4.Аналіз матеріальних ресурсів та їх використання.

1. Значення і завдання аналізу основних засобів. Джерела інформації.

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від забезпечення основними фондами та їх використання. Основні фонди (засоби) – це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх в процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функций. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджені наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000р., визначає основні засоби як "матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або оnераційного циклу, якщо він триваліший за рік)".

Економічна література подає визначення основних фондів як "засобів праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання ".

Розвиток виробництва є невід’ємним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Стан і використання основних фондів – один з найважливіших аспектів аналітичної роботи, оскільки вони є матеріальним втіленням НТП.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних фондів:

1. виявлення забезпечення підприємства та його структурних підрозділів основними фондами;

2. вивчення складу, структури, технічного стану основних фондів;

3. визначення чинників, що впливають на ефективність їх використання;

4. розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

5. вивчення резервів зростання фондовіддачі, збільшення випуску продукції.

Джерела інформації:

1. бізнес-план, план технічного розвитку;

2. паспорт підприємства;

3. форма № 1, 5, 1Підприємництво, 11 ОЗ;

4. журнал – ордер, відомості бухгалтерського обліку;

5. інвентарні картки, дані інвентаризації та інші.

2. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об’єднати в три групи, які характеризують:

1. стан основних засобів;

2. забезпечення підприємства основними фондами;

3. ефективність використання основних фондів.

Аналізуючи основні фонди насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними фондами.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі основні засоби, які включають засоби основного виду діяльності (промисловостей та інших галузей) і невиробничі основні засоби.

Аналіз полягає в розрахунку питомої ваги по кожної групі на початок і кінець року, а потім зіставлення даних на кінець з даними на початок року як взагалі так і по кожній окремій групі в сумі і в відсотках. Результати оформлюються в аналітичну таблицю.

Роль основних фондів в процесі виробництва різна. Усі основні фонди підприємства за характером участі у виробничому процесі та функціонування в не виробничій сфері поділяються на чотири амортизаційні групи:

1. перша група – будівлі, споруди, передавальні пристрої (норма амортизації – 2%);

2. друга група – автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, ЕОМ та інші (норма амортизації – 10%);

3. третя група – машини, устаткування і інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп (норма амортизації – 6%);

4. четверта група – електронно- обчислювальні машини, телефони, телефакси (норма амортизації – 15%).

При аналізі структури основних фондів з'ясовують співвідношення активної і пасивної частини, визначають питому вагу активної і пасивної частини на початок і кінець року, а потім зіставляють їх.

Підвищення питомої ваги активної частини фондів сприяє зростанню технічної оснащеності, зростанню фондовіддачі.

Стан основних фондів залежить від їх технічного рівня. Технічний стан руху основних фондів характеризується наступними коефіцієнтами:

Коефіцієнт = вартість знов введених основних фондів

оновлення первісна вартість ОФ на кінець року

Коефіцієнт = вартість вибуття ОФ

в ибуття первісна вартість ОФ на початок року

Ці два коефіцієнта розраховується тільки на кінець року.

К оефіцієнт = знос ОФ

зносу первісна вартість ОФ

К оефіцієнт = залишкова вартість ОФ

придатності первісна вартість ОФ

Дані коефіцієнти розраховується на початок і на кінець року.

Методика аналізу полягає в зіставлені коефіцієнта зносу на кінець року з даними на початок і взаємозв’язку з коефіцієнтами оновлення і вибуття. Результати оформлюються в аналітичну таблицю.

Таблиця

Аналіз показників, які характеризують стан основних засобів (фондів) у звітному році

П о к а з н и к и	На початок року	На кінець року	Зміна за рік (+-)
1. Початкова вартість основних засобів, тис. грн.	116371	120916	+4545
2. Вартість знов введених основних засобів, тис. грн.	Х	4800	4800
3. Знос основних засобів, тис. грн.	25284	35108	+9824
Вибуло основних засобів, тис. грн.	Х	255	255
Коефіцієнт, % - поновлення основних засобів	Х	3,97	3,97
- зносу основних засобів	21,73	29,04	+7,31
- вибуття засобів	х	0,22	0,22

Технічний рівень основних фондів і ступень їх морального зносу характеризує віковий склад обладнання, що дає можливість виявити застаріле обладнання, яке вимагає заміни, підвищення рівня фондовіддачі.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних фондів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів, визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основних фондів, вони групуються за тривалістю використання (за строками служби)- до 5 років, 5-10 років, 10-15 років т. д. - і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання.

Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів фондів залежить від їх особливостей.