Література

1. Васянович Г. П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект): Монографія. – Вид. 2. – Львів: ЛДФЕІ, 2002. – 232 с.

2. Васянович Г. П. Педагогічна етика: Навчально-методичний посібник. – Львів: Норма, 2005. – 344 с.

3. Закон України “Про освіту” // Законодавство України про освіту: Збірник законів. – К.: Парламентське вид-во, 2002 – С. 3-27.

4. Сухомлинський В. О. Як любити дітей // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – Т. 5: Статті. – К.: “Рад. школа”, 1977. – С. 292-308.

5. Homplewicz I. Etyka pedagogiczna. – Rzeszow: Wydawnictwo wyzszej skoly pedagogicznej, 1996. – 220 s.

Післямова

Людина завжди цікавилася навколишнім світом, намагалася пізнати його. Проте науковий спосіб пізнання світу виник не з моменту народження людини, а з народженням науки. Отже, наука є не просто прагненням щось пізнати про світ, а передусім пізнати саму Людину. Це пізнання досягається з допомогою певних методів, які постійно змінюються, набувають нового змісту відповідно до соціальних потреб людського буття. Крім того, варто брати до уваги той факт, що наука виникла на певному історичному етапі. У цьому контексті виникнення історико-педагогічної науки є закономірним результатом розвитку суспільства. Історико-педагогічна наука віддзеркалює рівень мислення тієї чи іншої епохи, розкриває сутність і зміст навчання та виховання, його особливості відповідно до потреб людини і суспільства. Вона не лише адекватно фіксує ті чи інші педагогічні феномени, з’ясовує причини виникнення педагогічних теорій, формулює ті чи інші гіпотези, але й пропонує чітко усвідомлені, відрефлексовані методи збору і перевірки інформації та суджень; вона узагальнює те позитивне, що було нагромаджено в педагогічній теорії та практиці навчання і виховання у попередні історичні епохи. З цього погляду історико-філософська та педагогічна проблематика, викладена в першому розділі, є такою, що заслуговує на увагу. Особливо це стосується праць, спрямованих на дослідження педагогічних ідей у творчості вітчизняних мислителів, педагогів.

Не менш важливе значення для усвідомлення ролі дидактики в сучасному навчально-виховному процесі посідають питання методології, педагогічної інноватики, культури й особистісного стилю педагогічної діяльності тощо. Саме дидактика, якою нині нехтують деякі зарубіжні та вітчизняні вчені й викладачі, розробляє теорію освіти і навчання, науково обґрунтовує зміст освіти, вивчає закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання. Сучасна дидактика спрямована на розробку нових педагогічних технологій, можливостей їх застосування щодо цілісного розвитку гуманної особистості.

Діалектично пов’язана з дидактикою теорія виховання, яка в наш час вимагає нових вимірів, підходів, критичного аналізу форм, методів виховання, що застосовувалися у минулому. Тексти статей збірника акцентують увагу на філософсько-педагогічних засадах сучасного українського виховання, які б розумно поєднували традиційні й інноваційні засоби, форми і методи. Очевидно, що історико-філо­соф­ська, педагогічна проблематика, зокрема дидактика й теорія виховання, потребують подальшого вивчення з метою розвитку і самореалізації сучасної особистості.