2. Предмет, система та принципи сімейного права

Сімейне право (далі – СП) – це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями, інших сімейних відносин між членами сім'ї та родичами.

Предмет правового регулювання СП – відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, рідними братами і сестрами, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, а у випадках, визначених законом, між іншими членами сім'ї та родичами.

Характер сімейних відносин за правовою природою:

– особистий немайновий;

– майновий.

В першу чергу, сімейні правовідносини мають особистий немайновий характер, і вже в другу чергу характеризуються майновим характером. Майнові правовідносини випливають з особистих: спочатку є родинність, шлюб, а вже потім виникають майнові відносини.

Особливості сімейних відносин:

– специфічні юридичні факти як підстави їх виникнення (шлюб, народження дитини, усиновлення, договір патронату та ін.);

– суб'єктами є лише фізичні особи;

– сімейні права та обов'язки є невідчужуваними (їх не можна продати, подарувати, заповісти);

– в регулюванні цього виду суспільних відносин тісно переплітаються норми права з нормами моралі, звичаями, релігійними канонами.

Суб'єктами сімейних відносин є фізичні особи. Окремі елементи їх правоздатності в сімейному праві виникають не з моменту народження, а з досягненням певного віку (наприклад, право на шлюб виникає в особи з досягненням шлюбного віку). Натомість до досягнення повноліття дитина може вчиняти певні юридично значимі дії самостійно, без згоди батьків чи інших законних представників (наприклад, з семи років давати згоду на зміну свого прізвища в разі зміни прізвища обома батьками (ст. 148 СК України), з десяти років давати згоду на визначення свого місця проживання (ст. 160 СК України) і т.п.).

Система СП – структура, елементами якої є сімейно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності. Система СП складається з двох частин.

Загальна частина – містить норми, які стосуються усіх сімейних правовідносин, зокрема, що визначають засади та джерела їх правового регулювання, коло учасників, підстави застосування до сімейних відносин цивільного законодавства, а також аналогії закону чи аналогії права, порядок реалізації сімейних прав, обов'язків та механізм їх захисту.

Особлива частина – сукупність інститутів, кожен з яких регулює визначений різновид сімейних відносин, наприклад, інститути шлюбу, материнства (батьківства), правового режиму майна подружжя, батьків та дітей, аліментів, форм виховання дітей, що залишились без батьківської опіки та ін.

Принципи СП – основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин.

Основні принципи СП:

– одношлюбність (моногамія) (ст. 25 СК України) – означає, що громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі;

– свободи і добровільності при укладенні шлюбу (ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України) – означає, що вибір дружини, чоловіка громадянами України здійснюється з їх власного бажання; держава гарантує захист інтересів особи, право якої на вільний вибір дружини, чоловіка порушено;

– свобода розірвання шлюбу (ст. 105 СК України);

– повна рівність чоловіка і жінки в особистих та майнових правах (ст.ст. 21, 24, 51 Конституції України, ст. 7 СК України);

– моральності та матеріальної підтримки членів сім'ї (ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України).

Отже, визначення сімейного права як галузі права є теоретичним, натомість знання загальнотеоретичного визначення поняття «галузь права» дозволяє сформулювати дефініцію будь-якої галузі, враховуючи особливості суспільних відносин, що регулюються нею.

3. Джерела правового регулювання сімейних відносин

Джерела сімейного права – нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство.

1. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин визначені Конституцією України. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст. 51 Конституції України).

2. Основним регулятором усього розмаїття сімейних правовідносин є Сімейний кодекс України (далі – СК України), прийнятий 10.01.2002 p. У ньому в загальному вигляді сформульовані такі принципи сімейного законодавства:

– демократичність, рівність, гарантування прав та свобод особи;

– зміцнення сім'ї та утвердження її ролі в суспільстві;

– побудова сімейних відносин на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, підтримки;

– виховання у дітей почуття обов'язку перед батьками та іншими членами сім'ї та забезпечення кожній дитині сімейного виховання, можливостей духовного та фізичного розвитку.

СК України охоплює широке коло відносин у сфері сім'ї, регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, іншими членами сім'ї; не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником, іншими родичами.

СК України складається з семи розділів:

І. Загальні положення;

IІ. Шлюб. Права та обов'язки подружжя;

ІІІ. Права та обов'язки матері, батька і дитини;

IV. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів;

VI. Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами та іноземцями;

VII. Прикінцеві положення.

3. До регуляторів сімейних відносин належить також низка законів, зокрема Закон України "Пру охорону дитинства" від 26.04.2001 p., Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 p., Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 р. Підлягають застосуванню також окремі положення ЦК та ЦПК України. Важливу роль відіграють також і підзаконні нормативно-правові акти.

4. Належне місце серед регуляторів сімейних відносин зайняв договір. Нові види своєрідних за своєю правовою природою договорів дозволять членам сім'ї вирішувати важливі питання для кожної конкретної життєвої ситуації.

5. В СК України задекларовано можливість вирішення окремих питань керуючись звичаями. Відлунням вимог практики стало і врегулювання відносин жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, повернення в законодавство однієї із можливих форм виховання дітей – патронату.

Отже, орієнтування у джерелах тої чи іншої галузі права (і сімейне право не є винятком у цьому питанні) дозволяє юристу швидко прийняти правильне рішення, надати дієву консультацію, вірно скласти той чи інший юридичний документ. Особливо важливим є знання змін, що відбулися в чинному законодавстві.

ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ 2

ТЕМА: Шлюб (4 години)

Мета лекційного заняття: ознайомити студентів зі змістом поняття «шлюб» та його ознаками; ознайомити з умовами вступу в шлюб; охарактеризувати перешкоди для укладення шлюбу; охарактеризувати значення цього суспільного-правового явища; надати уявлення про порядок укладення шлюбу; охарактеризувати підстави визнання шлюбу недійсним та правові наслідки такого визнання; розкрити поняття «припинення шлюбу»; охарактеризувати підстави припинення шлюбу; порядки, у яких можливим є розірвання шлюбу; пояснити наслідки як укладення, так і розірвання шлюбу.

План лекційного заняття

1. Поняття, ознаки, умови вступу в шлюб.

2. Порядок укладення шлюбу.

3. Недійсність шлюбу.

4. Припинення шлюбу.

Рекомендовані нормативно-правові акти:

Конституція України : Конституція від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.

Загальна декларація прав людини : Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р. / ООН // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 93. – ст. 3103.

Конвенція про права дитини : Конвенція, Міжнародний документ від 20.11.1989 р. (дата набуття чинності для України – 27.09.1991 р.) / ООН // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990 р. – № 1. – стор. 205.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966 р. (дата набуття чинності для України – 23.03.1976 р.) / ООН // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 11.

Сімейний кодекс України: Кодекс від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 21-22. – ст. 135.

Цивільний кодекс України: Кодекс від 16.01.2003 р. № 435-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – ст. 356.

Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс від 18.03.2004 р. № 1618-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Урядовий кур’єр. – 2004. – Липень. – № 130.

Про державну реєстрацію актів цивільного стану : Закон України від 01.07.2010 р. № 2398-VI (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 38. – ст. 509.

Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.11.2003 р. № 1296-ІV (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – ст. 192.

Про попередження насильства в сім’ї : Закон України від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – ст. 70.

Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11.12.2003 р. № 1382 (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – ст. 232.

Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян : Постанова від 22.08.2007 р. № 1064 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 65. – ст. 2516.

Про затвердження Порядку здійснення добровільного медичного обстеження наречених : Постанова від 16.11.2002 р. № 1740 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Урядовий кур’єр від 27.11.2002 р. – 221.

Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власне імені, по батькові) фізичної особи : Постанова від 11.07.2007 р. № 915 (із змінами) / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2007 р. – № 52. – стор. 95. – стаття 2115. – код акту 40449/2007.

Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання : Наказ, Правила, Форма типового документа від 12.01.2011 р. № 96/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України. – 2011 р. – № 4. – том 2. – стор. 939. – стаття 238. – код акту 54533/2011.

Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні : Наказ від 18.10.2000 р. № 52/5 (із змінами) / Міністерство юстиції України // Офіційний вісник України від 03.11.2000. – 2000 р. – № 42. – стор. 205. – стаття 1803. – код акту 16932/2000.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») № 5-рп/99 від 03.06.1999 року // Офіційний вісник України від 02.07.1999. – 1999 р. – № 24. – стор. 180. – код акту 7927/1999.

Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя : Постанова від 21.12.2007 р. № 11 / Верховний Суд України // Адвокат від 00.12.2007 – 2007 р. – № 11. – стор. 119.

1. Поняття шлюбу

Термін шлюб походить від старослов'янського та перекладається як обіцянка. Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 СК України).

Ознаки шлюбу:

– добровільність (наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК України);

– досягненням шлюбного віку чоловіком та жінкою, що вступають в шлюб (ст. 22 СК України);

– реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним СК України;

– спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.

Умови вступу в шлюб – ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Умовами вступу в шлюб є:

– взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу (добровільність). Шлюб є добровільним союзом. Стаття 51 Конституції України, ст. 24 СК України передбачають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Ця вимога закону означає відсутність щодо них фізичного насильства та психологічного тиску з приводу укладення шлюбу, а також усвідомлення цими особами значення своїх дій та спроможність керувати ними на момент вчинення ними волевиявлення щодо одруження;

– досягнення шлюбного віку на день реєстрації шлюбу (шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлено у 18 років). Судом може бути надано право на шлюб особі, яка досягла 16 років, за умови відповідності такого рішення її інтересам. Право на шлюб не обмежується максимальним віком або віковою різницею осіб, які бажають одружитися.

Перешкодами для укладення шлюбу є:

– перебування в іншому шлюбі. Вітчизняне сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;

– наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ч. 2 ст. 26 СК України у шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

– наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

– недієздатність особи (осіб), які бажають укласти шлюб.

Свобода шлюбу включає:

– право вступу в шлюб;

– вибір другого з подружжя;

– свободу розлучення.

Отже, шлюб є найпоширенішою підставою виникнення сімейних правовідносин. На жаль і кількість судових справ, пов’язаних із шлюбно-сімейними відносинами, є також вельми значною. Тому юристу необхідно досконало знати норми сімейного законодавства, які регулюють шлюбні відносини, щоб мати змогу захистити права кожного з подружжя.