- •Питання на екзамен зі с/к «теорія кримінально-правової кваліфікації»
- •1. Поняття та ознаки кримінально-правової кваліфікації. Зміст та об’єм цього поняття.
- •2. Об’єкт, суб’єкт і зміст кримінально-правової кваліфікації.
- •3. Стадії, етапи кримінально-правової кваліфікації та її результат.
- •4. Юридичне закріплення кримінально-правової кваліфікації.
- •5. Вимоги до формули кваліфікації. Посилання у формулі кримінально-правовій кваліфікації на статті Загальної частини кк України.
- •6. Види кримінально-правової кваліфікації.
- •7. Поняття та види підстав кримінально-правової кваліфікації, їх зміст.
- •8. Випадки, коли санкція враховується у кримінально-правовій кваліфікації
- •9. Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації. Види складів злочину та їх значення для кваліфікації.
- •10. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації.
- •11. Принцип законності
- •12. Принцип офіційності
- •13. Принцип індивідуальності
- •14. Принцип недопустимості подвійного інкримінування
- •15. Принцип повноти
- •16. Значення стадій
- •18. Готування до злочину
- •19. Замах на злочин.
- •20. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •21. Кваліфікація повністю невдалої та частково невдалої добровільної відмови.
- •22. Кваліфікація добровільної відмови за сукупності злочинів.
- •23. Добровільна відмова від злочину, який вчинюється у співучасті.
- •24. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті. (чесно,трохи не розумію суті цього питання,але по книжці виходить так):
- •25. Злочини, при вчиненні яких співучасть неможлива (випадки, коли вчинення злочину кількома особами не є співучастю).
- •26. Співучасть особливого роду, врахування її у кваліфікації злочинів.
- •27. Випадки, кол посягання співучасників кваліфікуються за різними статтями оч кримінального закону.
- •28. Поняття та ознаки виконавця та співвиконавця злочину. Кваліфікація посягання виконавця та співвиконавця злочину.
- •29. Кваліфікація дій організатора, підбурювача, пособника злочину. Кваліфікація посереднього підбурювання. Кваліфікація необхідної співучасті.
- •30. Зв’язок між кваліфікацією дій виконавця злочину та кваліфікацією дій інших співучасників. Врахування у кваліфікації ознак, що обтяжують або пом’якшують відповідальність певного співучасника.
- •32. Кваліфікація при залученні до участі у вчиненні злочин осіб, які не притягаються до кримінальної відповідальності.
- •33. Врахування форми співучасті у кваліфікації злочину.
- •Група за попередньою змовою організована група
- •34. Кваліфікація злочинів, вчинених в складі групи осіб. Кваліфікація злочинів, вчинених в складу групи осіб, яка діє за попередньою змовою.
- •35. Кваліфікація злочинів, вчинених в складі організованої групи.
- •36. Кваліфікація злочинів, вчинених у складі злочинної організації.
- •37. Кваліфікація діянь особи, яка не є членом злочинної організації, проте бере участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.
- •38. Кваліфікація діянь співучасників при ексцесі співучасника.
- •39. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині.
- •(Ч. 1 ст.14) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 2 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 3 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини;
- •Відмінність між співучастю у злочині та причетністю до злочину
- •41. Поняття і види одиничних злочинів. Відмінність між окремими видами множинності та одиничними злочинами.
- •42. Кваліфікація сукупності злочинів. Відмінність між сукупністю злочинів та конкуренцією кримінально-правових норм.
- •43. Злочини, які не можуть утворювати ідеальну сукупність.
- •44. Правила кваліфікації повторності злочинів.
- •45. Правила кваліфікації спеціального та пенітенціарного рецидиву.
- •46. Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правових норм.
- •48. Види конкуренції кримінально-правових норм та способи її подолання.
- •49. Кваліфікація при конкуренції загальної і спеціальної норм.
- •50. Кваліфікація при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •50. Кваліфікація при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •51. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого.
- •52. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована.
- •57. Кваліфікація за наявності обставин, які виключають злочинність діяння.Див.Пит.61
- •58. Відмежування злочинів від адміністративних правопорушень
- •59. Відмежування злочинів від цивільно-правових деліктів.
- •60. Види колізій у кримінальному праві та їх подолання.
- •Між статтями кк України та підзаконних нормативно-правових актів;
- •61. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність
14. Принцип недопустимості подвійного інкримінування
Конституція України закріпила загальноправовий принцип non bis in idem , передбачивши в ч.1 ст.61, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. В теорії кримінального права це положення часто поширюють лише на випадки, коли громадянин держави вчинив злочин за кордоном, поніс там покарання і знову опинився в Україні. Його не можна знову притягати до відповідальності, хоча б і здавалося, що перенесене ним покарання надто м'яке і не відповідає вітчизняним законам.
Стосовно кваліфікації цей принцип означає:
1) посягання не може кваліфікуватися за нормою Особливої частини кримінального законодавства, якщо інша норма з числа інкримінованих ж особі, повністю охоплює скоєне;
2) діяння, яке отримало правову оцінку як адміністративний проступок, не може одночасно виступати як ознака злочину
На вказаному принципі базується ряд правил кваліфікації злочинів. Одне із них передбачає, що при конкуренції загальної і спеціальної норми скоєне кваліфікується за спеціальною нормою. З цього випливає, що не можуть бути одночасно стосовно одного й того ж посягання застосовані загальна, і спеціальна норми.
Ще одне правило, яке випливає із вказаного принципу кваліфікації злочинів, полягає в тому, що при конкуренції частини і цілого, скоєне кваліфікується за статтею, яка встановлює відповідальність за все скоєне, не може мати місце сукупність статей, які передбачають частину і ціле. Наприклад, заподіяння в ході розбійного нападу тілесних ушкоджень повністю охоплюється відповідними частинами ст.187 КК й кваліфікації за ст.ст.121, 122, ч.2 ст.125 КК не потребує. Тобто, окремі злочини, які утворюють так званий складений злочин (врахована законодавцем сукупність злочинів, коли в межах однієї статті Особливої частини об'єднані посягання, кожне з яких становить собою окремий злочин) самостійній кваліфікації не підлягають.
Принцип недопустимості подвійного інкримінування передбачає, що при помилці в фактичних обставинах справи скоєне не може бути кваліфіковане за сукупністю норм, які передбачають відповідальність за фактично заподіяну шкоду і посягання, на вчинення якого був спрямований умисел винного. Таке рішення означає штучне конструювання сукупності злочинів там, де фактично вчинене лише одне посягання.
Нарешті, розглядуваний принцип кваліфікації лежить в основі правила, згідно якого посягання, яке передбачене самостійною кримінально-правовою нормою і яке виступає способом, наслідком або іншою ознакою іншого злочину (основного), повністю охоплюється нормою про цей злочин, якщо він менш небезпечний, ніж основний злочин. В зв'язку з цим виникає проблема визначити, які ж злочини поглинаються (включаються) в інші посягання, чи, точніше, які статті Особливої частини охоплюють собою діяння, одночасно передбачені іншими самостійними статтями КК. Звичайно при цьому виходять з порівняння санкцій статей Особливої частини.
Ще один аспект проблеми недопустимості подвійного інкримінування пов'язаний із врахуванням при кваліфікації діянь, які є частиною адміністративного проступку чи іншого правопорушення і вже отримали відповідну правову оцінку. З принципу недопустимості подвійного інкримінування випливає, що коли певні діяння вже враховані як ознака іншого правопорушення, то вони одночасно не повинні враховуватися як ознака злочину, адже їх правові наслідки погашені фактом накладення адміністративного стягнення. Подвійне врахування одних і тих же дій як складових і адміністративного проступку, за який вже накладене стягнення, і злочину означає, що за одні і ті ж дії особа двічі несе юридичну відповідальність. Причому тут немає кумуляції правопорушень різних видів - коли однією дією вчиняється, наприклад, злочин і цивільний делікт, а є одне правопорушення, яке складається з кількох діянь. Тому є підстави вважати, що при кримінально-правовій кваліфікації неприпустимо враховувати діяння, за які особа законно піддана іншим видам юридичної відповідальності. Адже це означає порушення загальноправового принципу про недопустимість подвійної відповідальності за одні і ті ж діяння та аналізованого принципу кримінально-правової кваліфікації.