- •Тема 5. Трансфер технологій
- •5.1.Трансфер технологій: сутність та форми
- •Особливості комерційного і некомерційного трансферу
- •Горизонтальний (зовнішній) і вертикальний (внутрішній) трансфер
- •8. За формами технології, що підлягають міжнародному трансферу, поділяють на три групи:
- •5. 2. Центри трансферу технологій
- •Центри трансферу технологій у світі Університети
- •Симбіоз університету і приватного бізнесу
- •Центри трансферту технологій в Україні
- •5.3. Формування ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні
- •Чому трансфер технологій в Україну є не достатньо ефективним:
5. 2. Центри трансферу технологій
Центр трансферу технологій (ЦТТ) - це організація, діяльність якої спрямована на впровадження результатів науково-технічної діяльності у реальний сектор економіки та орієнтована на отримання прибутку від використання результатів наукових досліджень, які виконуються в державних наукових організаціях та приватних компаніях.
Засновниками ЦТТ може виступати будь-яка організація та фізичні особи, однак, як правило, засновниками центрів є:
- наукові установи (ВНЗ, НДІ) - в цьому випадку основною метою центрів є трансфер результатів науково-технічної діяльності відповідних установ або групи установ;
- органи виконавчої влади – метою центрів є сприяння державній інноваційній політиці та розвитку трансферу технологій у певному регіоні або у певній галузі економіки;
- приватні компанії.
Клієнтами ЦТТ можуть бути:
юридичні особи (великі підприємства, підприємства малого і середнього бізнесу);
органи державної влади;
органи місцевого самоврядування,
фізичні особи;
науково-дослідні організації.
Їх метою є активне залучення інновацій в місцеву індустрію, що згодом веде до підвищення конкурентоспроможності. Основні результати функціонування виражаються на двох рівнях: на рівні підприємства - стимулювання розвитку інновацій на підприємствах за рахунок активної конкуренції виробництв; на рівні регіону - у стимулюванні досягнення планованих структурних змін економіки, зростання обсягу ВРП і збільшення податкових надходжень зовсім рівні бюджету.
Виділяються кілька рівнів ринкового фокусу центрів трансферу технологій:
міжнародний (припускає довгостроковий розвиток дослідницьких та інноваційних проектів на базі співпраці міжнародних партнерів з метою прискорення темпів комерціалізації - Larta Institute (США), Центр наукових досліджень та інновацій в Единбурзі (Англія), Isis Enterprise (Англія));
регіональний (концентрація на науково-технічному, адміністративному, промисловому потенціалі окремого регіону, області - PVA-MV (Німеччина), Imperial Innovations (Великобританія), ITEK (Австралія), Isis Innovation Ltd (Англія));
тематичний (робить акцент на певних широких технологічних тематиках, за даним принципом функціонує офіс трансферу технологій лабораторії прикладної фізики університету Джона Хопкінса (США), Karolinska Innovation (Швеція)).
Виділяють два головні напрямки діяльності ЦТТ:
надання консалтингових послуг (технологічний аудит, патентна підтримка, маркетингова підтримка, бізнес-планування, управління проектом тощо);
створення і ведення високотехнологічного бізнесу (ґрунтується на пошуку нових технологій з подальшим створенням і веденням бізнесу на цій основі, або ж знаходження та удосконалення технологій на існуючому бізнесі).
Центри трансферу технологій у світі Університети
В розвинених країнах світу університети, які одержали статус дослідницьких, стають потужними ЦТТ.
Так, в США наука переважно розвивається в університетах – комплексах освітніх і наукових структур. Із 25 найбільших університетів США 23 мають наукові парки. Тому в США трансфер технологій законом піднесений до статусу третьої місії університетів, невиконання якої тягне за собою покарання у вигляді позбавлення університетів прав на створену ними інтелектуальну власність.
Ключовим для розвитку інноваційної діяльності американських університетів виявився закон Бей-Доула (the Bayh-Dole Act, 1980).
До прийняття цього закону вся інтелектуальна власність, створена в університетах в межах федерального фінансування, належала державі. Після 1980 р. разом з обов’язком університетів подавати заявки на інтелектуальну власність з`явилось і право продавати ліцензії. На університети, по суті, було покладено поряд з навчанням і науково-дослідною роботою третю місію – трансфер технологій. У результаті, якщо до 1980 р. від університетів надходило не більше 250 патентних заявок на рік, то в 2005 р. від університетів було отримано близько 3 000 заявок. Задум спрацював: кількість центрів трансферу технологій за 1980–2000 рр. виросла з 30 до 2200, а система університетів США перетворилась на найбільшого патентовласника.
**************************************************************************
При швейцарських університетах працюють спеціальні центри комерціалізації результатів науково-технічної діяльності. Швейцарська асоціація трансферу технологій «ЗЛУГГТ», утворена в 2003 р, здійснює обмін науковою і технологічною інформацією між національними науково-дослідними установами та приватним сектором.
В українських ВНЗ основний обсяг знань передається в промисловість через НДДКР «на замовлення» (т. зв. держбюджетні та госпрозрахункові теми), а зовсім не через продаж ліцензій чи готових фірм.
В КНЕУ у 2013 році створено Центр науки та інновацій, діяльність якого покликана забезпечувати безперервність створення нових знань, їх поширення та впровадження в навчальний процес та господарську практику, підготовку та атестацію наукових кадрів вищої кваліфікації, захист прав інтелектуальної власності та трансфер технологій, моніторинг наукової інформації та координацію наукової діяльності в університеті та за його межами, інноваційну діяльність і впровадження її результатів.
