Образотворче мистецтво

у початковій школі

4 клас

(за новою програмою)

ЗМІСТ		3
1.	Лємешева Н.А. Особливості викладання образотворчого мистецтва у 4-му класі………………………………………………………………………...	4
2.	Орієнтовне календарно-тематичне планування уроків образотворчого мистецтва, 4 клас.………………………………………………	6
3.	Методично-дидактичні розробки уроків образотворчого мистецтва
	Розділ 1. Художній образ у графіці, живописі та скульптурі Урок 1. Літні враження……………………………………………………………	9
	Урок 2. Дерева казкового лісу……………………………………………………	12
	Урок 3. Незвичайний натюрморт………………………………………………...	22
	Урок 4. Кольорові образи…………………………………………………………	17
	Урок 5. Живописні портрети Квітів……………………………………………...	19
	Урок 6.Фантастичні кораблі……………………………………………………...	22
	Урок 7. Карнавал тварин………………………………………………………….	24
	Урок 8. Лісова Царівна і Гриб-Чарівник………………………………………...	26
	Розділ 2. Художній образ у декоративно-прикладному мистецтві, архітектурі та дизайні Урок 9. Народна іграшка………………………………………………………….	27
	Урок 10. Світ петриківки………………………………………………………….	30
	Урок 11. Дерево життя……………………………………………………………	33
	Урок 12. Місто мрій………………………………………………………………	35
	Урок 13. У селянській хаті………………………………………………………..	37
	Урок 14. Дизайн годинника………………………………………………………	39
	Урок 15. Новорічні прикраси……………………………………………………..	41
	Тема 3. Образи природи, тварин, людей у мистецтві
	Урок 17. Невідома планета………………………………………………………..	48
	Урок 18. Карнавал у пустелі………………………………………………………..	50
	Урок 19. Подорож на північ………………………………………………………..	53
	Урок 20. Казкові звірі……………………………………………………………….	55
	Урок 21. Пташка щастя……………………………………………………………..	57
	Урок 22. Свято весняної природи………………………………………………….	59
	Урок 23. Мудрий кіт………………………………………………………………...	61
	Урок 24. Портрет богатиря…………………………………………………………	63
	Урок 25. Свято краси………………………………………………………………..	68
	Тема 4. Образ рідного краю в мистецтві
	Урок 26. Мій рідний край…………………………………………………………..	70
	Урок 27. Памятки архітектури……………………………………………………..	72
	Урок 28. Парки, сквери, бульвари…………………………………………………	75
	Урок 29. Чарівні ліхтарі……………………………………………………………	78
	Урок 30. Метелеве мереживо………………………………………………………	81
	Урок 31. Секрети вишитого рушника……………………………………………...	83
	Урок 32. Українські сувеніри………………………………………………………	86
	Урок 33. Україна – моя батьківщина………………………………………………	90
	Урок 34. Мистецький вернісаж…………………………………………………….	91
	Урок 35. Калиновий край…………………………………………………………...
4.	Словничок термінів з образотворчого мистецтва………………………………	117

Лємешева Наталія Андріївна,

методист естетичних дисциплін лабораторії виховної роботи

Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників

Особливості викладання образотворчого мистецтва у 4-му класі

Провідною лінією вивчення образотворчого мистецтва у 4 класі є поняття «художній образ», його тлумачення здійснюється на пропедевтичному рівні. Учні повинні отримати чітке уявлення про специфіку вирішення художнього образу в різних видах образотворчого мистецтва, на основі застосування засобів виразності кожного виду, художніх технік.

У 4 класі діти продовжують ознайомлюватися з особливостями художньо­образної мови творів народних майстрів, отримують елементарні уявлення про інтер’єр як внутрішній вигляд споруди, вчаться створювати декоративно­орнаментальні композиції, закріплюють знання про художні традиції рідного краю, про деякі осередки народних художніх промислів України.

Велика увага у програмі приділяється специфіці створення фантастичного (казкового) та реалістичного образу, а також різниці між декоративною та реалістичною манерою зображення. У формі подорожі разом з персонажем-комунікатором Гармонією Фантазії

У 4 класі розширюється коло відомостей про основні жанри образотворчого мистецтва (пейзаж, портрет, натюрморт, анімалістичний), вдосконалюються навички створювати (на елементарному рівні) сюжетно-тематичні картини.

Викладаючи образотворче мистецтво вчитель має донести учням, що образність є специфічним засобом художнього освоєння дійсності, унікальною мовою мистецтва. Саме вона дозволяє нам вільно почуватися в його просторі, милуватися небаченими краєвидами, дізнаватися про людей які жили в різні епохи і навіть приміряти на себе чужі долі і обставини, переживаючи їх, як свої, знаходити в ньому духовні орієнтири та стимули для подальшого життя. Будь-який твір мистецтва — це розмова художника з глядачем, читачем, слухачем. Художник може відобразити у своєму творі не тільки побачене, але й свої думки, враження, переживання. Багато про що ми не можемо повідомити за допомогою слів, у випадках, коли хочеться сказати «несказанна краса», «невимовні почуття», тоді найвиразнішою є мова мистецтва.

Визначення мистецтва як образного відтворення дійсності, як «мислення в образах» вже давно не потребує доказів. Художній образ концентрує у собі все: творчий задум, пошук необхідних виразних засобів, внутрішню діалектику творчого процесу, закономірності художнього сприйняття й, нарешті, програму соціокультурного існування твору. Образ у мистецтві працює звуком, словом, кольором, пластикою, рамкою формату, матеріалом тощо, потребуючи матеріальної вираженості зображальних, виразних, композиційних та інших компонентів образної структури.

У образотворчому мистецтві образ створюється малюнком, кольором, грою світла і тіні, ритмом побудови простору, мистецькою технікою, що зумовлює фактуру накладання фарб − способу зображення предметного світу на площині. У графіці, крім рисунка, на це працює лінія, штрих, пляма, а також контрастне тло. У пластичних образах світ освоює скульптура. Зображаючи матеріальне тіло у реальному просторі, вона прагне досягти тривимірності об'ємно-пластичної форми, оперуючи для цього об'ємом, силуетом, фактурою обраного скульптором матеріалу, поставою як виявом потенційного руху. При цьому у станковій скульптурі найважливішими у творенні образу виступають індивідуалізація та точна психологічна характеристика зображуваного, в той час як для декоративної скульптури головним є, передусім, запас умовності, необхідний для її органічного злиття з предметно-просторовим середовищем, природним чи архітектурним. Монументальна ж скульптура, зазвичай розкриваючи загальнозначущу ідею, вимагає від образу максимального узагальнення, архітектонічності, композиційної цілісності при вільному використанні форм та пропорцій, що підкреслено відмінні від реальних. Саме це дозволяє перетворити людську фігуру на промовистий духовний символ.

В архітектурі, іншому об'ємно-просторовому виді мистецтва, здатному набувати пластичних характеристик, формування образу підпорядковано її суті − організації простору для життя та діяльності людини, його естетичного оформлення. Тому її образну структуру позначає прагнення до впорядкованості, конструктивність, тектоніка, співвідношення масштабів, узгодження функції і форми, ритмічність та пластика об'ємів і ліній, фактура та колір матеріалів, а в малих формах − елементи функціонально-декоративного значення.

Практична функція, спільна у декоративного мистецтва з архітектурою, обумовлює і певну схожість у формуванні образів, зокрема, конструктивність, єдність форми і декору. Та все ж образно-виразною домінантою останнього є відкритість до формування художніх синтезів, прагнення до створення ансамблю − з природним середовищем, всередині інтер'єра тощо.

Слід розуміти, що образні відмінності всередині родовидової та жанрової систем мистецтва в цілому не є абсолютними. Його багатий світ виник не одразу, його зображально-виражальна мова складалась у загальну художньо-образну структуру поступово. Тому міжвидове перетікання образних засобів − річ природна, зважаючи на всезагальність естетичного відношення людини до світу, а також на те, що і в самій дійсності, яку відображає мистецтво, все пов'язано і немає однорідних зон. Тому не дивно, що поряд з динамічною пантомімою, що колись заклала основи танцю, у хореографічному образі розвинулись пластичність, ритм і симетрія, орнаментальність танцювального малюнка, загальна декоративність.

Мистецтво послідовно реалізує універсальний характер естетичного відношення, спрямованого на гармонізацію стосунків людини зі світом, перетворюючи людську практику на художню реальність. Його власною універсалією, яка забезпечує цю можливість, виступає художній образ − спосіб художньої трансформації дійсності з позицій суспільних потреб та людських уявлень про досконалість.

Зв'язок мистецтва з художньою якісністю не є причиною вбачати в образі щабель у досягненні художньої досконалості. Образність − мета всіх зусиль митця − є творенням специфічної реальності, яке універсалізує персональні уявлення про багатомірну людську дійсність: художній образ виступає тут як її пізнання, як її освоєння, як форма впорядкування знань про неї.

Використання естетичного змісту творів образотворчого мистецтва у формуванні образо творення учнів початкової школи.

Адже на цьому матеріалі учні мають можливість сприймати різні варіанти бачення майстрами мистецтва виявів прекрасного в навколишній дійсності, зіставляти їх, порівнювати, робити власні висновки щодо естетичного освоєння природи, предметів побуту тощо. Естетичний зміст художніх творів відкриває широкі можливості для утвердження естетичних понять, ціннісних орієнтацій, смакових уподобань учнів, що позитивно впливає на зміцнення духовно-практичних зв’язків зі світом прекрасного.