- •Питання на екзамен зі с/к «теорія кримінально-правової кваліфікації»
- •1. Поняття та ознаки кримінально-правової кваліфікації. Зміст та об’єм цього поняття.
- •2. Об’єкт, суб’єкт і зміст кримінально-правової кваліфікації.
- •3. Стадії, етапи кримінально-правової кваліфікації та її результат.
- •4. Юридичне закріплення кримінально-правової кваліфікації.
- •5. Вимоги до формули кваліфікації. Посилання у формулі кримінально-правовій кваліфікації на статті Загальної частини кк України.
- •6. Види кримінально-правової кваліфікації.
- •7. Поняття та види підстав кримінально-правової кваліфікації, їх зміст.
- •8. Випадки, коли санкція враховується у кримінально-правовій кваліфікації
- •9. Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації. Види складів злочину та їх значення для кваліфікації.
- •10. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації.
- •11. Принцип законності
- •12. Принцип офіційності
- •13. Принцип індивідуальності
- •14. Принцип недопустимості подвійного інкримінування
- •15. Принцип повноти
- •16. Значення стадій
- •18. Готування до злочину
- •19. Замах на злочин.
- •20. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •21. Кваліфікація повністю невдалої та частково невдалої добровільної відмови.
- •22. Кваліфікація добровільної відмови за сукупності злочинів.
- •23. Добровільна відмова від злочину, який вчинюється у співучасті.
- •24. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті. (чесно,трохи не розумію суті цього питання,але по книжці виходить так):
- •25. Злочини, при вчиненні яких співучасть неможлива (випадки, коли вчинення злочину кількома особами не є співучастю).
- •26. Співучасть особливого роду, врахування її у кваліфікації злочинів.
- •27. Випадки, кол посягання співучасників кваліфікуються за різними статтями оч кримінального закону.
- •28. Поняття та ознаки виконавця та співвиконавця злочину. Кваліфікація посягання виконавця та співвиконавця злочину.
- •29. Кваліфікація дій організатора, підбурювача, пособника злочину. Кваліфікація посереднього підбурювання. Кваліфікація необхідної співучасті.
- •30. Зв’язок між кваліфікацією дій виконавця злочину та кваліфікацією дій інших співучасників. Врахування у кваліфікації ознак, що обтяжують або пом’якшують відповідальність певного співучасника.
- •32. Кваліфікація при залученні до участі у вчиненні злочин осіб, які не притягаються до кримінальної відповідальності.
- •33. Врахування форми співучасті у кваліфікації злочину.
- •Група за попередньою змовою організована група
- •34. Кваліфікація злочинів, вчинених в складі групи осіб. Кваліфікація злочинів, вчинених в складу групи осіб, яка діє за попередньою змовою.
- •35. Кваліфікація злочинів, вчинених в складі організованої групи.
- •36. Кваліфікація злочинів, вчинених у складі злочинної організації.
- •37. Кваліфікація діянь особи, яка не є членом злочинної організації, проте бере участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.
- •38. Кваліфікація діянь співучасників при ексцесі співучасника.
- •39. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині.
- •(Ч. 1 ст.14) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 2 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 3 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини;
- •Відмінність між співучастю у злочині та причетністю до злочину
- •41. Поняття і види одиничних злочинів. Відмінність між окремими видами множинності та одиничними злочинами.
- •42. Кваліфікація сукупності злочинів. Відмінність між сукупністю злочинів та конкуренцією кримінально-правових норм.
- •43. Злочини, які не можуть утворювати ідеальну сукупність.
- •44. Правила кваліфікації повторності злочинів.
- •45. Правила кваліфікації спеціального та пенітенціарного рецидиву.
- •46. Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правових норм.
- •48. Види конкуренції кримінально-правових норм та способи її подолання.
- •49. Кваліфікація при конкуренції загальної і спеціальної норм.
- •50. Кваліфікація при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •50. Кваліфікація при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •51. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого.
- •52. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована.
- •57. Кваліфікація за наявності обставин, які виключають злочинність діяння.Див.Пит.61
- •58. Відмежування злочинів від адміністративних правопорушень
- •59. Відмежування злочинів від цивільно-правових деліктів.
- •60. Види колізій у кримінальному праві та їх подолання.
- •Між статтями кк України та підзаконних нормативно-правових актів;
- •61. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність
22. Кваліфікація добровільної відмови за сукупності злочинів.
Добровільна відмова може стосуватися як усієї злочинної діяльності, так окремих злочинів. Причому, відмова від доведення до кінця одного чи кількох посягань зовсім не означає, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за інші вчинені нею злочини, якщо щодо них добровільна відмова не мала місце.
Тому, при вчиненні сукупності злочинів, добровільна відмова оцінюється окремо відносно до кожного із посягань, які утворюють таку сукупність. За злочини, від яких винний не відмовився, або відмова від яких була невдалою, настає кримінальна відповідальність на загальних підставах. Наприклад, для використання у ході незаконного заняття рибним промислом був виготовлений вибуховий пристрій. Від використання вибухівки для добування риби відбулася добровільна відмова, однак вибуховий пристрій винний зберіг у себе. тому він не підлягає кримінальній відповідальності за ст.249 КК, однак повинен відповідати за ч.1 ст.263 КК.
23. Добровільна відмова від злочину, який вчинюється у співучасті.
Добровільна відмова від злочину, який вчиняється у співучасті має певні особливості. Наявність об’єктивного і суб’єктивного зв’язку між діями кожного із співучасників, спільність вчинення ними злочину веде до того, що добровільна відмова вимагає розриву цього зв’язку. Інакше кажучи, добровільна відмова співучасника передбачає, щоб завдяки його поведінці стало неможливим спільне вчинення злочину. Звідси випливає, що добровільна відмова при співучасті визначається з урахуванням виду співучасника та форми співучасті.
Добровільна відмова виконавця злочину оцінюється так само, як і при вчиненні посягання без участі інших осіб. Вона може полягати як у активних діях, так і у бездіяльності. При вчиненні злочину кількома співвиконавцями, добровільна відмова одного з них повинна полягати у такому впливі на іншого, при якому не виконується об’єктивна сторона злочину. Якщо діяльність одного із співвиконавців є передумовою вчинення посягання іншими, то для добровільної відмови достатньо його бездіяльності. Наприклад, при виготовленні з метою збуту підроблених грошей, бездіяльність того з співвиконавців, який повинен був зробити кліше, робить неможливими і подальше вчинення злочину особами, які мали виготовляти готові купюри.
Організатор і підбурювач злочину для добровільної відмови повинні відвернути вчинення посягання виконавцем. Їх поведінка не обов’язково має виражатися в активних діях, як про це нерідко пишуть у літературі. Наприклад, організатор злочину може не дати вказівки пособнику про надання відповідного сприяння, або виконавцю про початок вчинення посягання.
Добровільна відмова пособника злочину залежно від конкретних обставин, має виражатися або у бездіяльності, або в активних діях. Бездіяльності для добровільної відмови досить тоді, коли пособник утримується від надання сприяння іншим співучасникам у вчиненні злочину. Активні дії вимагаються тоді, коли таке сприяння вже надане. Такі дії не обов’язково повинні виражатися у відібранні наданих знаряддь вчинення злочину, поновленні усунутих перешкод, відмовою від обіцянки приховати злочин тощо. Вони можуть, як і в інших співучасників, полягати у впливі на виконавця, попередженні потерпілого, повідомленні органам влади і т.п.