Тема 7. Захворювання кон’юнктиви

Найчастіше серед патологічних процесів кон’юнктиви трапляються її запалення – кон’юнктивіти. Такі види патології кон’юнктиви, як ураження, дистрофії, пухлини і деякі інші прояви загальних захворювань, становлять не більше 5 % випадків.

Причин кон’юнктивітів багато: токсикоалергічні, бактеріальні, вірусні, обмінні, посттравматичні.

Кон’юнктивіти можуть мати епідемічний характер, але частіше спорадичний. «Піки» захворювання зв’язані з холодом і таке інше. Частіше це осінньо–зимовий або весняний період. Процес частіше двобічний, проходить гостро, але може бути хронічним або рецидивним. Тому питання ранньої діагностики і особливо профілактики кон’юнктивіту мають велике значення. Профілактика насамперед припускає додержування гігієнічних правил: чистоти, свіжого повітря, правильного режиму дня.

Класифікація кон'юнктивітів

1) за перебігом: гострі та хронічні;

2) за етіологією:

• бактеріальні – гострий та хронічний неспецифічний катаральний, пневмококовий, диплобацилярний, гострий епідемічний, дифтерійний, гонобленорея (гонококовий);

• хламідійні – трахома, паратрахома;

• вірусні – фарингокон'юнктивальна лихоманка, епідемічний кератокон'юнктивіт, епідемічний геморагічний кон'юнктивіт, герпетичний кон'юнктивіт, кон'юнктивіт при загальних вірусних захворюваннях (вітряна віспа, кір, краснуха), кон'юнктивіти, викликані контагіозним молюском;

• грибкові – гранулематозні кон'юнктивіти при споротрихозі, актиномікозі; кон'юнктивіти при кокцидіозі; кон'юнктивіт, викликаний Pennicillium viridans; ексудативні кон'юнктивіти при кандидозі та аспергільозі;

• алергічні та автоімунні – весняний катар, лікарський, інфекційно–алергічні кон'юнктивіти, гіперпапілярний кон'юнктивіт, пухирчатка кон'юнктиви (пемфігус);

• кон'юнктивіти при загальних захворюваннях – метастатичні кон'юнктивіти.

Клінічні ознаки та симптоми

Кон'юнктивіти різної етіології мають подібну клінічну картину: починаються гостро, супроводжуються вираженими суб'єктивними відчуттями.

Хворі скаржаться на різь в очах, свербіж, виділення з кон'юнктивальної порожнини, іноді – світлобоязнь. Уражаються обидва ока (нерідко по черзі та з різною вираженістю запального процесу).

Хронічний кон'юнктивіт розвивається повільно, має періоди поліпшення. Хворих турбують світлобоязнь, легке роздратування і підвищена стомлюваність очей.

Кон'юнктивіт (вірусний або бактеріальний) може бути пов'язаний із супутніми захворюваннями носоглотки, отитом, синуситом.

У дорослих кон'юнктивіт часто виникає при хронічному блефариті, синдромі сухого ока, ураження сльозовідвдіних шляхів.

Поєднання кон'юнктивіту з алергічними реакціями (ринорея, затяжний кашель, атопічна екзема) свідчить про його можливу алергічну природу.

Під час огляду виявляють гіперемію і набряк кон'юнктиви повік і перехідних складок, кон'юнктивальну ін'єкцію очного яблука.

У кон'юнктивальній порожнині можуть бути слизові, слизисто–гнійні або гнійне виділення. Гнійне або слизисто–гнійне виділення свідчить про бактеріальну або вірусну природу кон'юнктивіту. Слиз у вигляді тонких смуг спостерігається при алергічному кон'юнктивіті. Можлива поява петехіальних і обширних геморагій, а також легко– і важковідокремлюваних плівок. При окремих формах кератокон'юнктивітів на рогівці з'являються точкові та монетоподібні поверхневі інфільтрати.

Велику роль у виявленні етіології кон'юнктивітів відіграють лабораторні дослідження, що дозволяють безпосередньо визначити збудника зі заскрібка або мазка відбитка з кон'юнктиви, а також оцінити діагностичний титр антитіл у сироватці крові або IgA і IgG у слізній рідині.

Диференціальну діагностику кон'юнктивітів необхідно проводити з кератитом, епісклеритом, іритом, гострим нападом глаукоми. Запалення з незначним слизовим виділенням або без нього варто трактувати як кон'юнктивіт тільки за відсутності:

• сильного болю;

• світлобоязні (іноді виникає при алергічному кон'юнктивіті);

• болючості при пальпації очного яблука (через повіки);

• зміни зору: зниження гостроти зору (можливо при аденовірусному

кератокон'юнктивіті);

• появи райдужних кіл при погляді на джерело світла;

• помутніння або виразки рогівки;

• звуження, неправильної форми або розширення зіниці.

Основні принципи лікування

Забороняється накладати пов'язку!

Під пов'язкою можливий розвиток кератиту.

Для запобігання поширенню інфекції необхідно додержуватися правил особистої гігієни: часто мити руки, використовувати одноразові серветки та рушники, окремі піпетки для кожного ока.

Для механічного видалення виділень з кон'юнктивальної порожнини її промивають розчином фурациліну (1:5 000) або слаборожевим розчином перманганату калію.

При гострому кон'юнктивіті в кон'юнктивальний мішок закапують розчини антимікробних препаратів перші 3–5 днів кожні 2–4 год. У міру стихання запалення частоту закапування зменшують до 3–6 разів на добу.

Антибактеріальні мазі (Тетрациклінова 1 %, Еритроміцинова, Флоксал або Тобрекс) на ніч за нижню повіку.

Вибір лікарського препарату залежить від чутливості збудника; при невідомому збуднику використовують антибіотики та антисептики широкого спектру дії.