Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 5. Трансфер технологій.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
96.68 Кб
Скачать

11

Тема 5. Трансфер технологій

5.1.Трансфер технологій: сутність та форми 1

5. 2. Центри трансферу технологій 6

5.3. Формування ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні 9

5.1.Трансфер технологій: сутність та форми

Нерівномірність розвитку різних країн та регіонів світу, яка на початку ХХІ століття має тенденцію до посилення, дедалі більше зумовлюється наявністю або відсутністю інноваційних технологій в економіці. Однією з причин поглиблення економічного розшарування світу є те, що країни-інноваційні лідери, які мають повний інноваційний цикл (від фундаментальних досліджень до комерціалізації винаходів), стримують трансфер проривних технологій в країни, що розвиваються.

В сучасному світі приріст валового продукту в першій десятці розвинених країн приблизно на 75-80% визначається інноваційною економікою, побудованою на унікальних технологіях.

Ефективність здійснення інноваційного процесу визначається ефективністю його інструмента - трансферу технологій. Розвинені країни, використовуючи трансфер технологій, прагнуть змінити свої позиції і структуру своєї присутності на міжнародному ринку, здійснюючи тим самим вплив на структуру виробництва товарів і послуг національного сектора економіки.

Трансфер технологій - це рух технології із застосуванням яких-небудь інформаційних каналів від одного її приватного або колективного носія до іншого.

Трансфер технологій  - процес передачі навичок, знань, технологій, методів виробництва, зразків виробництва і складових об'єктів технологій між урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного прогресу.

Трансфер технології - основна форма просування інновацій. Він робить технології доступними для широкого кола користувачів, що сприяє подальшому використанню і відтворенню технологій, а також створення нових продуктів, процесів, матеріалів або послуг.

У Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (№143 від 06.10.2006 р.) подане таке визначення:

Трансфер технології – це передача технології, що оформлюється шляхом укладання двостороннього чи багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, якими встановлюються, змінюються чи припиняються майнові права та зобов’язання стосовно технології чи/або її складових.

Трансфер технологій:

  • є процесом, що передбачає переміщення та розповсюдження технологічних знань;

  • виступає складним видом комунікацій;

  • стимулює створення нових споживчих цінностей;

  • може повторюватися неодноразово.

Трансфер технологій включає:

  • передачу патентів на винаходи (патент - документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку);

  • патентне ліцензування (наданий власником патенту дозвіл на використання технічної документації або запатентованих винаходів);

  • торгівлю безкоштовними винаходами;

  • передачу технологічної документації;

  • передачу «ноу-хау» (надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги);

  • передачу супутніх технологічних відомостей під час придбання чи оренди (лізингу) обладнання і машин;

  • інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках і т. п.;

  • інжиніринг (надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування);

  • наукові дослідження та розробки у ході обміну вченими та експертами;

  • проведення різними фірмами спільних розробок та досліджень;

  • організацію спільного виробництва;

  • організацію спільного підприємства.

Виділяють 3 основні форми трансферту технологій.

1. Внутрішній трансфер - відбувається передача технології між різними підрозділами однієї організації.

2. Квазивнутрішній трансфер - рух технології усередині альянсів, союзів і об’єднань самостійних юридичних осіб.

3. Зовнішній трансфер - процес поширення технології, у якому задіяні незалежні розроблювачі й споживачі технологій, між різними компаніями.

Етапи процесу трансферу технологій:

1) визначення напрямів трансферу технології (науково-технічної розробки);

2) перетворення науково-технічної розробки в товар для ринку технологій (створення технологічного пакету);

3) просування розробок на ринок, пошук конкретних покупців нових розробок;

4) адаптація (доопрацювання) початкового технологічного пакету до вимог конкретного потенційного покупця (індивідуальна робота з кожним потенційним покупцем);

5) реалізація розробки на ринку – етап комерційного трансферу науково-технічної розробки (продаж ліцензії або патенту).

Передавання прав на використання технології є кінцевою фазою трансферу. Право на використання нової технології може отримати будь-яке підприємство, придбавши відповідну ліцензію.

Класифікація трансферу технологій:

1. За сферою поширення – міждержавний, міжрегіональний та регіональний, міжгалузевий і внутрішньогалузевий, міжфірмовий та внутрішньофірмовий.

2. За типом передачі технології : комерційний та некомерційний, вертикальний і горизонтальний, двосторонній і багатосторонній, офіційний і неофіційний; конструкторський; виробничий; інформаційний.

3. За змістом технологічних досягнень, які підлягають передачі – технічна передача в матеріалізованому вигляді та інформаційна у вигляді інтелектуального продукту (патенти, ліцензії, ноу-хау).

4. За сектором економіки: – передавання технології в межах цивільного сектору; передавання технології з військового до цивільного сектору (конверсія виробництва) або навпаки.

5. За кількістю учасників та ступенем їх участі – активна передача (через посередника) та пасивна передача (виробник технології самостійно шукає покупця).

6. За призначенням – трансферт технології продуктів, технології процесів, технології управління.

7. За напрямом руху технології: «прямий трансфер», тобто комерційна передача ліцензій від головної компанії до пов’язаних з нею фірм; «зворотній трансфер» технологій, який передбачає приєднання фірми з метою оволодіння технологічними знаннями або при передаванні розробленої технології від пов’язаної фірми – головній.

**************************************************************************

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]