- •Питання на екзамен зі с/к «теорія кримінально-правової кваліфікації»
- •1. Поняття та ознаки кримінально-правової кваліфікації. Зміст та об’єм цього поняття.
- •2. Об’єкт, суб’єкт і зміст кримінально-правової кваліфікації.
- •3. Стадії, етапи кримінально-правової кваліфікації та її результат.
- •4. Юридичне закріплення кримінально-правової кваліфікації.
- •5. Вимоги до формули кваліфікації. Посилання у формулі кримінально-правовій кваліфікації на статті Загальної частини кк України.
- •6. Види кримінально-правової кваліфікації.
- •7. Поняття та види підстав кримінально-правової кваліфікації, їх зміст.
- •8. Випадки, коли санкція враховується у кримінально-правовій кваліфікації
- •9. Склад злочину і його значення для кримінально-правової кваліфікації. Види складів злочину та їх значення для кваліфікації.
- •10. Поняття та види принципів кримінально-правової кваліфікації.
- •11. Принцип законності
- •12. Принцип офіційності
- •13. Принцип індивідуальності
- •14. Принцип недопустимості подвійного інкримінування
- •15. Принцип повноти
- •16. Значення стадій
- •18. Готування до злочину
- •19. Замах на злочин.
- •20. Добровільна відмова від вчинення злочину
- •21. Кваліфікація повністю невдалої та частково невдалої добровільної відмови.
- •22. Кваліфікація добровільної відмови за сукупності злочинів.
- •23. Добровільна відмова від злочину, який вчинюється у співучасті.
- •24. Загальні положення кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті. (чесно,трохи не розумію суті цього питання,але по книжці виходить так):
- •25. Злочини, при вчиненні яких співучасть неможлива (випадки, коли вчинення злочину кількома особами не є співучастю).
- •26. Співучасть особливого роду, врахування її у кваліфікації злочинів.
- •27. Випадки, кол посягання співучасників кваліфікуються за різними статтями оч кримінального закону.
- •28. Поняття та ознаки виконавця та співвиконавця злочину. Кваліфікація посягання виконавця та співвиконавця злочину.
- •29. Кваліфікація дій організатора, підбурювача, пособника злочину. Кваліфікація посереднього підбурювання. Кваліфікація необхідної співучасті.
- •30. Зв’язок між кваліфікацією дій виконавця злочину та кваліфікацією дій інших співучасників. Врахування у кваліфікації ознак, що обтяжують або пом’якшують відповідальність певного співучасника.
- •32. Кваліфікація при залученні до участі у вчиненні злочин осіб, які не притягаються до кримінальної відповідальності.
- •33. Врахування форми співучасті у кваліфікації злочину.
- •Група за попередньою змовою організована група
- •34. Кваліфікація злочинів, вчинених в складі групи осіб. Кваліфікація злочинів, вчинених в складу групи осіб, яка діє за попередньою змовою.
- •35. Кваліфікація злочинів, вчинених в складі організованої групи.
- •36. Кваліфікація злочинів, вчинених у складі злочинної організації.
- •37. Кваліфікація діянь особи, яка не є членом злочинної організації, проте бере участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.
- •38. Кваліфікація діянь співучасників при ексцесі співучасника.
- •39. Кваліфікація невдалої співучасті та співучасті у незакінченому злочині.
- •(Ч. 1 ст.14) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 2 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини; (ч. 3 ст.15) - ч. ... Ст.27 - стаття Особливої частини;
- •Відмінність між співучастю у злочині та причетністю до злочину
- •41. Поняття і види одиничних злочинів. Відмінність між окремими видами множинності та одиничними злочинами.
- •42. Кваліфікація сукупності злочинів. Відмінність між сукупністю злочинів та конкуренцією кримінально-правових норм.
- •43. Злочини, які не можуть утворювати ідеальну сукупність.
- •44. Правила кваліфікації повторності злочинів.
- •45. Правила кваліфікації спеціального та пенітенціарного рецидиву.
- •46. Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правових норм.
- •48. Види конкуренції кримінально-правових норм та способи її подолання.
- •49. Кваліфікація при конкуренції загальної і спеціальної норм.
- •50. Кваліфікація при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •50. Кваліфікація при конкуренції кількох спеціальних норм.
- •51. Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого.
- •52. Правила кваліфікації злочинів, відповідальність за які диференційована.
- •57. Кваліфікація за наявності обставин, які виключають злочинність діяння.Див.Пит.61
- •58. Відмежування злочинів від адміністративних правопорушень
- •59. Відмежування злочинів від цивільно-правових деліктів.
- •60. Види колізій у кримінальному праві та їх подолання.
- •Між статтями кк України та підзаконних нормативно-правових актів;
- •61. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність
20. Добровільна відмова від вчинення злочину
Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
Добровільна відмова пов’язується з притягненням особи до кримінальної відповідальності або звільненням її від неї. Це означає, що посягання, від якого відмовляється особа, є кримінально караним, при відсутності добровільної відмови за нього настає кримінальна відповідальність.
Отже, можна зробити висновок, що добровільна відмова здійснюється щодо посягання, яке:
- передбачене певною нормою Особливої частини кримінального закону як злочин;
- вчинене при наявності всіх необхідних ознак складу злочину (з урахуванням його незавершенності);
- є суспільно небезпечним, на нього не поширюються положення про малозначність (ч.2 ст.11 КК), воно не вчинено при обставинах, які усувають злочинність діяння.
Якщо ж особа вчинила діяння, яке не відповідає названим вище ознакам - яке не є злочинним і за яке не настає кримінальна відповідальність - то їй і немає від чого відмовлятися. Так, не може мати місце добровільна відмова щодо об’єктивно суспільно небезпечного посягання, яке не є кримінально-протиправним, щодо діяння, яке через малозначність не являє суспільної небезпеки тощо.
Добровільна відмова можлива тільки на стадії готування до злочину та замаху на нього.
Добровільна відмова можлива і після завершення виконання діяння, коли особа втручається у розвиток причинового зв’язку і своєю поведінкою відвертає заподіяння передбаченої законом шкоди. До того часу, поки особа здатна контролювати розвиток подій і своїми активними діями забезпечити ненастання наслідків - до того часу можна відмовитися від доведення злочину до кінця. Класичними прикладами є введення в організм потерпілого отрути з метою позбавлення його життя і наступне лікування, завдяки якому нейтралізується дія цієї отрути; підпалювання будинку і гасіння пожежі тощо.
Добровільна відмова від вчинення злочину не означає, що діяльність особи до моменту добровільної відмови є правомірною чи нейтральною для права. Відповідні дії особи все одно оцінюються як злочинні, але такі, які при умовах, передбачених ст.17 КК, не тягнуть кримінальної відповідальності. На відміну від готування чи замаху, скоєне не кваліфікується, виходячи з спрямованості умислу на заподіяння шкоди певному об’єкту кримінально-правової охорони.
Водночас, добровільна відмова погашає всі кримінально-правові наслідки раніше вчиненого незавершеного посягання:
- воно не може бути враховане як елемент множинності злочинів, зокрема при повторності;
- воно не враховується при призначенні покарання як обставина, що обтяжує відповідальність (передбачена п.1 ч.1 ст.67 КК);
- стосовно нього не починає текти строк давності притягнення до кримінальної відповідальності;
- воно не є перешкодою для звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товаристського суду чи на поруки;
- воно не виступає підставою для відміни звільнення від покарання з випробуванням (ч.3 ст.78, ч.6 ст.79 КК) чи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ч.4 ст.81 КК).
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з добровільною відмовою є безумовним - його не можна переглянути з огляду на наступну поведінку особи. Таке звільнення - при наявності передбачених законом умов правомірності - виступає обов’язком органів, які здійснюють кримінальну юрисдикцію.
Добровільна відмова передбачена законом як самостійною підставою звільнення від кримінальної відповідальності.
Можливі випадки, коли особі, незважаючи на її зусилля, не вдається уникнути настання суспільно-небезпечних наслідків злочину, від вчинення якого вона відмовляється. З урахуванням цього, добровільну відмову поділяють на успішну та невдалу. Остання у свою чергу, може бути повністю невдалою - коли незважаючи на дії винного, наслідки, на заподіяння яких були спрямовані дії, настали у повному обсязі, та частково невдалою, коли заподіяна менша за розміром шкода чи шкода менш цінному об’єкту. Тобто, добровільна відмова щодо одного злочину поєднуються з вчиненням іншого закінченого злочину, який підлягає кримінально-правовій кваліфікації.
Особа, яка розпочала вчиненння злочину, може відмовитися від заподіяння будь-якої шкоди, тобто, може прагнути відмовитися від злочину повністю. Можлива і часткова відмова - коли винний відмовляється від заподіяння більшої шкоди, але погоджується з тим, що через його дії будуть заподіяні менш тяжкі наслідки. При цьому, для повної і часткової відмови характерне різне суб’єктивна ставлення до фактично заподіяної шкоди.
Добровільна відмова може здійснюватися при вчиненні як одиничного злочину, а також у випадку сукупності злочинів. Причому добровільна відмова може стосуватися всіх посягань, які утворюють сукупність, так і окремих із них. Ті ж злочини, яких добровільна відмова не стосується, також підлягають кваліфікації.
Нарешті, добровільна відмова можлива і при вчиненні злочину однією особою, і при вчиненні посягання у співучасті. Добровільна відмова при співучасті має певні особливості, які потребують спеціального аналізу.