7.3.Аналіз оборотності.

Показники оборотності свідчать про те, наскільки ефективно менеджмент управляє активами, довіреними йому власниками компанії. Найбільший інтерес представляє оборотність активів, які саме й покликані обертатися, тобто оборотних активів, причому особлива увага приділяється ключовим статтям: товарно-матеріальним запасам і дебіторській заборгованості (рахункам до одержання). Головна мета аналізу полягає в тому, щоб установити ознаки зменшення величини або, навпроти, надлишкового нагромадження товарно-матеріальних запасів і рахунків дебіторів.

Пояснимо коротко феномен оборотності. Використовуємо для прикладу оборотність дебіторської заборгованості. Нехай за рік компанія продала товарів на 2000 тис. грн. У той же час на рахунках дебіторів компанії в середньому накопичувалася сума на рівні 200 тис. грн. У завданні запитується, скільки разів дебіторська заборгованість перетвориться в гроші й навпаки протягом року. Відповідь досить очевидна - 10 разів=2000/200. Якщо врахувати, що в році 365 розрахункових днів, то середній період погашення, або обороту, дебіторської заборгованості складе 36,5 днів. Інакше кажучи, у середньому на 36,5 днів будуть заморожені зароблені компанією гроші на рахунках дебіторів. А тепер більш докладно про всі основні показники оборотності.

Оборотність дебіторської заборгованості оцінюється на підставі описаного вище феномена. При аналізі даного показника принциповим є питання, чи відповідає сума дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду сумі продажів у кредит, що за логікою повинна залишатися неоплаченої з обліком надаваних компанією відстрочки платежу. Наприклад, якщо компанія продає за умови оплати через 30 днів, то звичайно сума дебіторської заборгованості повинна рівнятися обсягу продажів за попередній місяць. Якщо в балансі дебіторська заборгованість рівняється обсягу реалізації за 40 або 50 днів, це може означати, що ряд клієнтів мають труднощі з оплатою рахунків або порушують умови відстрочки платежу, або для реалізації своєї продукції компанія була змушена збільшити строк оплати.

Точний аналіз стану дебіторської заборгованості може бути зроблений тільки шляхом визначення "віку" всіх рахунків дебіторів по книгах компанії й класифікації їх по кількості неоплачених днів: 10 днів, 20 днів, 30 днів, 40 днів і т.д. - і далі шляхом порівняння цих строків з умовами кредитування по кожній угоді. Але такого роду аналіз припускає збір великої кількості даних. Тому найчастіше використовують наступне просте співвідношення:

Отриманий по цій формулі показник вимірює оборотність дебіторської заборгованості в циклах. Більш зручно керівникові інтерпретувати його в днях, тобто оцінити показник середнього строку погашення дебіторської заборгованості:

.

Підприємство «ЧИСТА» мало наступні значення цього показника:

25 днів	в XX року й
28 дня	в XY року.

Оборотність дебіторської заборгованості в цілому досить низька протягом XX року ще більше погіршилася в XY року.

Погана оборотність дебіторської заборгованості говорить про те, що підприємство занадто “любить” своїх споживачів, встановлюючи більшу тривалість комерційних кредитів або не жадаючи від споживачів виконання контрактних умов по погашенню заборгованості. Такий підхід, природно, привабливий для споживачів продукції підприємства, що, безсумнівно, позначається на підтримці на незмінному рівні або навіть збільшенні обсягів реалізації. У той же час, погана оборотність дебіторської заборгованості “вимиває” готівку на підприємстві, змушуючи фінансового менеджера шукати нові джерела фінансування зростаючої дебіторської заборгованості. Добре, якщо це може бути забезпечене за рахунок постачальників підприємства, які також кредитують підприємство, як саме підприємство кредитує своїх споживачів. Але далеко не завжди постачальники будуть також “любити” підприємство, як воно “любить” своїх клієнтів. І тому виникне необхідність звертатися до звичайно дорогих банківських позичок.

Оборотності товарно-матеріальних запасів розраховується за формулою:

,

який також переводиться в кількість днів:

.

Даний показник характеризує швидкість, з якої товарно-матеріальні запаси оберталися протягом звітного періоду. Звичайно, чим вище показник оборотності товарно-матеріальних запасів, тим вища здатність компанії генерувати грошовий потік: низький рівень запасів зменшує ризик, пов'язаний з неможливість реалізувати продукцію і свідчить про ефективне використання капіталу. Проте, якщо показник оборотності запасів значно вище, ніж у середньому по галузі, це може свідчити про потенційний дефіцит закуповуваних товарів і матеріалів, що може відбитися на якості обслуговування замовників і, в остаточному підсумку, послабити конкурентну позицію компанії. Остаточний висновок вимагає додаткового аналізу.

Для підприємства «ЧИСТА» маємо наступні значення показника оборотності товарно-матеріальних запасів:

15 днів	в XX року й
18 днів	в XY року.

Аналіз цих даних дозволяє прийти до висновку про те, що в цілому підприємство має високі показники оборотності ТМЗ, що свідчить з однієї сторони про ефективну внутрішню систему управління ТМЗ на підприємстві, з іншого боку - про добре налагоджені взаємини з постачальниками й споживачами в частині відвантаження прямих матеріалів і готової продукції. У той же час, щось починає “розладжуватися” у цій системі, оскільки показники оборотності товарно-матеріальних запасів погіршуються - від 15 днів в XX року до 18 днів в XY року.

Реальна практика вітчизняних підприємств така, що запаси матеріалів і готової продукції на складах підприємства нерідко невиправдано завищені, що приводить до поганої оборотності ТМЗ і в цілому зниження ефективності діяльності. У великих промислових компаніях доцільно розраховувати цей коефіцієнт для окремих видів продукції або окремої групи продукції, але фінансові звіти компаній таку детальну інформацію, звичайно, не містять.

Оборотність кредиторської заборгованості також є об'єктом аналогічного аналізу. Оцінка оборотності кредиторської заборгованості здійснюється аналогічно з оборотністю дебіторської заборгованості:

.

Аналогічно середній строк погашення кредиторської заборгованості становить

.

Для підприємства «ЧИСТА» дані характеристики приймали наступні значення:

30 днів	в XX року й
24 дня	в XY року.

Наведені дані говорять про те, що або компанія стала більш дисципліновано оплачувати свої рахунки кредиторів, або постачальники стали менш лояльними до компанії з погляду наданих ними строків відстрочки платежу. І перше, і друге не сприяє здатності компанії генерувати гроші.

Зупинимося тепер на показнику, що замикає всі показники оборотності короткострокових активів і пасивів. Цей показник називається тривалістю фінансового циклу. Під фінансовим циклом прийнято розуміти період, що починається з моменту оплати постачальникам за матеріали (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості). Середнє значення тривалості фінансового циклу розраховується як сума періоду обороту (погашення) дебіторської заборгованості й товарно-матеріальних запасів за винятком періоду обороту (виплати) кредиторської заборгованості. По суті даного фінансового показника виходить, що, чим вище значення фінансового циклу, тим вище потреба підприємства в коштах для придбання виробничих оборотних коштів.

Для підприємства «ЧИСТА» розрахунок середньої тривалості фінансового циклу має такий вигляд

Показник	XX рік	XY рік
Період погашення дебіторської заборгованості (дні)	25	28
Період обороту запасів (дні)	15	18
Період виплати кредиторської заборгованості (дні)	30	24
Тривалість фінансового циклу (дні)	10	22

Наведені в таблиці дані дозволяють зробити досить цікаві висновки. В XX року тривалість фінансового циклу компанії була досить короткою. У наступному році все стало якось набагато гірше: на три дні збільшився період обороту дебіторської заборгованості й товарно-матеріальних засобів. І це було б ще нічого, якби на цьому фоні не скоротився період обороту кредиторської заборгованості. Це, зрозуміло, привело до “вимивання” грошей з підприємства. До речі, про це свідчить також і звіт про рух грошей. Підприємство стало відчувати потребу в залученні додаткових грошей для фінансування оборотних коштів.