НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни «Контролінг»

Варіант 10

Виконала:

Студентка МО – 41 (б)

Згурська О.С.

Перевірила:

ст.викл. Томашевська М. В.

Одеса 2016

ЗМІСТ:

1. Теоретична частина .................................................................................... 1.1. Сутність, ціль та задачі оперативного контролінгу на підприємстві (7) ........................................................................................ 1.2. Задачі контролера та професійні вимоги до нього (14) ............ 1.3. Критерії прийняття рішень при ціноутворенні (30) ................... 2. Розрахункова частина .......................................................................... 3. Висновок ................................................................................................ 4. Список використаної літератури ......................................................... 5. Додатки

3 3 6 9 14 21 22

1. Теоретична частина

1.1. Сутність, ціль та задачі оперативного контролінгу на підприємстві (7)

Основна ідея концепції контролінгу полягає в підвищенні ефективності оперативного та стратегічного управління підприємством за допомогою створення обліково-аналітичної системи, що представляє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування. Оперативний контролінг, при цьому, забезпечує прибутковість і ліквідність підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виручки від реалізації і витрат.

Сутність оперативного контролінгу полягає у формування засобів і методів ефективного управління поточними цілями підприємства.

Досягнення поставленої мети можливе шляхом логічного аналізу та формалізації проблем, які можуть виникнути в ході організації контролінгу, причин їх появи і засобів, що дозволяють їм протистояти.

Слід звернути увагу і на передумовах появи контролінгу у вітчизняній теорії та практиці. У сучасних умовах підприємства переслідують такі цілі: уникнути залежності від основних споживачів, постачальників, банків та інше; затвердження на внутрішньому і зовнішньому ринках; взаємодія з навколишнім середовищем; досягнення найкращих результатів і інші. З урахуванням цього, представляється доцільним створення такої обліково-аналітичної системи

Основним завданням оперативного контролінгу є забезпечення методичної, інформаційної та інструментальної підтримки менеджерів підприємства для досягнення запланованого рівня прибутку, рентабельності і ліквідності у короткостроковому періоді.

В області оперативного обліку сучасний контролінг не може задовольнятися лише даними фінансового (бухгалтерського) обліку, так як цей облік в першу чергу орієнтований на зовнішнього користувача і ведеться за правилами і розпорядженням державних органів. У цьому обліку не фігурують багато понять і категорії економіки підприємства, без яких актуальна оцінка витрат і результатів неможлива. До числа таких понять відносяться всі види калькуляційних витрат, наведені (дисконтовані або нарощені) вартості і т.д., тому для реалізації функцій оперативного контролінгу на підприємстві необхідний принципово інший вид обліку-управлінський облік.

Важливим елементом оперативного контролінгу є інформаційне забезпечення прийняття рішень по структурі виробничих програм. Рішення про виробничу програмі можуть прийматися на основі обмежень по виробничим потужностям, але частіше зустрічається випадок, коли «слабким місцем» є збут. Для проведення аналізу виробничої програми широке поширення отримали часткова калькуляція і розрахунок маржинального прибутку (сум покриття). На основі цієї інформації робиться висновок про вигідність виробництва окремих продуктів, продуктових груп, ефективності роботи підрозділів, використання каналів збуту і т.п. Типовими прикладами є система управлінського обліку директ-костинг і ступінчастий розрахунок сум покриття на основі віднесення витрат до об'єктів.

Так, наприклад, на основі розрахунку маржинального прибутку по продуктах можна ділити продукти виробничої програми щодо вигідності їх виробництва в короткостроковому періоді.

На основі аналізу можливої програми випуску, а також впливу на результат змін у програмі, обсягів збуту, витрат, цін можна зробити висновок про доцільність виробництва певного асортименту продукції. У результаті аналізу передбачуваної виробничої програми можна уявити градацію цілей підприємства не тільки за продуктами, продуктовим програмами, але і по функціональним підрозділам і проектам. Ці дані є основою для наступного планування виробничих програм і дозволяють виявити можливі організаційно-технологічні проблеми.

Моделювання різних ситуацій дозволяє прораховувати можливі зміни господарського середовища і заздалегідь бути до них готовим. При цьому використовується інформація про майбутні процесах. В основі моделювання лежать фінансово-економічні розрахунки, які дозволяють спрогнозувати передбачуваний вплив на ціль можливих альтернатив, проаналізувати і оцінити альтернативи і контролювати ступінь досягнення мети. Проведення таких розрахунків дозволяє контролеру отримувати інформацію про ймовірні зміни і моделювати альтернативні варіанти виробництва, а керівникові - заздалегідь бути готовим до різних змін господарського середовища (ціни, податки) та своєчасно приймати адекватні рішення, тобто управляти внутрішніми параметрами, такими, як обсяг виробництва і постійні витрати, для того щоб кращим чином досягати бажані цілі.

Розрахунки дозволяють не тільки знаходити оптимальні поєднання обороту, витрат і прибутку, а й контролювати їх реалізацію. Порівнюючи планові дані з фактичними в процесі реалізації планів, проводять контрольні розрахунки і аналізують відхилення.

В організаціях, що розрізняють і визнають важливість оперативного, виділяють самостійні організаційні одиниці підрозділи оперативного контролінгу.

Цілі контролінгу на підприємстві можна розділити на загальні та спеціальні. Загальні цілі, як напрям діяльності, завжди збігаються з цілями організації, так як за своєю суттю вони ними і визначаються. Загальні цілі контролінгу виражаються переважно у кількісних економічних термінах, наприклад, у досягненні певного рівня прибутку, рентабельності або продуктивності організації, в гарантованому забезпеченні заданого рівня ліквідності, у мінімізації витрат підприємства (точніше кажучи, в оптимізації витрат) і т.п. Загальні цілі контролінгу не дають розуміння його унікальності та відмінності від звичайного управління підприємством. Тому, слід пильну увагу приділити розгляду саме спеціальних цілей і завдань контролінгу на підприємстві. 

Основна ціль оперативного контролінгу: забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства.

Основні задачі оперативного контролінгу:

Керівництво при плануванні та розробці бюджету (поточне і оперативне планування).

1. Визначення вузьких і пошук слабких місць для тактичного управління.

2. Визначення всієї сукупності підконтрольних показників відповідно до встановлених поточними цілями.

3. Порівняння планових (нормативних) і фактичних показників підконтрольних результатів і витрат з метою виявлення причин, винуватців та наслідків відхилень.

4. Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів.

5 Мотивація і створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень.

1.2. Задачі контролера та професійні вимоги до нього (14)

Контролер реалізуючи свою місію виконує її двома способами, тобто постійно вирішує дві задачі:

1) поставляє інформацію менеджерам;

2) безпосередньо бере участь в процесі менеджменту в якості внутрішнього консультанта.

Співвідношення часу на вирішення цих двох завдань залежить від місця, яке займає конкретний контролер в ієрархії управління. Оскільки підрозділ контролінгу компанії може мати досить розгалужену багаторівневу структуру, то очевидно, що контролери нижнього рівня зайняті в великій мірі обробкою і постачанням інформації, а контролери, що знаходяться на верху піраміди, в першу чергу виступають в ролі консультантів. При цьому, в окремих компаніях така роль контролера поєднується з покладанням на нього ряду обов'язків, зазвичай властивих менеджеру.

Завдання 1: поставка інформації менеджерам.

Інформація, що поставляється контролерами використовується менеджерами з метою:

1) планування, оцінки та управління діяльністю компанії;

2) забезпечення належного використання та збереження активів компанії;

3) комунікації із зацікавленими зовнішніми особами.

Перші два напрямки застосування інформації ‑ це її внутрішнє споживання в процесі управління компанією. З останнього пункту зрозуміло, що при необхідності контролери також можуть поставляти менеджерам інформацію, яка потрібна їм для комунікації з акціонерами, банками, інвесторами, партнерами та іншими сторонніми особами. Зрозуміло, що мова йде про інформацію, яка не міститься у зовнішній звітності. Припустимо, відповідно до встановлених стандартів в офіційній звітності не передбачено подання якоїсь інформації про конкретний сегмент бізнесу, або напрямку діяльності, але таку інформацію потрібно представити на вимогу банку для обґрунтування кредитоспроможності компанії. Або необхідно оцінити ефективність якогось спільного проекту і представити результати оцінки партнеру і т.д.

Завдання 2: участь в процесі менеджменту

Як ми відзначили, постачанням інформації робота контролера не обмежується.

Контролери вищого рівня активно залучені в процес управління компанією:

1) вони беруть участь в ухваленні стратегічних, тактичних і оперативних рішень;

2) вони також спільно з менеджментом вносять свій внесок в забезпечення координації зусиль окремих підрозділів компанії;

3) вони працюють на те, щоб компанія функціонувала як єдиний організм з метою досягнення найкращих результатів в довгостроковій, середньостроковій і короткостроковій перспективі.

Вимоги до контролера:

1. професійні знання з основою економіки та організації виробництва;

2. фінансовий облік, бухгалтерія;

3. управління витратами на підприємстві;

4. планування, розрахунок та аналіз інвестицій;

5. вміння використовувати методи та інструменти планування, а також методологія економічного аналізу;

6. знання ПК, що дозволяє поставити задачі програмісту;

7. знання методів та техніки контролінгу (аналіз конкурентів, ризиків, аналіз слабких та сильних сторін діяльності підприємства, аналіз життєвого циклу продукції, аналіз існуючої та перспективної структури продукції, а також послуг підприємства, методи прогнозування, вирішення проблем, техніко – економічний аналіз);

8. вміння визначати проблему в умовах невизначеності;

9. вміння оцінювати інновації та визначати напрями їх впровадження;

10. здатність аналітично мислити;

11. вміння пояснювати та доводити;

12. вміння мислити абстрактно;

13. вміння швидко навчатися;

14. комунікабельність;

15. вміння використовувати технічні засоби, комунікації та презентації;

16. вміння системно мислити.

Отже, контролер ‑ це спеціаліст, який реалізує на підприємстві функції та задачі контролінгу та виконує сервісні функції на підприємстві у напрямах економіки та управління.

1.3. Критерії прийняття рішень при ціноутворенні (30)

Переважна більшість сучасних підприємств — продавців досить чуйно реагують на політику ціноутворення і маркетингові стратегії конкурентів. У цих умовах не можна сподіватися на те, що підприємство може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. Внаслідок цього підприємство повинно мати упорядковану методику встановлення вихідної ціни на свої товари і розробити систему знижок на них.

У разі, коли в якості основного завдання ціноутворення визначене завоювання максимальної частки ринку, підприємство прагне встановити мінімальну ціну. Така ситуація призведе до короткочасного зниження прибутку, але у тривалому періоді компанія, якій належить найбільша частка ринку, матиме найнижчі витрати (на одиницю продукції) і найвищі довгострокові прибутки. Домогтися лідируючого становища на ринку можна не лише максимальним зниженням цін, але й шляхом їхньої диференціації, тобто встановленням різних цін для різних груп споживачів за допомогою знижок (інші фактори є менш вагомими, але їх також не слід упускати з поля зору при розрахунку ціни і знижок на конкретну продукцію).

Таб.1 Критерії прийняття рішень про нижню границю ціни

Вид угоди	Завантаження потужностей	Критерії прийняття рішень	Модель прийняття рішень
1	2	3	4
Традиційний асортимент	Недовантаження чи повне завантаження	Змінні витрати і плановий маржинальний прибуток	pj ≥ kpj; ∑(pj - kpj) ≥ F
Додатковий контракт	Недовантаження без вузьких місць	Змінні витрати і додаткові змінні і постійні витрати одиниці продукції	pz = kpz + ∆KFzTz/xz
Додатковий контракт	Повне завантаження з одним вузьким місцем	Релевантні витрати з урахуванням упущеної вигоди	pz = kpz + ∆KFzTz/xz + + (pj – kpj) / tEj * tEz
Додатковий контракт	Повне завантаження з безліччю вузьких місць	Релевантні витрати з урахуванням упущеної вигоди	Задача лінійного програмування: D=∑(pj–kn)xj→max Ti≥∑tijxj(i=1,…,n) xn≥ xj(j=1,...,m) xi≥0(j=1,...,m)

Примітки:

P_j – ціна реалізації продукції продукції j-го виду;

k_nj – планові змінні витрати на виробництво продукції j-го виду;

F – постійні витрати;

P_z – нижня границя ціни додаткового контракту;

k_pz – змінні затрати на виробництво одиниці продукції;

∆k_pz – приріст змінних затрат, який викликаний виконанням контракту;

∆k_Fz – додаткові постійні витрати, які викликані виконанням контракту;

T_z – кількість місяців, на які припадають додаткові постійні витрати;

x_z – величина (обсяг)контракту;

P_z – ціна продукції z-го виду

k_pz – зміна собівартості продукції z-го виду;

t_ij – обсяг споживання вузького місця на одиницю виключеного продукту j-го виду;

t_kz – обсяг споживання вузького місця на одиницю додаткового контракту;

D – загальний маржинальний прибуток(сума по всіх видах продукції);

x_j – запланований обсяг реалізації продукції виду j;

T_i – обсяг i-го вузького місця, що є у наявності;

t_ij –потреба у вузькому місці типу і для виробництва продукції типу j;

x_nj – обсяг попиту на продукцію типу j.

Виходячи з попиту, розрахункової суми витрат і ціни конкурентів, підприємство може визначити ціну на свою продукцію і розробити систему знижок на неї. При вирішенні проблеми ціноутворення необхідно вибрати методи розрахунку цін, у якій повинні бути враховані, як мінімум, три фактори: собівартість продукції, ціни конкурентів і товарів — замінників, а також наявність у того чи іншого товару унікальних переваг. Усі розрахунки слід здійснювати на основі аналізу беззбитковості. Остаточна ціна буде знаходитися десь у межах між досить низькою ціною, що не забезпечує прибутку, і занадто високою, що перешкоджає формуванню попиту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції та втраченою вигодою, а максимальна - наявністю якихось унікальних переваг у товарі фірми (на ринку немає аналогів) або цінами конкурентів (при ціні, яка є вищою, ніж у конкурентів, можна втратити клієнтів). Відповідно надаючи знижки на продукцію, підприємство не повинно виходити за межі даного інтервалу. Три основних критерії прийняття рішення при призначенні ціни в загальному вигляді подані на рис. 1.

Рис.1 Критерії прийняття рішень щодо ціни

Необхідно відмітити і те, що, крім ціни, на обсяги реалізації можуть впливати ще й інші фактори, а саме:

• продукція не задовольняє споживача що якості;

• споживача не задовольняють терміни виконання замовлення;

• споживач не знає про існування нашого товару;

• споживача не влаштовують умови оплати й ін.