60. Види колізій у кримінальному праві та їх подолання.

Типовими видами колізії в праві є: темпоральна (між раніше чинним

і чинним нормативно-правовим ак­том), ієрархічна (між нормативними актами різної юридич­ної сили), територіальна (між актами держави і окремих адміністративно-територіальних одиниць), міжнародно-правова (між актами внутрідержавного законодавства і міжнародно-правовими актами). В теорії та на практиці давно (ще з часів римського права) вироблені правила по­долання такого роду колізій, які є загальновідомими і за­гальновизнаними. Серед них ті, які встановлюють, що пріо­ритет мають норми, які містяться в нормативно-правових актах:

• прийнятих з цього ж питання пізніше;

• більш високої юридичної сили;

• загальнодержавних;

• міжнародно-правових.

Повертаючись до питання про види колізій, аналіз яких злободенний для кримінального права, необхідно виділити такі з них:

1. між положеннями Конституції України та статтями КК України; Очевидно, що колізії між конституційними і кримі­нально-правовими положеннями можуть бути лише одного виду. Це розбіжності, суть яких полягає у тому, що в КК України формально передбачена відповідальність за певні діяння, а з Конституції України випливає пра­вомірність відповідної поведінки. Причому, йдеться не вза­галі про діяння, описане в диспозиції статті Особливої частини КК, а про окремі їх різновиди, прояви. Інколи і в само­му КК наводяться виключні норми, призначені для обмеження кримінальної відповідальності з врахуванням насамперед конституційних вимог. В таких випадках дія кримінально-правових норм обмежується — вони не можуть застосовуватися у тій частині, в якій не відповідають конституційним положенням.

2. між положеннями чинних для України міжнародно-правових договорів та статтями КК України; У цілому ж можна констатувати, що можливі колізії між положеннями міжнародно-правових актів і КК Украї­ни мають вирішуватися так:

А)якщо міжнародно-правовий акт передбачає встановлення кримінальної відповідальності, а в КК України вона не передбачена, то пріоритет віддається КК України;

Б)якщо з положень міжнародно-правового акта вбачається, що відповідальність за певні дії, криміналізовані в КК України, не повинна наставати, то перевагу мають положення міжнародно-правового акта.

3. між статтями КК України та інших законів; Тому, колізії, які виникають у випадку виявлення не­відповідності між положеннями КК, і тими, що закріплені в нормативних актах інших галузей законодавства, слід, вважаємо, вирішувати так:

А)якщо діяння є правомірним відповідно до положень чинних нормативно-правових актів, то воно не може бути визнане злочином, хоча б формально й було передба­чене в КК;

Б)діяння, на злочинність чи щодо кримінально-право­вої оцінки якого є вказівка в нормативно-правових актах інших галузей права, кваліфікується відповідно до поло­жень, регламентованих в КК¹

4. Між статтями кк України та підзаконних нормативно-правових актів;

5. між окремими положеннями самого КК України(між Загальною та особливою частиною). Виходячи з викладеного вище, найбільш вдалим способом усунення аналізованих колізій видаються зміни в статтях За­гальної та Особливої частини КК — такі їх формулювання, при яких відповідні питання регламентувалися б на основі єдиних вимог. Ці зміни можуть і повинні стосуватися:

А)статей Загальної частини — розширення обсягу викла­дених там понять з тим, щоб вони охоплювали всі випадки, передбачені статтями Особливої частини КК. Так, доцільно змінити поняття повторності злочинів в ст. 32 КК, передба­чивши, що нею визнається вчинення двох або більше зло­чинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті, а у випадках, встановлених Особливою частиною цього Ко­дексу, і різними її статтями. Що ж до статті, яка регламен­тує конфіскацію майна (ст. 59 КК), то в ній слід вказати, що так звана спеціальна конфіскація застосовується щодо зло­чинів будь-якого ступеня тяжкості. А ще краще, інститут спеціальної конфіскації взагалі регламентувати в криміналь-но-процесуальному законодавстві, а в КК передбачити лише загальну конфіскацію — як вид покарання;

Б)статей Особливої частини — звуження обсягу по­нять, що там застосовані, і зведення їх до тих, які містяться в Загальній частині КК. Так, поняття злочинної органі­зації в ст. 255 КК, банди в ст. 257 КК належало б викласти так, щоб не викликало сумнівів, що вони створені для вчи­нення щонайменше двох тяжких чи особливо тяжких зло­чинів. Якщо ж законодавець дотримується іншої позиції щодо ознак злочинного співтовариства, то йому належить внести зміни в ч. 4 ст. 28 КК.

У випадку колізій між різними частинами статей, окремими статтями Особливої частини КК слід застосовувати статтю, її частину, яка найбільш «сприятлива» для особи, дії якої кваліфікуються.