1.2. Національна безпека держави та її складові

У теорії безпеки розрізняють три рівні: безпека особи, суспільства і держави. Їх місце і роль досить динамічні і визначаються характером суспільних відносин, політичним устроєм, ступенем внутрішніх та зовнішніх загроз. Авторитарні та тоталітарні режими висувають на перший план безпеку держави за рахунок безпеки особи. Для демократичної країни безпека держави і суспільства є не самоціллю, а функцією забезпечення свободи та безпеки людини.

Безпека особи полягає у формуванні комплексу правових та моральних норм, суспільних інститутів та установ, які надавали б їй змогу розвивати і реалізовувати свої здібності й забезпечувати потреби, не відчуваючи протидії з боку держави та суспільства.

Безпека суспільства передбачає наявність суспільних інститутів, норм, розвинутих форм суспільної свідомості, що дають змогу реалізувати права і свободи всіх груп населення та протидіяти розколу суспільства.

Національна безпека — це багатопланове поняття, до складу якого входять оборонна, екологічна, енергетична, демографічна, інформаційна безпеки.

У ст. 17 Конституції України зазначається, що “захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу”, а в ст. 3 підкреслюється, що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.

В загальному розумінні, поняття безпека слід розглядати як стан і ступінь захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави у різних сферах життєдіяльності від внутрішніх та зовнішніх загроз, що є необхідною умовою існування та розвитку нації, збереження та примноження її матеріальних та духовних цінностей. При цьому під “життєво важливими інтересами” розуміється сукупність потреб, задоволення яких забезпечує можливості перспективного розвитку особистості, суспільства, держави. Тому, поняття безпеки тісно пов’язане з поняттям сталого розвитку.

Ще одне визначення розглядає безпеку як конкретний стан і ступінь захищеності будь-якої держави (суб’єкта господарської діяльності, людини) та її спроможність протистояти змінам умов функціонування.

Поняття “безпека” часто ототожнюється із стабільністю.

Стабільність розуміється як можливість виживання і вільний саморозвиток, та є одним з найважливішим критеріїв існування будь-якої системи.

З погляду стабільного і стійкого розвитку України, поняття безпеки в сучасних умовах включає:

• збереження національно-культурної своєрідності;

• забезпечення територіальної цілісності, державній самостійності;

• захист пануючого соціально-політичного ладу;

• підтримка способу життя, фундаментальних цінностей і ідеалів, стимулюючу згуртованість і силу духу народу;

• створення умов для особистого розвитку, морально-психологічного благополуччя громадян незалежно від національності.

З погляду історичної значущості, людська цивілізація зафіксувала для себе збереження і захист п’яти головних узагальнених цінностей: держава, релігія, економіка, наука, мистецтво. Які і означають ту або іншу безпеку: політичну (збереження певної еліти); економічну (захист матеріальної приватної власності) і духовну (збереження етнонаціональних традицій). Проте реалії сучасного часу висувають на перший план не узагальнені цінності, а безпеку і збереження конкретних людей, що реально живуть, груп, суспільств незалежно від їх політичних, економічних і національних відмінностей.

Надаючи належне місце забезпеченню національної безпеки в усіх її аспектах, Верховна Рада України в січні 1997 р. схвалила Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. У червні 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про основи національної безпеки України”, який набрав чинності з 30 липня 2003 р.

Відповідно до Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року N 964-IV, національна безпека –захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Отже, національна безпека – це властивість держави, що дозволяє їй не допускати ситуацій, небезпечних для людей і навколишнього середовища.

Структура Національної безпеки складна і багатогранна. До її складу входять: військова, геополітична, економічна, демографічна, екологічна та інформаційна безпека.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм.