Структура підприємницьких правовідносин

За теорією права, структура правовідносин – основні елементи правовідносин (суб'єкти) і доцільний спосіб зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення публічних і приватних інтересів на основі суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.

Будь-які правовідносини мають свою структуру, не є винятком і підприємницькі правовідносини, які також складаються з суб’єктів, об’єктів, змісту та юридичного факту.

Ι. Суб’єкти – це юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність і зареєстровані згідно з законом як суб’єкти підприємництва.

ΙΙ. Об’єкти – це речі матеріального світу та духовні блага, заради отримання яких суб’єкти підприємницьких правовідносин здійснюють підприємницьку діяльність.

До них належать:

• речі матеріального світу, у тому числі гроші, цінні папери тощо;

• надання послуг та виконання робіт;

• нематеріальні блага, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності (фірмова назва, товарний знак, комерційна таємниця).

Але ці об’єкти і відповідно відносини, які виникають з приводу них, є, як правило, додатковими, а основними відносинами є ті, у які вступають суб’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

ΙΙΙ. Змістом підприємницьких правовідносин, як і в будь-яких інших правовідносинах, є юридичні права й обов’язки учасників, які реалізуються шляхом здійснення ними підприємницької діяльності.

ΙV. Юридичний факт – підстава для виникнення, зміни та припинення підприємницьких правовідносин. Підприємницькі правовідносини можуть породжувати як факти-дії, так і факти-події:

• факти-дії правомірного характеру (укладання підприємницького договору, акт управління державного органу) і неправомірного характеру (прострочення боржника, кредитора що породжує господарсько-правову відповідальність і, як наслідок, застосування господарсько-правових санкцій);

• факти-події (наприклад: невиконання зобов’язань у зв’язку з дією непереборної сили звільняє зобов’язану сторону від обов’язку відшкодувати збитки і т. д).

1.5. Поняття підприємницької діяльності (підприємництва) як змісту підприємницьких правовідносин та її ознаки

Базовим поняттям підприємницького права є підприємницька діяльність, оскільки саме вона є змістом підприємницьких відносин.

Підприємницька діяльність є різновидом господарської діяльності, у свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поняття «підприємництво» як економіко-правовий термін на початку XVIII ст. увів французький економіст Річард Кантільйон. В підприємництві він вбачав особливу економічну функцію, виконання якої завжди супроводжує ризик. А взагалі історія підприємництва починається із середніх віків, коли з’явилися купці і зародилися товарно-грошові відносини.

У чинному законодавстві України поняття підприємництва відображено в ст. 42 ГК, згідно з якою підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.