1.4. Поняття підприємницьких правовідносин, ознаки та види

Підприємницькі правовідносини – це врегульовані нормами підприємницького права суспільні відносини, котрі виникають під час безпосереднього здійснення підприємницької діяльності та\або керівництва такою діяльністю.

Види підприємницьких правовідносин

Різноманітність підприємницьких відносин зумовлює необхідність їх класифікації. Розглянемо доктринальну класифікацію, що здійснюється за такими ознаками.

Ι. За критерієм характеру правовідносин розрізняють згідно із ст. 3 ГК:

1. Господарсько-виробничі відносини – це відносини, що складаються при безпосередньому здійсненні підприємницької діяльності з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, звичайно набувають форму підприємницьких зобов'язань (підприємницьких договорів). Зміст підприємницьких зобов'язань визначається не тільки угодою їх учасників, а й іншими актами, на основі яких вони укладаються (наприклад, при наданні державних замовлень). Майновий елемент у відносинах цього різновиду проявляється у передачі або в русі певного майна. Найчастіше такі майнові відносини супроводжуються й організаційними відносинами.

Сам термін «господарсько-виробничі відносини» вказує на максимальну наближеність цих відносин до виробничої діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.

2. Організаційно-виробничі відносини виникають, як правило, у сфері підприємницького управління. Підстави їх виникнення досить різноманітні – це, наприклад, акти державних органів (зокрема, владні приписи виробничо-господарським суб'єктам від антимонопольного органу, органу ціноутворення, органу стандартизації та ін.), договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами (об'єднаннями підприємств), договори про утворення об'єднань, фінансово-промислових груп або холдингів підприємств, статутні документи складних виробничо-підприємницьких структур, у яких створюються субординаційні підприємницькі ланки.

3. Внутрішньогосподарські відносини – це той різновид підприємницьких відносин, які виникають безпосередньо у внутрішній виробничій сфері підприємств та інших підприємницьких організацій, їх суб'єктами стають саме внутрішні підрозділи підприємств (цехи, виробництва тощо). Вони вступають у відносини між собою, а також із господарюючим суб'єктом у цілому, до складу якого вони входять. Права та обов'язки учасників внутрішньо-підприємницьких відносин, як правило, визначаються локальними нормативними актами суб’єктів підприємницької діяльності. Не виключається також можливість укладення внутрішньопідприємницьких договорів.

II. За галузями господарювання і сферами управління розрізняють:

1. Правовідносини в галузі промисловості;

2. Правовідносини в агропромисловому комплексі;

3. Правовідносини в галузі транспорту;

4. Правовідносини в галузі будівництва тощо.

III. За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на:

1. Горизонтальні, учасники яких рівноправні;

2. Вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, у тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.