Основні форми рельєфу земної поверхні

Класифікації форм рельєфу. Всю різноманітність форм рельєфу класифікують за морфологічними та генетичними ознаками. За морфологічними ознаками виокремлюють додатні, від'ємні та нейтральні форми. Найбільшими додатніми формами є материки, від'ємними - западини океанів. Ці форми називаються планетарними. На їх поверхні виокремлюють мегаформи - великі гори та рівнини, в межах яких виділяють макро- (гірські хребти, великі височини чи низовини), мезо- (горби, яри, тераси) і мікро- (прируслові вали, конуси виносу, карстові лійки) форми рельєфу. Ця класифікація враховує лише зовнішні ознаки та розміри рельєфу.

Генетична класифікація враховує походження, вік і взаємозв'язок форм рельєфу. За цією класифікацією виділяють геотектури (планетарні нерівності і мегаформи), морфоструктури (макроформи) та морфоскульптури (мезо- і мікроформи).

Геотектура формується внутрішніми процесами, які ще недостатньо вивчені, можливо, що й внутрішньою енергією Землі та космічними факторами. Морфоструктура утворилася під впливом внутрішньої енергії Землі, яка спричиняє тектонічні рухи земної кори. Морфоскульптура утворюється екзогенними процесами і ніби накладається на морфоструктуру. Це наймолодші форми рельєфу, які сформувалися у четвертинний період і продовжують розвиватися нині, наприклад, яри, конуси виносу, карстові провалля та ін.

Залежно від факторів і процесів, що зумовлюють утворення форм рельєфу, розрізняють певні типи рельєфу (табл. 3)

Таблиця 3

Типи і форми рельєфу

Типи рельєфу	Форми рельєфу
Ендогенний
Тектонічний	Хребти, височини, рівнини западини
Вулканічний	Кратери, лійки, конуси, лавові плато нагір'я.
Екзогенний:
Схиловий	Осипи, обвали, зсуви, випуклі та ввігнуті схили.
Водний (флювіальний)	Річкові долини, балки, яри, тераси, дельти, прируслові вали
Морський та озерний	Абразійні схили, ніші, пляжі, берегові вали, приморські тераси
Льодовиковий (гляціальний)	Троги, кари, баранячі лоби, моренні горби, ози, ками.
Карстовий	Печери, гроти, лійки, сталактити, сталагміти.
Вітровий (еоловий)	Западини, гряди, бархани, дюни
Біогенний	Нори, кротовини, коралові рифи
Техногенний	Кар'єри, копанки, шахти, насипи, вали, терикони.

Основними формами рельєфу материків є гори й рівнини, які відповідають основним структурним елементам земної кори - геосинкліналям і платформам.

Гори і рівнини

Гори. Горами називаються великі ділянки земної поверхні, що значно розчленовані долинами, простягаються на сотні й тисячі кілометрів прямолінійно або у вигляді дуг і піднімаються на тисячі метрів над рівнем моря. Якщо на рівній ділянці виділяється окрема гора висотою до 200 м, її називають горбом. Гори з усіх боків обмежені схилами. Перехід від схилу до рівнини називається підошвою. Найвища частина гори називається вершиною.

Гори, що лінійно простягаються на велику відстань і обмежені з обох боків глибокими паралельними долинами, називаються гірськими хребтами. Низка гірських хребтів, що простягається паралельно на значну віддаль, називається гірським пасмом, або гірською системою. Найвищі точки хребтів - вершини, найнижчі - сідловини.

Сукупність гірських систем утворює гірську країну. Наприклад, до Кавказу входять Великий Кавказ, Закавказзя, Малий Кавказ і Вірменське нагір’я. З'єднавшись, гірські хребти утворюють ланцюг. Якщо хребти перетинаються, утворюється гірський вузол. Таким гірським вузлом є Памір. Вузли - це найвищі й важкодоступні ділянки гірської країни. Вони є ареною утворення льодовиків.

Великі і високо підняті ділянки земної поверхні (понад 1000 м). де гірські хребти поєднуються з масивами горбистих і рівнинних просторів, називаються нагір'ям (Вірменське, Тібетське, Іранське).

П отрібно відрізняти нагір'я від плоскогір'я. Плоскогір'ям називають значні ділянки гірського рельєфу з рівною, але високо піднятою поверхнею. Його схили круті, порізані глибокими долинами як, наприклад, Східносибірське, Гобійське, Східноафриканське.

З а походженням гори поділяють на тектонічні, вулканічні та ерозійні. Тектонічні гори утворилися внаслідок радіальних і горизонтальних рухів земної кори. Вони поділяються на складчасті, складчасто-брилові і столові. Складчасті гори утворилися від зминання шарів земної кори у складки (мал. 30). Складчасто-брилові виникли на місці колишніх зруйнованих складчастих гір, які під дією внутрішніх сил розкололись на окремі блоки і піднялися або опустилися. У будові цих гір поряд зі складками значну роль відіграють скиди (мал. 31 а). Такими є Алтай, Тянь-Шань та ін. Столові гори утворилися на місці розбитих скидами рівнинних країн. Породи в них заля­гають горизонтально.

Вулканічні гори виникають внаслідок переміщення і застигання магми. До них належать конуси згаслих і діючих вулканів, лаколіти.

Ерозійні гори формуються внаслідок розчленування плоскогір'їв і плато текучими водами (мал. 31 б). До них відносяться міжрічкові гори Східного Сибіру.

Усі гори, незалежно від їх походження, поділяються на низькі (до 1000 м), середні (1000 - 2000 м) і високі (понад (2000 м). Висота гір і форма рельєфу залежать від віку та походження. За віком гори поділяють на молоді й старі. Молоді гори мають значну висоту, дуже розчленовану поверхню, вершини у них гострі, схили дуже круті, місцями прямовисні. Старі гори мають м'які опуклі вершини, пологі схили вкриті осадовими відкладами.

Рівнини. Рівнинами називаються великі ділянки суходолу, поверхня яких у межах видимого горизонту рівна або малохвиляста. За висотою рівнини поділяють на низькі (низовини), середньовисокі (200 - 500 м) і високі (понад 500 м), за зовнішніми ознаками рельєфу - на плоскі, похилі, ввігнуті, хвилясті і горбисті. До плоских належить Західносибірська рівнина, до хвилястих - Східноєвропейська. За походженням рівнини поділяють на пластові, акумулятивні та денудаційні. Пластові складаються з двох ярусів: кристалічної основи і осадового чохла. Така будова властива Східноєвропейській рівнині.

Акумулятивні рівнини утворилися внаслідок тривалого накопичення осадових порід на місці великих опускань земної кори. Так утворилися Західносибірська та Велика Китайська рівнини.

Денудаційні рівнини виникли внаслідок руйнування гір і запов­нення продуктами їх руйнування низин. Іранське нагір'я є яскравим прикладом таких рівнин.

Найбільшими низовинами і рівнинами на Землі є Західно-Сибірська, Туранська, Велика Китайська, Індо-Ганґська, Месопотамська, Східноєвропейська, Прикаспійська, Причорноморська, Великопольська, Північнонімецька, Середньо-Дунайська, Міссісіпська, Амазонська, Ла-Платська, Центральна Австралійська.

Значення рельєфу. Від рельєфу в значній мірі залежать кліматичні умови, бо з висотою знижується температура повітря, зменшується випаровування, збільшується кількість опадів, а в замкнутих долинах нагромаджується холодне повітря. Рельєф впливає на характер поверхневого стоку і залягання снігового покрову, на формування мікроклімату, на циркуляцію атмосфери. Від ступеня розчленування місцевості залежить глибина залягання ґрунтових вод і величина випаровування вологи з ґрунту. Впливаючи на клімат, рельєф тим самим відображається на характері рослинності, значною мірою рельєф впливає на господарську діяльність людини.