Розподіл ризику

Розподіл ризику означає, що одна сторона (трансфер), яка наражається на ризик виникнення збитків, знаходить партнера (трансфері), котрий може прийняти на себе її ризик. Існує, як мінімум, три причини, через які розподіл ризику є вигідним як для сторони, яка його передає, так і для приймаючої сторони:

• втрати, які є великими для сторони, яка передає ризик, можуть бути незначними для сторони, яка приймає на себе ризик;

• приймаюча ризик сторона може знати кращі способи і мати кращі можливості для скорочення можливих втрат, ніж сторона, яка передає ризик;

• приймаюча ризик сторона може знаходитися у кращій позиції для скорочення втрат або контролю за господарським ризиком.

Розподіл ризику відбувається через укладання контракту. Залежно від того, які ризики страхуються, можуть укладатися контракти таких типів:

1. Будівельні контракти - усі ризики, пов'язані з будівництвом (збої в поставках матеріалів, погані погодці умови, страйки, крадіжки будівельних матеріалів тощо), бере на себе будівельна фірма, а також у контракті, як правило обговорюються штрафні санкції за несвоєчасне зведення об'єкта, визначається, хто несе ризик фізичних пошкоджень конструкцій в період будівництва.

2. Оренда - частина ризиків, пов'язаних з орендою, залишається на власникові (ризик фізичних пошкоджень власності, збільшення податків на майно), однак вагома частина ризиків може бути передана за допомогою спеціальних застережень в договорі оренди.

3. Контракти на зберігання і перевезення вантажів - підприємство передає транспортній компанії ризики, пов'язані із випадковою чи такою, що трапилась з вини транспортної компанії загибеллю або псуванням продукції, тоді як втрати, пов'язані з падінням ринкової ціни на продукцію, несе підприємство, навіть якщо подібне падіння викликане затримкою у доставці вантажу.

4. Контракти продажу, обслуговування і постачання включають такі типи угод:

• угода про надання гарантії усунення дефектів або заміни недоброякісного товару (послуги);

• угода про постачання товарів на умовах підтримання постійного залишку на складі;

• оренда обладнання з гарантією його технічного обслуговування і поточного ремонту;

• гарантія підтримання продуктивності (певних технічних характерис­тик), що використовується;

• договори на сервісне обслуговування техніки.

5. Контракт-поручительство передбачає тристоронній розподіл ризиків між поручителем, кредитором та принципалом. Поручитель дає гарантію кредитору у тому, що борг принципала буде повернений, незалежно від успіху або невдачі діяльності принципала. Принципал також зобов'язується повернути борг, але частка ризику, яку у разі невдачі принципал не зможе покрити власними коштами, переноситься на поручителя.

6. Договір факторингу (фінансування під уступку грошової вимоги) - за цим договором посередник купує у свого клієнта-постачальника вимоги до його покупців, фактично купує дебіторську заборгованість. Факторинг дає змогу підприємницькій фірмі, яка передає свої боргові зобов'язання посеред­нику, одержати гарантію на одержання усіх платежів, зменшуючи в такий спосіб кредитний ризик підприємства.

Розподіл ризику через контракти свідомо чи несвідомо використовувався завжди з часу виникнення товарних відносин, включаючи планову економіку, однак це не є безпечний та ефективний спосіб мінімізації ризику, оскільки трансфері може не мати достатньо коштів для покриття втрат трансфера.