15. Основні вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць.

Санітарні норми визначають робоче місце як місце постійного або тимчасового перебування працівника у процесі трудової діяльності . Організація праці на робочому місці - це комплекс заходів, що за­ безпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь ви­ робництва і предметів праці. Робоче місце юриста можна розглядати як зону, що оснащена технічними засобами і в якій відбувається трудова діяльність працівника чи групи працівників. Організація праці на робочому місці полягає у виборі робочої пози та системи робочих рухів, визначенні розмірів робочої зони та розміщення у ній органів керування, інструментів, заготовок, матеріалів, пристроїв тощо, а також у виборі оптимального режиму праці та відпочинку. Значна частина робочого часу юриста, зокрема прокурора, адвоката, слідчого, проходить у закритому приміщенні. Крім того, скажімо, слідчий періодично заступає на чергування та може виїжджати на місце події. Провадження деяких слідчих дій (допит свідків, огляд місця події, слідчий експеримент тощо) може відбуватися як у кабінеті, так і в іншому місці13 Справедливо зауважує Ю. Ф. Кравченко, що характерним для пра­ цівників органів внутрішніх справ майже усіх посадових категорій є виконання ними трудових обов'язків як у службових кабінетах, так і в інших, найрізноманітніших місцях: на місцях подій, маршрутах патрулювання, у квартирах громадян і таких специфічних установах, як місця позбавлення волі, слідчі ізолятори, медичні витверезники тощо. Ця обставина потребує розробки засобів, що створюють умови для праці поза службовими кабінетами, зокрема: спеціального одягу, взуття, засобів зв'язку, виявлення та фіксування слідів злочину, оргтехніки, транспорту тощо19 . Організація робочих місць передбачає здійснення комплексу організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення про­ дуктивності й привабливості праці, збереження здоров'я працівників. Конкретний зміст таких заходів для працівників різних юридичних професій має багато спільного, але чимало й специфічного, зумовленого характером праці. Вихідним моментом в організації та обслуговуванні робочих місць є визначення предмета праці й характеру використовуваних засобів праці. Обладнання (оснащення) робочого місця поділяється на основне і допоміжне, постійне і тимчасове. Обладнання і оснащення, що не ви­ користовується в основному трудовому процесі, належить до допоміжного (наприклад, шафа для одягу). Постійними предметами обладнання є все те, що міститься на робочому місці незалежно від виконуваних у певний момент трудових процесів і операцій. Тимчасовими предметами обладнання виступають різноманітні пристосування, графіки, таблиці, діаграми, засоби оргтехніки і зв'язку, що застосовуються тільки для здійснення певного трудового процесу або конкретної операції. Підбір основного і допоміжного обладнання робочого місця працівника потрібно проводити з урахуванням конкретних умов його діяльності, а також індивідуальних фізіологічних даних. До облаштування кабінетів осіб, які займаються розумовою працею, доцільно включати м'яке крісло для короткочасного відпочинку протягом робочого дня. Досвід багатьох людей свідчить про те, що 10-15 хв. відпочинку в розслабленому стані допомагає повністю усунути втому і відновити працездатність. На попередньому етапі організації робочого місця насамперед необхідне його правильне планування, тобто найбільш раціональне взаємне розміщення предметів і обладнання, оснащення засобами праці, а також оптимальне розташування самого працівника для успішного виконання ним своїх функціональних обов'язків, економії його розумових і фізичних зусиль. Раціональне планування робочого місця полягає в тому, щоб звести до мінімуму зайві рухи та переміщення; створити такі умови праці, які б сприяли підвищенню її продуктивності та зниженню стомлюваності людини; економно використовувати наявні площі. Нормальне функціонування підрозділу забезпечується необхідними засобами зв'язку на робочих місцях: зоровими (світлова сигналізація); звуковими (дзвінок, телефонний і радіозв'язок); комбінованими тощо. Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і доку - ментів. Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менш ніж 600 мм, завширшки не менш ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менш ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги - не менш ніж 650 мм. Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за ви­ сотою, за кутом і нахилом сидіння та спинки і за відстанню від спинки. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися незалежно, легко і надійно фіксуватися. Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою із нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується. Важливим елементом робочого місця юриста є комп'ютерна техніка. Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 23 березня 2010 року № 65 затверджено Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних 14 машин . Відповідно до цих правил площа приміщення, в якому розташовано персональний комп'ютер, має бути не меншою від 6,0 м2 з розрахунку на одне робоче місце. У приміщеннях із персональними комп'ютерами слід щоденно проводити вологе прибирання. Також у цих приміщеннях повинні бути медичні аптечки першої допомоги та система автоматичної пожежної сигналізації із димовими пожежними оповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними ха­рактеристиками: ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг; стегна - у горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70-90 градусів до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 градусів відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15-20 градусів відносно вертикальної площини. Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщуються на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу. Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче ніж 600 мм з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів. 14 Облаштування робочих місць, обладнаних персональними комп'ю­ терами, повинно забезпечувати: - належні умови освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків; - оптимальні параметри мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху, рівень іонізації повітря); - належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця. Також під час роботи з персональним комп'ютерами потрібно вра­ ховувати такі небезпечні і шкідливі фактори: - наявність шуму та вібрації; - м'яке рентгенівське випромінювання; - електромагнітне випромінювання; - ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання; - електростатичне поле між екраном і оператором; - наявність пилу, озону, оксидів азоту и аероюнізацн . Сьогодні практично всі види юридичної діяльності тісно пов'язані з використанням інформаційних і комп'ютерних технологій. Робота з персональними комп'ютерами зумовлює необхідність дотримання умов електробезпеки. Електробезпека - це система ор­ганізаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Основними причинами електротравматизму є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування,

технічної експлуатації та правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок тощо. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам юридичних професій, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. У зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини, електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію. Організація безпечної експлуатації електроустановок передбачає утримання, експлуатацію та обслуговування електроустановок відповідно до вимог галузевих нормативних документів. З метою забезпечення належного рівня електробезпеки один раз на три роки роботодавець організовує проведення підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки 24 електроустановок . Законодавство України встановлює вимоги до електробезпеки під час роботи за комп'ютером.

Комплекс необхідних заходів із техніки безпеки визначається на підставі видів електроустановки, її номінальної напруги, умов середовища, типу приміщення і доступності електроустаткування. Необхідно дотримуватися правил техніки безпеки під час роботи з високою напругою і вживати таких запобіжних заходів: - монтаж, обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ, заміна деталей, пристосувань, блоків повинні здійснюватися тільки за повного відключення живлення; - заземлені конструкції приміщення мають бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.