8.3. Внутрішні способи мінімізації ризику Резервування засобів

Метод створення системи резервів дуже близький до страхування, але зосередженого всередині самого підприємства, тому в літературі резервування засобів на покриття збитків часто називають самострахуванням. На підприємстві створюються страхові запаси сировини, матеріалів і комплектуючих, резервні фонди грошових коштів, встановлюються ніби наперед нові контакти і зв'язки.

Однією з найважливіших характеристик методу резервування коштів є необхідний у кожному конкретному випадку обсяг запасів. Очевидно, що максимальна величина створюваного резерву - це абсолютний розмір можли­вого збитку, ризик якого ми хочемо застрахувати.

Знайти оптимальний рівень таких резервних фондів доволі складно.

Єдиного загальноприйнятного критерію тут немає. У будь-якому разі джерелом відшкодування втрат від настання ризику є прибуток. При створенні фондів -це накопичений прибуток, у разі відсутності таких фондів і настання ризикових подій - недоотриманий прибуток. Існує два підходи до визначення структури резерву на покриття непередбачених витрат. За першого підходу резерв складається з двох частин: загального резерву, який повинен покривати зміни в кошторисі, надбавки до загальної суми контракту та інші аналогічні елементи, та спеціального резерву, що включає в себе надбавки на покриття зростання цін, збільшення витрат за окремими позиціями, а також на оплату позовів за контрактами.

Другий підхід до створення структури резерву передбачає визначення непередбачуваних витрат за видами витрат, наприклад, на заробітну плату, матеріали, субконтракти. Така диференціація дає змогу визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожною категорією витрат, які потім можна розповсю­дити на окремі етапи проекту.

Лімітування

Лімітування – це система обмежень як зверху, так і знизу, що сприяють зменшенню ступеня ризику. Цей спосіб доволі широко застосовується:

• у банківській сфері – під час видачі кредиту;

• господарюючими суб'єктами - під час продажу товарів у кредит;

• інвесторами - під час визначення сум вкладення капіталу у різні проекти.

Прикладом лімітування є встановлення максимального розміру (ліміту) суми, яку страховик може залишити на власному утриманні. Перевищення цієї суми спричиняє відмову від страхування або використання таких форм, як співстрахування і перестрахування.

Формуючи стратегію ризику, керівництво повинно вирішити, який обсяг ризику воно може собі дозволити, не наражаючи підприємство на небезпеку втрати фінансової стійкості.

Забезпечення якості виготовленої продукції

Одним із способів обмеження ризику підприємства є забезпечення якості виготовленої продукції (послуг, що надаються) відповідно до вимог замовників на основі безконфліктних і довірливих відносин. При цьому політика підприємства в області якості повинна включати такі процедури:

- усі вимоги, встановлені замовником, повинні бути визначені однозначно, проаналізовані підприємством і має бути прийняте позитивне рішення про можливість їх виконання з урахуванням існуючих в наявності ресурсів;

- усі вимоги з питань, які стосуються ціни, умов поставки, відповідальності сторін, повинні бути визначені у договірному порядку і задовольняти кожну із сторін;

- відсутність ризику невизначеності завдання, тобто усі виконавці чітко розуміють вимоги, встановлені замовником;

- підприємство повністю забезпечене необхідними для виконання завдання ресурсами: є в наявності кваліфікований персонал, обладнання і технології, необхідні для виконання вимог замовника;

- усі вимоги, пов'язані з очікуванням замовника, визначені і включені в офіційний контракт;

- спеціалістами підприємства розробляється робоча документація (конструкторська і технологічна) і методи управління на основі втілення вимог замовника;

• вироби виготовлятимуться відповідно до вимог робочої документації;

• продукція поставлятиметься в обговорені контрактом терміни;

• замовнику буде надано свідоцтво, що заданий рівень якості продукції досягнутий.

Важливість одержання підтвердження якості й придатності продукції від замовника зумовлює зниження ризику невиправданих витрат під час відмови замовника з причини незадовільної якості продукції, що виготовляється, зменшення ймовірності втрат у разі можливого розірвання контракту.

Причинами ризику незадовільної якості продукції є:

• існування похибки вимірювальної техніки;

• незабезпечення технологічної точності обладнання;

• неякісний і недобросовісний контроль.

Ризик непідписання контракту на довгострокову перспективу пов'язаний, як правило, з існуючою конкуренцією на вітчизняному і світовому ринках. Тому підприємство, намагаючись бути конкурентоспроможним у сучасній ринковій кон'юнктурі, повинно забезпечувати необхідну якість продукції і прийнятну для замовника ціну, не забуваючи при цьому своїх інтересів.