10.4 Організація охорони комерційної таємниці.

Охорону комерційної таємниці здійснюють її власник і користувач. Відповідальність за охорону комерційної таємниці несе керівник підприємства. Встановлений ним порядок охорони комерційної таємниці закріплюється в колективному або трудовому договорі із працівниками підприємства і (у разі укладання) у договорах із контрагентами і професійними експертами.

Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, ступінь конфіденційності й організацію їхньої охорони визначає і затверджує суб'єкт підприємницької діяльності або особа, ним уповноважена. Організація охорони комерційної таємниці включає в себе:

визначення переліку посадових осіб, уповноважених відносити інформацію до комерційної таємниці;

встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці, проставляння та зняття грифа конфіденційності;

розроблення і доведення до осіб, допущених до відомостей, що становлять комерційну таємницю, інструкцій із дотримання режиму конфіденційності;

обмеження доступу до носіїв інформації, що містять комерційну таємницю;

ведення спеціального діловодства, що забезпечує виділення і збереження носіїв, які містять комерційну таємницю;

використання правових, організаційних, технічних та інших засобів захисту конфіденційної інформації;

здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму конфіденційності.

Контрольні питання

1.Що Ви розумієте під комерційною таємницею?

2. Може в якості комерційної таємниці використовуватися потенційне винахід?

3. Вимоги до комерційної таємниці.

4.Яким чином може бути "розкрита" комерційна таємниця?

5. Суб'єкти права на комерційну таємницю?

Тема 11.Набуття прав на наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції

План

11.1 Поняття наукове відкриття

11.2 Способи правового регулювання наукового відкриття

11.3 Об'єкти наукового відкриття

11.4 Новизна як ознака наукового відкриття

11.5 Суб’єкти права на відкриття

11.6 Поняття раціонализаторська пропозиція

11.7 Порядок подачі заяви на раціоналізаторську пропозицію

11.1 Поняття наукове відкриття

Відповідно до ст. 457 ЦК «науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання».

Поняття «відкриття» та «винаходи» чітко розмежовують. Якщо винахід - технічне розв'язання завдання, у результаті якого створюють нові прилади, способи, речовини, то відкриття виявляє раніше невідомі явища, властивості й закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу.

Відкриття - результат наукового дослідження, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання). Відкриттям визнають не будь-яке розв'язання наукового завдання, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

11.2 Способи правового регулювання наукового відкриття

Вчені дотримуються різних позицій щодо необхідності та способів регулювання права на наукове відкриття.

Окремі автори стверджують, що слід лише викласти сутність відкриття у пресі – й авторський пріоритет буде автоматично закріпленим, а реєстрацію відкриттів вважають бюрократичним актом. Хоча авторське право не спроможне здійснити державну функцію оцінки й обліку відкриттів як найвищих досягнень наукової діяльності.

Більшість дослідників поділяють думку про необхідність правової охорони наукових відкриттів як окремого правового інституту, але при цьому їхні позиції відрізняються щодо правових засобів такої охорони.

Так, деякі автори підтримують ідею віднесення наукових відкриттів до об'єктів права інтелектуальної вартості, тобто відокремлення права на наукове відкриття в самостійний цивільно-правовий інститут.

Інші дослідники вважають, що регулювання майнових відносин у разі виявлення відкриттів виходить за рамки цивільного права, оскільки наукові відкриття не піддаються монополізації і на них не може бути встановлено виключне право. При цьому пропонують будувати правову охорону наукових відкриттів як особливий вид правового регулювання з використанням правових засобів, застосовних при охороні об'єктів права інтелектуальної власності.