2. Неприємне - неприємне.

Це конфлікт гіршого з поганим, це ситуація, в якій людина потрапляє "з вогню і в полум'я". Він найважчий для вирішення, тому що жоден із варіантів з тих чи інших причин не є бажаним і неприємним. Ці конфлікти є одним з головних джерел стресу. Прикладом такого конфлікту є коливання солдата, якому треба стріляти в когось. Якщо він вистрілить, то порушить моральний принцип "не вбий", якщо ні - можуть вбити його.

3. Приємне - неприємне.

Цей конфлікт можна виразити словами "добрий-добрий, але поганий". Його важко вирішувати, тому що він одночасно і притягує, і відштовхує. Прикладом цього конфлікту є сумніви. Нерідко кращим виходом з цього конфлікту є невтручання в нього.

А. Два приємних - два неприємних.

Це конфлікт доброго з поганим. Вирішення цього конфлікту має свої плюси і мінуси. Наприклад, вас можуть прийняти в два коледжі. У першого - відмінна репутація і цікаве студентське життя, але платня за навчання досить висока. У другого вона менша, але він гірший з погляду освіти і цікавості. Вирішити цей конфлікт непросто, ви коливаєтесь між двома варіантами. З цими конфліктами ми досить часто зустрічаємося у буденному житті.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що не існеє єдиного критерію та єдиного підходу до класифікації конфліктів. Критерії поділу конфліктів на певні види та типи обумовлюються особливостями міжособистісної взаємодії в якій виникає конфлікт, індивідуально-типологічними якостями особистості яка вступає у конфлікт, інтересами які відстоюються у конфлікті та ін.

Межі конфлікту – суб'єктні (кількість учасників), просторові (територія, на якій відбувається конфлікт), часові (тривалість конфлікту).

Простір конфлікту. Конфлікт розгортається в певному просторі, що створює для учасників можливості маневрування, маскування, зміни дистанції взаємодії, сковування або ускладнення дій супротивника, прихованої концентрації сил для удару по вразливому місцю опонента з метою змінити баланс сил на свою користь. Обставини конфлікту впливають на його перебіг і можуть або сприяти ескалації, або стримувати її.

Кожний з конфліктантів має власне уявлення про всі обставини, що спровокували та супроводжують конфлікт. А це створює додаткові підстави для непорозумінь.

Простір конфлікту – це не тільки обмежений фізичний простір, у якому розгортається конфлікт, але весь простір можливостей, за які люди вступають у боротьбу. Це боротьба за статус і вплив, за владу й привілеї, за володіння людськими, фінансовими, інформаційними та природними ресурсами. Люди схильні захищати те, що, як їм здається, їм належить („свою територію”). Наприклад, члени групи сприймають як свою прерогативу підтримання „неписаних правил” групи, можливість залучення до своєї групи нових членів або усунення з неї тих, хто порушив групові норми.

Часові виміри. Тривалість конфлікту насамперед залежить від його інтенсивності. В екстремальних умовах конфлікти розвиваються в прискореному темпі, вони швидші – 70% конфліктів у екстремальних умовах завершуються протягом одного тижня.

Також тривалість конфліктів залежить від того, які сторони в ньому беруть участь. Більшість конфліктів по вертикалі (понад 78%) тривають не більше трьох місяців, причому половина з них (56%) має тривалість до одного місяця. Конфлікти між керівниками середньої та первинної ланки триваліші: протягом трьох місяців завершується 71% усіх конфліктів, а до одного місяця – 49%.

Наступна залежність тривалості конфлікту зумовлена тим, хто отримав перемогу в конфлікті «по вертикалі». Керівник звичайно домагається своїх цілей у короткотривалих конфліктах. Чим триваліший конфлікт, тим менше шансів у керівника на успішний для нього результат. Протилежне співвідношення тривалості конфлікту та його успішності для підлеглого. На конфлікти тривалістю до півмісяця припадає 13% конфліктів, у яких переміг підлеглий. На конфлікти тривалістю до 6 місяців припадає 27% конфліктів із перемогою підлеглого. Це пояснюється так: чим справедливіші вимоги керівника до підлеглого, тим більше у нього шансів на розв’язання конфлікту на свою користь і тим конфлікт коротший. І навпаки, чим менше начальник правий, тим наполегливіший у боротьбі опонент – підлеглий і тим триваліший конфлікт.

Успіх у боротьбі часто зумовлений умінням вибрати найсприятливіший момент для дій. Давні греки називали такий оптимальний момент кайрос і зображували його у вигляді бігуна з довгою чуприною спереду й лисою потилицею. Коли бігун наближається, його можна в певний момент схопити за чуприну; коли він пробіг, за голу потилицю його не вхопиш. Так само у конфлікті є моменти, вигідні для зміни тактики, вигідні для здійснення маневру або для початку атаки на супротивника, моменти, вигідні для переходу від протиборства до переговорів, моменти, вигідні для завершення конфлікту.

Влучно сформулював роль здатності відчувати час Д. Видрін: „Лідер, який іде на компроміс зарано, втрачає авторитет. Лідер, який іде на компроміс запізно, втрачає ініціативу”. Затягування з відвертим обговоренням спірних питань у випадку, коли вони мають суттєве значення для сторін, здебільшого призводить до погіршення ситуації.

Гострота конфлікту – ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії. Як правило, цю гостроту засвідчує рівень інтенсивності конфліктних дій, що ставить у пряму залежність можливість розв’язання конфлікту. Від гостроти зіткнення учасників здебільшого залежать і наслідки конфліктів. Гострота конфлікту дає підстави спрогнозувати межі конфлікту, що визначаються сукупністю чинників, які зумовлюють конфлікт.

Визначення виду, структурних і динамічних характеристик конфлікту називається діагностикою або аналізом конфлікту. Це неодмінна передумова розв'язання конфлікту, даючи змогу пізнати його глибину, складність, позиції сторін. Одна з відносно простих схем діагностики конфлікту називається картографування, а автори цієї методики – австралійські учені Хелена Корнеліус і Шошана Фейр. Сам процес полягає у відповіді на три запитання:

1) У чому проблема? (Проблема має бути сформульована однією фразою).

2) Хто головні учасники конфлікту?

3) У чому полягають інтереси й побоювання кожного учасника?

Відповіді на запитання записуються у так званій карті конфлікту. Так, у конфлікті двох сторін (парціальному конфлікті) карта може мати такий вигляд:

Хто:	Проблема:	Хто:
Потреби:		Потреби:
Побоювання:		Побоювання:

Карта допомагає побачити ситуацію очима іншої людини, знайти спільні інтереси, відшукати нові підходи до вироблення рішень. Але всі ці позитивні функції карта виконує лише за умови, коли інформація, що в ній зафіксована, відповідає дійсності.