лідери герої. другі - ті, які майже не впливають на хід подій. Дві категорії лідерів - перетворювачів та дільців - розглядає Дж. Берне. Лідери-перетворювачі діють в ім'я реалізації своїх глобальних. ідей, лідери ділки, навпаки, чинять "тут і негайно", концентруючи свою увагу на деталях, незважаючи на те, яким повинно стати суспільство в остаточному підсумку. Дж. Берне також пов'язує ці типи лідерів з наявною ситуацією і середовищем, де відбувається їхня діяльність.