1. Державна політика з охорони праці та методи її забезпечення.

2. Закони України якими забезпечується охорона праці в галузі юриспонденції.

3. Підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють відносини з охорони праці в галузі.

4. Поняття охорони праці

5. Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

6. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі юриспруденції.

7. Система управління охороною праці в Україні.

8. Система управління охороню праці на локальному рівні.

9. Виробничий травматизм. Поняття нещасних випадків на виробництві.

10. Загальне розслідування та облік нещасних випадків.

11. Спеціальний порядок розслідування та облік нещасних випадків.

12. Розслідування та облік професій захворювань.

13. Аналіз умов праці в галузі юриспруденції. Поняття умов праці.

14. Загальні вимоги безпеки праці в галузі юриспруденції. Особливості планування виробничих та допоміжних приміщень.

15. Основні вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць.

16. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в юриспруденції.

17. Психофізіологічні умови праці працівників юридичних професій.

18. Заходи безпеки при поводжені з табельною вогнепальною зброєю.

19. Професійні і виробничі ризики та прогнозування й профілактика травматизму в галузі юриспруденції.

20. Пожежна безпека та її правове регулювання.

21. Система заходів пожежної профілактики на галузевих об’єктах.

22. Навчання та інструктаж з питань пожежної безпеки осіб, що працюють в галузі юриспруденції.

23. Органи державного нагляду за охороною праці та основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

24. Державна служба з питань праці та її повноваження з охорони праці.

25. Порядок здійснення державного нагляду за охороною праці.

26. Громадський контроль за станом охорони праці.

27. Завдання соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання та його види.

28. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

29. Страхові експерти з охорони праці, їх функції та повноваження.

30. Кошти фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та страхові виплати.

1. Державна політика з охорони праці та методи її забезпечення.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Реалізація цих принципів здійснюється Державною службою України з питань праці та її територіальними органами.

2. Закони України якими забезпечується охорона праці в галузі юриспруденції.

Визначальну роль у регулюванні відносин з охорони праці в галузі юриспруденції, як і загалом у цій сфері, відіграє Конституція України. Право на належні, безпечні та здорові умови праці визнано нашою державою одним із конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці в галузі. Норми Основного Закону сприяють реалізації зазначених прав з охорони праці в галузі. Це, зокрема, право на об'єднання й участь у профспілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав, право на відпочинок, право на інформацію, на охорону здоров'я, на судовий захист тощо.

Основним кодифікованим актом, який визначає засади правового регулювання охорони праці є Кодекс законів про працю України. Питання юридичної відповідально за порушення законодавства про охорону праці загалом і в галузі зокрема знайшли своє відображення у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення. У Кодексі про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідаль­ність за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці. Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці, зокрема і в галузі права, посідає Закон України «Про охорону праці». Цей закон встановлює загальні положення з охорони праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Щодо нормативно-правового забезпечення охорони праці на під­приємствах, в установах, організаціях, то Закон зобов'язує роботодавців розробляти і затверджувати положення, інструкції та інші акти з охорони праці, якими встановлюються правила виконання робіт і поведінки працівників безпосередньо на робочих місцях. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові основи, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі людини на виробництві. Він є невід'ємним актом у системі законодавства про охорону праці. До основних загальних законодавчих актів про охорону праці в галузі належать також Основи законодавства України про охорону здоров'я. Вони регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності. Важливе значення для забезпечення охорони праці має Кодекс цивільного захисту України. Це комплексний акт законодавчого органу держави, який регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій та порядок реагування на них. Цивільний захист є однією з функцій держави, яка спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх у середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації, а також вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва і технологій, гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях тощо. У Законі України «Про об 'єкти підвищеної небезпеки» визначено правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки. До нормативних актів, які побічно стосуються охорони праці в галузі, можна віднести й Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням якого є забезпечення відносин у сфері охорони, використання та відновлення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля. Деякі питання правового регулювання охорони праці в галузі містяться також в інших законодавчих актах України. Зокрема, глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування шкоди, зокрема відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків. Важливу роль у забезпеченні правового регулювання відносин охорони праці в галузі юриспруденції відграють закони, які визначають правові засади організації та діяльності органів суду, прокуратури нотаріату, адвокатури, міліції тощо. Хоча безпосередньо у цих нормативних актах норми про охорону праці зазвичай відсутні, закони України «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру», «Про нотаріат», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про міліцію», встановлюючи певні вимоги до осіб, що здійснюватимуть той чи інший вид діяльності та визначаючи повноваження відповідних органів, забезпечують тим самим гарантії захисту трудових прав та законних інтересів їхніх працівників, зокрема й права на охорону праці.