2.1 Характеристики привабливості країни як експортного ринку

Плануючи вихід на зовнішні ринки, діяч міжнародного маркетингу повинен вивчити економіку кожної країни, що його цікавить. Привабливість країни як експортного ринку визначається двома характеристиками.

Перша з них - структура господарства. Господарська структура країни визначає її потреби в товарах і послугах, рівні доходів і зайнятості й т.п. Існують чотири типи господарських структур.

КРАЇНИ З ЕКОНОМІКОЮ ТИПУ НАТУРАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА. У рамках економіки типу натурального господарства переважна більшість населення займається найпростішим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину виробленого вони споживають самі, а інше прямо обмінюють на прості товари й послуги. У цих умовах експортерові відкривається не багато можливостей. Серед країн з подібною системою господарства можна назвати Бангладеш й Ефіопію.

КРАЇНИ - ЕКСПОРТЕРИ СИРОВИНИ. Такі країни багаті одним/декількома видами природних ресурсів, зате обділені в інших відносинах. Більшу частину засобів вони одержують за рахунок експорту цих ресурсів. Прикладами можуть служити Заїр (каучук) і Саудівська Аравія (нафта). Подібні країни є гарними ринками для збуту видобувного встаткування, інструмента й допоміжних матеріалів, вантажно-розвантажувального встаткування, вантажних автомобілів. Залежно від чисельності постійно проживаючих у країні іноземців і заможних місцевих правителів і землевласників вона може з'явитися також ринком збуту товарів широкого споживання західного типу й предметів розкоші.

КРАЇНИ, ЩО ПРОМИСЛОВО РОЗВИВАЮТЬСЯ. У рамках економіки, що промислово розвивається, обробляюча промисловість дає вже від 10 до 20% валового національного продукту країни. Прикладами таких країн можуть служити Єгипет, Індія й Бразилія. У міру розвитку обробної промисловості така країна усе більше покладається на імпорт текстильної сировини, сталі й виробів важкого машинобудування й усе менше на імпорт готових текстильних виробів, паперових товарів й автомобілів. Індустріалізація викликає появу нового класу багатіїв і невеликого, але постійно зростаючого середнього класу, яким потрібні товари нових типів, причому частину потреб можна задовольнити тільки за рахунок імпорту.

ПРОМИСЛОВО РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ. Промислово розвинені країни є основними експортерами промислових товарів. Вони торгують промисловими товарами між собою, а також вивозять ці товари в країни з іншими типами господарської структури в обмін на сировину й напівфабрикати. Великий розмах і різноманіття виробничої діяльності роблять промислово розвинені країни з їх значним середнім класом багатими ринками збуту для будь-яких товарів. До промислово розвинених країн належать Сполучені Штати й країни Західної Європи.

Другий економічний показник - характер розподілу доходів у країні. На розподілі доходів позначаються не тільки особливості господарської структури країни, але й особливості її політичної системи. За характером розподілу доходів діяч міжнародного маркетингу ділить країни на п'ять видів: 1) країни з дуже низьким рівнем сімейних доходів; 2) країни з переважно низьким рівнем сімейних доходів; 3) країни з дуже низьким і дуже високим рівнями сімейних доходів; 4) країни з низьким, середнім і високим рівнями сімейних доходів; 5) країни з переважно середнім рівнем сімейних доходів. Візьмемо для приклада ринок "Ламборджині" - легкового автомобіля вартістю більше 50 тис. дол. У країнах першого й другого типів він буде дуже маленьким. Самим великим одиничним ринком для цього автомобіля виявляється ринок Португалії (країна 3-го типу), самої бідної в Європі країни, у якій, однак, налічується чимало багатих, що піклуються про своє суспільне положення й престижі сімейств, здатних на покупку такої машини.