- •Тематичний план дисципліни
- •Методичні вказівки до вивчення тем
- •Тема 1. Основні принципи та організаційні типи виробництва
- •Тема 2. Виробнича система і виробничі процеси.
- •Тема 3. Організація виробничого процесу в просторі.
- •Тема 4. Організація виробничого процесу в часі
- •Тема 5. Організація допоміжних і обслуговуючих виробництв
- •Тема 6. Потокове та автоматизоване виробництво
- •Тема 7. Організаційно –виробниче забезпечення якості продукції
- •7.3. Процесний та системний підхід в управлінні якістю продукції
- •Тема 8. Підготовка виробництва до випуску нової продукції
- •Словник дисципліни
- •Рекомендована література Основна література
- •Додаткова література
- •3. Герасимчук в.Г., Розенплентер а.Е. Економіка та організація виробництва: Підручник.- Київ: Знання, 2007. - 678 с.
Тема 7. Організаційно –виробниче забезпечення якості продукції
7.1. Поняття якості та класифікація показників якості
Фундаментальні принципи комплексного управління якості полягають у такому:
якість продукції — це не специфічна відокремлена функція тільки технічних і спеціальних підрозділів, а різнобічний процес, що охоплює всі підрозділи компанії, а також її споживачів та постачальників, це спосіб управління організацією;
підвищення якості має забезпечуватися на етапах маркетингу, проектно-конструкторських робіт, виробництва й технічного обслуговування виробів;
постійне поліпшення якості потребує застосування нових технологій;
належної якості можна домогтися тільки тоді, коли створено чітко орієнтовану на споживача систему управління якістю.
Розуміння якості знаходиться в області суб’єктивних оцінок, і має тенденцію до постійних змін, але найчастіше підкреслюється, що якість – це те, що задовольняє вимоги споживача з точки зору аналізу співвідношення “цінність/вартість”. Визначення, надане стандартом ISO 9000 видань 2000 і 2008 року, акцентовано, в першу чергу, на тому, що якість – це спроможність задовольняти потреби і вимоги усіх зацікавлених сторін
Показники якості продукції досить різні. Приведемо сутність окремих показників:
призначення - продуктивність, швидкість, потужність тощо;
надійності - безвідказність (імовірність безвідказної роботи, напрацювання до відмови), довговічність (ресурс, термін служби), ремонтопридатність (середня тривалість поточного ремонту, трудомісткість поточного обслуговування) та інші;
ергономічні, які враховують гігієнічні, фізіологічні, антропометричні та психологічні властивості людини;
естетичні - відповідність стилю, моді, кольоровій гамі, ретельності оздоблення та інші;
технологічності - трудомісткість і собівартість виготовлення виробу, питома вартість ремонтів;
транспортабельності - середня тривалість і трудомісткість підготовки продукції до транспортування, середня тривалість встановлення на засоби транспортування тощо;
стандартизації та уніфікації - коефіцієнти повторюваності, використання, стандартизації;
патентно-правові - патентний захист і чистота;
екологічні - вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє середовище, імовірність забруднення навколишнього середовища шкідливими відходами при зберіганні, транспортуванні та експлуатаціїю
7.2. Стандарти і керівні документи системи якості
Для регулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації (IСO) було затверджено серію міжнародних стандартів МС IСO 9000. Серію стандартів становили:
МС IСO 9000 «Загальне керівництво якістю та стандарти із забезпечення якості. Керівні вказівки щодо вибору та застосування».
МС IСO 9001 «Системи якості. Модель для забезпечення якості за проектування та (або) розроблення, виробництва, монтажу й обслуговування».
МС IСO 9002 «Системи якості. Модель для забезпечення якості за виробництва і монтажу».
МС IСO 9003 «Система якості. Модель для забезпечення якості за кінцевого контролювання та випробування».
МС IСO 9004 «Загальне керівництво якістю і елементи системи якості. Керівні вказівки».
У новій редакції міжнародних стандартів проводиться розподіл систем управління якістю і вимог до продукту. Вимоги до систем управління якістю встановлює стандарт ДСТУ ISO 9001-2008. Вони є загальними і поширюються на організації всіх галузей промисловості і секторів економіки. Вимоги до продукту встановлюються споживачами (або передбачають вимоги споживачів), організацією чи регламентами. Ці вимоги можуть міститися, наприклад, у технічних умовах, стандартах на продукцію та процеси, контрактних угодах і регламентаційних вимогах. Нова редакція стандарту ДСТУ ISO 9001-2008 більше не користується терміном «забезпечення якості», оскільки головним у системному управлінні якістю нині визнано дії, спрямовані на задоволення споживачів.
