МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний університет

нафти і газу

Кафедра економіки підприємства

В. М. Кузьмин

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

Методичні вказівки

для самостійного вивчення дисципліни

Івано-Франківськ

2016

УДК 658.1

ББК 65.29

К-89

Рецензент:

Мельничук І. В. кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємства Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № від . . 2016 р.)

Кузьмин В. М.

К-89 Організація виробництва: методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни/ Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2016. – 81 с.

МВ - -2016

Методичні вказівки містять теоретичні положення, тестові та контрольні завдання для самостійної та індивідуальної роботи, спрямовані на самостійне вивчення основних тем дисципліни “Організація виробництва”. Розроблені відповідно до робочої програми навчальної дисципліни.

Призначені для студентів спеціальності 152 “Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка”

УДК 658

ББК 65.29

МВ - -2016 © Кузьмин В. М.

© ІФНТУНГ, 2016

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………………... 4

Тематичний план дисципліни …………………………………………………….. 5

Методичні вказівки до вивчення тем …………………………………………………….. 6

Тема 1. Основні принципи та організаційні типи виробництва …………………….…....... 6

Тема 2. Виробнича система і виробничі процеси …………………………………….…. 13

Тема 3. Організація виробничого процесу в просторі …………...…………………..…. 19

Тема 4. Організація виробничого процесу в часі ……………………………………..…. 28

Тема 5. Організація допоміжних і обслуговуючих виробництв …………………….….. 36

Тема 6. Потокове та автоматизоване виробництво ………………………………..……. 49

Тема 7. Організаційно-виробниче забезпечення якості продукції …………….…..……. 59

Тема 8. Підготовка виробництва до випуску нової продукції ……...…………….…….. 67

Перелік залікових питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни…….….. 77

Словник дисципліни ……………………………………………………………………… 78

Рекомендована література ………………………………………………………………. 81

ВСТУП

«Організація виробництва» належить до блоку дисциплін, що забезпечують професійну підготовку спеціалістів за спеціальністю «Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка». Дисципліна в процесі вивчення охоплює всі основні складові виробничої діяльності підприємства, тобто систему взаємопов’язаних елементів: працю, знаряддя праці, предмети праці, продукти праці, координацію їх руху по операціях і робочих місцях, завдяки чому досягається рівномірна, ритмічна робота та високі техніко-економічні результати.

Вивчаючи дисципліну «Організація виробництва», студенти набувають наступних предметно-спеціальних та загальних компетентностей:

формування здатності організації виробничих систем для ефективного функціонування підприємства у сучасному ринковому середовищі;

застосування інструментів організації та дослідження виробничих систем для підвищення ефективності функціонування економічних систем в сучасних умовах розвитку ринкового середовища.

В результаті вивчення дисципліни “організація виробництва” студент повинен знати:

- організаційні основи виробництва на підприємстві, основні види та форми виробничих систем;

- види виробничих процесів і організаційні типи виробництва;

- методи організації трудових процесів і робочих місць, нормування праці різних категорій співробітників підприємства;

- особливості побудови виробничих структур підприємства;

- форми організації виробничого процесу в часі та просторі;

- основні характеристики організації технічного обслуговування виробництва, допоміжних виробництв та обслуговуючих господарств;

- основи організації виробничих процесів у первинних ланках підприємств;

- організацію потокового й автоматизованого виробництв;

- організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції;

- комплексну систему підготовки виробництва до випуску нової продукції

повинен уміти:

- організовувати виробничі процеси у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв'язку матеріальних та особистісних чинників виробництва;

- застосовувати потокові методи виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або складання виробів;

- впроваджувати автоматичні і гнучкі виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів

- організовувати допоміжні цехів і обслуговуючі господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;

- забезпечити організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної праці;

- удосконалювати управління виробництвом як процес створення й розвитку систем управління і способів їх функціонування.

Тематичний план дисципліни

Тема 1. Основні принципи та організаційні типи виробництва. Предмет, об’єкт і мета вивчення курсу. Основні категорії організації виробництва. Технологія і виробничий процес. Основні принципи організації виробничого процесу. Організаційні типи виробництва

Тема 2. Виробнича система і виробничі процеси. Суть виробничої системи. Поняття і склад виробничих процесів. Класифікація виробничих процесів.

Тема 3. Організація виробничого процесу в просторі. Просторові зв’язки у виробничому процесі. Виробнича структура та її види. Просторове розташування підприємств.

Тема 4. Організація виробничого процесу в часі. Виробничий цикл. Розрахунок тривалості виробничого циклу простого процесу. Визначення виробничого циклу складного процесу.

Тема 5. Організація допоміжних і обслуговуючих виробництв. Виробнича інфраструктура. Інструментальне забезпечення виробництва. Організація ремонтного обслуговування Енергетичне забезпечення виробництва Транспортне обслуговування підприємства. Організація та управління матеріально-технічним постачанням

Тема 6. Потокове та автоматизоване виробництво. Потокове виробництво. Автоматизоване виробництво. Комп’ютеризоване виробництво.

Тема 7. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкуренто-спроможності продукції . Поняття якості та класифікація показників якост.і Стандарти і керівні документи системи якості. Процесний та системний підхід в управлінні якістю продукції. Сучасні системи менеджменту якості.

Тема 8. Підготовка виробництва до випуску нової продукції. Зміст та основні етапи підготовки виробництва на промислових об’єктах. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Конструкторська підготовка виробництва. Уніфікація та стандартизація конструкції та їх економічна ефективність. Порівняльний техніко-економічний аналіз на стадіях конструювання виробів. Технологічна підготовка виробництва. Організація переходу на випуск нової продукції.

Методичні вказівки до вивчення тем

Тема 1. Основні принципи та організаційні типи виробництва

1.1. Предмет, об’єкт і мета вивчення дисципліни

Предмет дисципліни: пізнання та свідоме використання сучасних закономірностей, зв’язків і відносин між елементами виробничої системи, що відображають сутність і зміст організації процесів проектування, освоєння та виготовлення продукції на підприємстві.

Об’єктами організації виробництва на підприємстві є виробничі системи різних рівнів, до яких входять люди та підпорядковані їм засоби праці, їх технічна й соціальна єдність, обумовлена технологією виготовлення продукції чи надання послуг.

Мета дисципліни — формування комплексу теоретичних знань і прикладних навичок із раціональної організації та використання методів підвищення результативності виробничих систем промислового підприємства.

Завдання навчальної дисципліни:

- ознайомлення студентів із теорією та сучасною практикою організації виробництва;

- набуття студентами вміння аналізувати процеси, що відбуваються у виробництві;

- закріплення навичок самостійного виконання розрахунків та обґрунтування параметрів раціональної організації виробничих систем;

- розвиток дослідницьких та організаторських здібностей у студентів у процесі підготовки організаційних проектів виробництва та їх реалізації.

1.2. Основні категорії організації виробництва

Організація виробництва — це координація та оптимізація в часі й просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні (у процесі перетворення (трансформації) ресурсів) доданої вартості як різниці між вартістю або ціною кінцевого продукту та вартістю вкладень (витрат). Аналіз складових процесу перетворень дає змогу удосконалити, в першу чергу технологічні, операції, збільшуючи тим самим додану вартість.

Досягнення мети виробництва - виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів можливе тільки за умови тісної взаємодії виробничої функції насамперед з функціями маркетингу та фінансів, а також іншими допоміжними функціями.

Виробнича функція охоплює всі дії, що безпосередньо пов’язані з виготовленням товарів чи наданням послуг. Вона відіграє головну роль у створенні товарів або послуг і є ядром будь-якого промислового підприємства.

Нормальний стан виробничої системи пов’язаний з безперервним її функціонуванням. При цьому, перебуваючи в динамічної рівновазі, виробнича система постійно розвивається під впливом:

змін зовнішнього середовища (зміни в номенклатурі, кількості, якості продукції, зміни матеріалів і комплектуючих, соціальних вимог, інфраструктури та ін.);

зміни(зношення, оновлення) матеріальних елементів системи;

змін соціальниних елементів, насампереред оновлення та підвищення компетенцій персоналу;

технологічного прогресу, який в умовах конкуренції вимушує вдосконалювати існуючу техніко-технологічну базу, засоби комунікацій тощо.

1.3. Технологія і виробничий процес.

Класичне визначення технології: це наука про способи і процеси отримання та перероблення продуктів природи, сировини, матеріалів у предмети споживання і засоби виробництва. Сучасний рівень виробництва та кон’юнктури ринку вкладають новий зміст у поняття «технологія», розглядаючи її як науку про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів.

Виробничий процес — це серія операцій (видів діяльності), які здійснюються над початковими матеріалами (вхід процесу), збільшують його цінність і приводять до певного результату (виходу процесу).

Практичне використання будь-якої технології відбувається через формалізовану доцільну сукупність дій, спрямованих на зміну форми, розмірів, стану, структури, місцерозташування предмета праці, яка являє собою технологічний процес.

Технологічний процес — це сукупність операцій з добування, перероблення сировини і матеріалів у напівфабрикати та виготовлення готової продукції

1.4. Основні принципи організації виробничого процесу.

Принципи організації виробництва – основні правила, що відображають загальні універсальні властивості організації. Принципи розробляються на підставі аналізу повторюваності реальних процесів організації виробництва і перевіряються практикою. Вони об’єктивні й обов’язкові.

Раціональна організація виробничого процесу має відповідати низці вимог і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність

Принцип спеціалізації — форма розподілу праці, яка характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів обробки та інших елементів виробничого процесу.

Внутрізаводську спеціалізацію підвищують шляхом проведення конструктивної, технологічної і організаційної уніфікації.

Уніфікація — приведення продукції, способів і методів її виробництва або їх елементів до єдиної форми, розмірів, структури, складу.

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми.

Принцип концентрації пов’язаний з підвищенням складності операцій, що виконуються на сучасному високопродуктивному устаткуванні (наприклад, верстати із ЧПУ, обробні центри тощо), коли комплексно здійснюються обробка, складання, транспортування деталей, видалення відходів.

Принцип інтеграції випливає з принципу диференціації операцій і виробничих процесів. Він реалізується, наприклад, у гнуч­ких виробничих системах повного технологічного циклу, на яких деталі або вироби обробляються без участі людини з 100-від­сотковою готовністю для складання.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окре­мих частин виробничого процесу (операцій) з виготовлення виробу. Він забезпечує одночасність виконання робіт, застосування багатопредметної обробки, суміщення за часом виконання технологічних і допоміжних операцій (машинна обробка, установлення та знімання, контрольні вимірювання, завантаження та розвантаження агрегата). Рівень паралельності виробничого процесу визначається відношенням тривалості виробничого циклу за паралельного руху предметів праці до фактичної його тривалості.

Принцип пропорційності зводиться до забезпечення рівної пропускної спроможності (відносної продуктивності за одиницю часу) виготовлення продукції у всіх частинах виробничого процесу (виробничих підрозділів — основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а всередині них — дільниць і ліній, груп устаткування і робочих місць).

Пропорційність виробництва підтримується шляхом упровадження організаційно-технологічних заходів, передових методів праці, удосконалювання оперативно-виробничого планування та ін.

Принцип безперервності передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції, особливо в умовах багатоланцюгового виробництва. Безперервність є однією з найважливіших умов скорочення термінів виготовлення продукції і підвищення рівня використання виробничих ресурсів, забезпечення рівномірної роботи підприємства і випуску продукції в заданому ритмі. Ступінь безперервності визначається відношенням тривалості технологічної частини виробничого циклу до його повної тривалості. Цілком цей принцип реалізується в безперервному виробництві на підприємствах хімічної, харчової, металургійної галузей промисловості, у машинобудуванні на безперервно-потокових лініях і в автоматичному виробництві.

У дискретних виробництвах усунути перерви неможливо. Тому завдання полягає в мінімізації часу пролежування деталей між операціями і виробничими процесами.

Принцип ритмічності полягає в забезпеченні випуску за рівні проміжки часу тієї самої або рівномірно зростаючої кількості продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу. Ритмічність виробничого процесу є одною з основних передумов раціонального використання всіх його елементів і забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійною роботою устаткування, застосуванням прогресивних систем оперативно-виробничого планування та управ­ління. Вона сприяє чіткому виконанню договорів з постачання продукції споживачам, поліпшенню фінансового стану підприємства.

Рівень ритмічності характеризується співвідношенням суми недоданої за планом продукції і запланованого її обсягу.

Принцип прямоточності полягає в забезпеченні найкоротшого шляху проходження предметами праці всіх стадій і операцій виробничого процесу. Він характеризується співвідношенням тривалості транспортних операцій і загальної тривалості виробничого циклу.

Можна визначити рівень прямоточності шляхом обчислення співвідношення оптимальної (мінімальної) довжини маршруту проходження предмета праці і фактичної довжини маршруту.

Принцип автоматичності передбачає максимально можливе та економічно доцільне вивільнення людини від безпосередньої участі у виробничому процесі. Автоматизація виробничих процесів забезпечує збільшення обсягів виробництва, скорочення витрат живої праці, заміну ручної праці інтелектуальною працею операторів, наладчиків, вивільнення ручної праці на шкідливих роботах, підвищення якості робіт. Особливо важлива автоматизація обслуговуючих процесів.

Ступінь автоматизації визначається відношенням трудомісткості робіт, виконуваних автоматизовано, до загальної трудоміст­кості робіт. Даний коефіцієнт може розраховуватися як для всього підприємства, так і стосовно кожного його підрозділу.

Принцип гнучкості вможливлює пристосування виробничого процесу до змін економічних, організаційних умов, а також конструктивно-технологічних вимог до продукції, що виготовляється. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенклатури. Основний показник — ступінь гнучкості — визначається кількістю часу, що витрачається, і необхідних додаткових витрат при переході на випуск нової продукції.

Найбільшого розвитку цей принцип набув в умовах високоорганізованого виробництва, де використовуються верстати з ЧПУ, обробні центри, автоматичні засоби контролю, складування, переміщення об’єктів виробництва, здібних до перелагодження.

Принцип гомеостатичності передбачає створення технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації у виробничій системі, щоб вона була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва, експлуатаційного обслуговування устаткування, резервних запасів та ін.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання зазначених принципів з урахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення його ефективності.

1.5. Організаційні типи виробництва

Основоположною ознакою поділу виробництва на організаційні типи є рівень спеціалізації робочих місць, який кількісно вимірюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

Коефіцієнт закріплення операцій (К_зо) являє собою відношення кількості всіх різноманітних технологічних операцій, що виконуються або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці, до кількості робочих місць:

де п — кількість найменувань деталей, що обробляються на робочому місці, дльниці, у цеху;

m_i — кількість операцій, що проходить i-та деталь у процесі обробки на робочому місці, дільниці, у цеху;

РМ_j — кількість робочих місць на даній j-й операції, дільниці, у цеху.

Організаційний тип виробництва може визначатися показником рівня серійності (К_с):

Показник рівня серійності (К_с) обернений коефіцієнту закріплення операцій (К_зо). Для масового виробництва його розмір становить 0,8…1, для серійного — 0,2…0,8 і для одиничного — < 0,2.

Тип виробництва — це класифікаційна категорія комплексної характеристики організаційно-технічного рівня виробництва, яка зумовлена широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції, а також формою руху виробів по робочих місцях.

Тип виробництва визначає структуру підприємства і цехів, характер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі виробництва. Кожний тип виробництва має свої особливості організації виробництва, праці, технологічних процесів і устаткування, що застосовуються, складу і кваліфікації кадрів, а також матеріально-технічного забезпечення. Конкретний організаційний тип виробництва визначає особливості формування системи планування, обліку та оперативного управління процесами.

Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів, малим обсягом їх випуску на робочих місцях, які не мають певної спеціалізації.

Серійному виробництву властива обмежена номенклатура виробів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно протягом тривалого часу.

1.6. Тестові завдання

1. Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні:

а) готової продукції;

б) доданої вартості;

в) нової вартості;

г) нового товару.

2.. Структура та організація системи, що передбачаються проектом, є:

а) формальними;

б) неформальними;

в) природними.

г) усі відповіді хибні.

3. Система, яка активно взаємодіє із зовнішнім середовищем на «вході» та «виході», називається:

а) штучною;

б) закритою;

в) відкритою;

г) природною.

4. Зовнішнє виробничої системи:

а) сукупність елементів і зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи, тобто збереження основних властивостей системи при різних зовнішніх і внутрішніх змінах;

б) утворюється підсистемами підприємства, такими як фінансова та маркетингова тощо;

в) сукупність змінних, які знаходяться поза межами підприємства, та не є сферою безпосереднього впливу з боку її менеджменту;

в) всі попередні відповіді вірні.

5. Проста система має у своєму складі:

а) лише один елемент;

б) обмежену кількість елементів;

в) обмежену кількість взаємопов’язаних елементів;

г) велику кількість взаємодіючих елементів.

6. Системи, в яких стан внутрішніх елементів та їхня поведінка в цілому змінюються з часом, належать до:

а) централізованих систем;

б) динамічних систем;

в) статичних систем;

г) фізичних систем.

7. До основних принципів раціональної організації виробничого процесу відносяться:

1) принципи спеціалізації, пропорційності, ритмічності;

2) принципи стабільності, універсальності, науковості;

3) принципи безперервності, надійності, гнучкості;

4) принципи участі, холізму, комплексності;

5) принципи паралельності, прямолінійності, автоматичності;

6) принципи системності та оптимальності.

а) 1,2,3,4; б) 3,4,5,6; в) 1,2,5,6; г) 1,3,5,6; д) 2,4,5,6.

8. Прямоточність процесу – це:

а) мінімізація різноманітних робіт і операцій, а також режимів обробки та інших елементів виробничого процесу;

б) узгодженість усіх елементів процесу і перш за все за продуктивністю і виробничою потужністю;

в) одночасність виконання операцій і частин виробничого процесу;

г) просторове зближення операцій, стадій процесу, яке виключає зворотній рух предметів праці в процесі виробництва;

д) безперервність руху предметів праці, роботи робітників і обладнання.

9. Виробничий процес повинен оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, пов’язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або її модифікацією, — це вимога принципу:

а) гнучкості;

б) гомеостатичності;

в) автоматичності;

г) прямоточності.

10. Оптимальність виробничого процесу:

а) полягає у періодичності виробництва, тобто у повторенні виготовлення однакової кількості продукції через однакові проміжки часу;

б) це – властивість системи ефективно функціонувати у часі;

в) це – здатність швидкого та ефективного переходу на випуск нової продукції;

г) це – випуск продукції у заданій кількості та термінах з найбільшою ефективністю;

д) це – одночасне виконання більшості технологічних операцій .

11. Рівномірність випуску продукції забезпечується принципом:

а) паралельності;

б) ритмічності;

в) пропорційності;

г) безперервності;

д) прямоточності.

12. Підприємство, на якому безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації, є підприємством:

а) одиничного виробництва;

б) серійного виробництва;

в) масового виробництва;

г) дослідного виробництва;

13. Коефіцієнт закріплення операцій (Кз.о.) в одиничному виробництві:

а) Кз.о. = 1;

б) 1 < Кз.о. < 10;

в) 10 < Кз.о. < 20;

г) 20 < Кз.о. < 40;

д) Кз.о. > 40.

14. У яких типах виробництва застосовуються однопредметні потокові лінії:

а) дрібносерійному;

б) серійному;

в) одиничному;

г) масовому;

д) середньосерійному?

15. Для масового виробництва характерна номенклатура виробів:

а) широка;

б) обмежена;

в) вузька;

г) різноманітна;

д) повторювальна.

16. Підприємства одиничного типу виробництва виготовляють продукцію:

а) окремими екземплярами, що не повторюються або повторюються нерегулярно;

б) обмеженої номенклатури партіями, які періодично повторюються;

в) одного або жорстко обмеженої кількості найменувань безперервно протягом тривалого часу;

г) широкого вжитку на спеціальному устаткуванні.

17. Невелика номенклатура виробів, використання універсального устаткування та висока кваліфікація робітників характерні для типу виробництва:

а) масового;

б) серійного;

в) одиничного;

г) середньосерійного.

1.7. Контрольні питання

1. 1. У чому сутність виробничої системи?

2. Які основні чинники впливають на виробничу систему?

3. Дайте визначення поняття «технологія». У чому полягає її особливість?

4. Дайте визначення технологічного процесу й охарактеризуйте його складові елементи.

5. Які існують основні принципи організації виробничих процесів?

2. 6. Як визначається коефіцієнт закріплення операцій?

3. 7. Які основні організаційні типи виробництва?