Шкала Бофорта

Бали	Метри за секунду	Характер вітру	Дія вітру
0	0 – 0,5	Штиль	Повна відсутність вітру. Дим піднімається прямовисно
1	0,6 – 1,7	Тихий	Дим з димарів піднімається не зов­сім прямовисно.
2	1,8 – 3,3	Легкий	Рух повітря відчувається обличчям. Шелестить листя
3	3,4 – 5,2	Слабкий	Хитаються листя і дрібні гілки. Розвіюються прапори.
4	5,3 – 7,4	Помірний	Хитаються тонкі гілки дерев, вітер здіймає пил і папір.
5	7,5 – 9,8	Свіжий	Хитаються великі гілки. На воді з'являються хвилі
6	9,9 – 12,4	Сильний	Хитаються великі гілки. Гудуть телефонні проводи.
7	12,5 – 15,2	Міцний	Хитаються невеликі стовбури дерев На морі здіймаються і піняться хвилі.
8	15,3 – 18,2	Дуже міцний	Ламається гілля дерев, важко йти проти вітру
9	18,3 – 21,1	Шторм	Виникають руйнування. Зриваються димарі та черепиця на дахах.
10	21,6 – 25,1	Сильний шторм	Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням
11	25,2 – 29,0	Жорсткий шторм	Великі руйнування
12	Більше 29	Ураган	Викликає спустошливі дії.

Ш видкість вітру - відстань, яку долає частка повітря за одиницю часу і вимірюється в м/сек, км/год та у морських вузлах.

Напрям вітру характеризують тією стороною горизонту звідки він дме. Його визначають за допомогою флюгера у румбах (мал. 43). Розрізняють вісім основних та вісім проміжних румбів. Наочним зображенням вітрового режиму будь-якого пункту є роза вітрів - діаграма повторюваності напрямів і сили вітру за певний період.

Місцеві вітри. Місцеві вітри - це повітряні течії малих розмірів, які виникають під дією місцевих фізико-географічних умов. До них належать: бризи, фени, бора, гірсько-долинні, стокові та інші.

Бризи - це періодичні вітри, що виникають влітку на узбережжях морів, великих озер та великих річок внаслідок значних контрастів температур між суходолом і водоймою. Денний (морський) бриз переміщується з водної поверхні на суходіл, нічний (береговий) - з охолодженого узбережжя на теплу водойму.

Гірсько-долинні вітри - це також періодичні вітри, що виникають в горах. Їх формування обумовлене неоднаковим нагрівання повітря над горами і в долинах. Вдень повітря над гірськими схилами нагрівається швидше, ніж в долинах, і піднімається вгору, а на його місце з долини рухається холодне повітря (мал. 44). Вночі умови розподілу температури зворотні, що викликає низхідний гірський вітер.

Ф ен - теплий і сухий вітер, що дме з гір у долини. Тривалість його від однієї до кількох діб. Улітку фен зумовлює розвиток посух, узимку - танення снігу з обвалами. Спостерігається майже в усіх горах, особливо на Кавказі, Памірі та в Альпах.

Бора - сильний холодний і поривчастий вітер, що дме взимку з гір у бік моря. Утворюється в результаті перевалювання з міжгірської улоговини холодного повітря через невисокі (300 - 600 м) гірські хребти. Супроводжується значним зниженням температури (25°С і більше). Спостерігається в районі Новоросійська, Нової Землі, на узбережжі Адріатичного моря. Вітер, аналогічний до бора, в долині р. Рони (Франція) називається містралем.

Суховіями називають гарячі сухі вітри, що дмуть зі сходу в степах Поволжя, Північного Кавказу й України. Вони висушують повітря й грунт, обпікають рослини, завдають великої шкоди посівам.

Стічні (стокові) вітри - виникають внаслідок стікання холодного повітря по відносно пологих схилах під дією сили ваги. Спостерігаються в Антарктиді та Гренландії в період полярних ночей. Посилюються, коли наближається циклон.

Пануючі вітри. Пануючими називають вітри, які дмуть упродовж всього року в одному напрямі. Вони розвиваються лише в певних регіонах Землі, переносячи тепло і вологу в широтному або меридіональному напрямі. До пануючих вітрів належать пасати, мусони, західні вітри помірних широт та східні вітри полярних широт.

Пасати - стійкі вітри, які дмуть від субтропіків до екватора. У Північній півкулі мають північно-східний напрям, а у південній - південно-східний. Їх вертикальна потужність 2-4 км, швидкість 5 -6 м/сек, іноді до 15 м/сек. Чітко простежуються над океанами. Впливають на формування клімату і океанічних течій.

Західні вітри помірних широт виникають на південній периферії циклонів та на північній периферії антициклонів внаслідок різниці температури і тиску між субтропічними і субполярними широтами. На сорокових широтах Південної півкулі західні вітри досягають ураганної сили тому ці широти називають "Сорокові ревучі".

Східні вітри - стійкі повітряні потоки, що виникають на периферії помірних циклонів. Рухаються від полярних широт до помірних.

Мусони - сезонні вітри, що виникають на межі морів і континентів внаслідок їх неоднакового нагрівання. Взимку дмуть з материка на океан (сухий мусон), влітку з океану на континент (вологий мусон). Вони є важливою ланкою планетарної циркуляції атмосфери, впливають на формування клімату східного узбережжя материків

Використання енергії вітру. Енергію вітру відносять до нетрадиційних джерел виробництва електроенергії. Ще в стародавньому Єгипті вітрова енергія використовувалася для приведення в рух вітряків та водопідйомних пристроїв. У Європі вітряки з'явилися на початку XII ст. Однак поява парових машин змусила на довгий час забути про них. І тільки в середині XX ст. у зв'язку з впровадженням електрики інтерес до вітроенергетичних агрегатів знову відновлюється. Так, у 1931 році в Криму збудували першу в світі вітроелектричну станцію. Пізніше такі самі станції були створені в багатьох інших країнах світу.

Вітер - ресурс невичерпний, дешевий і екологічно чистий. Тому в умовах дорожнечі паливних ресурсів та їх дефіциту, погіршення екологічної ситуації, використанню вітрової енергії надається перевага. Уся потенційно можлива для реалізації енергія вітру оцінюється в 13∙10¹² кіловат/ годин, тоді як сумарна потужність усіх електростанцій світу - 1,5 млрд кіловат.

Широка програма використання енергії вітру для виробництва електроенергії розроблена в США, Швеції, Голландії, Франції та інших країнах. В Україні вітрову енергію використовують для вироблення електроенергії, механізації сільськогосподарських робіт, при зрощуванні земель тощо. Існує цілий ряд способів акумуляції енергії вітру з метою її використання в періоди, коли вітрова установка не працює. Важливим є питання сумісного використання енергії вітру й енергії Сонця. Це дає змогу здійснювати складні технологічні процеси, а саме: підйом і опріснення води.