- •Магістерська робота «шляхи розвитку полісної демократії у афінському суспільстві в умовах кризи полісної системи»
- •Розділ і аналіз джерел та історіографія проблеми
- •1.1 Аналіз джерел.
- •1.2 Історіографія проблеми.
- •Розділ 2. Історичні передумови кризи афінського полісу у V ст.До н.Е
- •2.1 Загальна характеристика державного ладу
- •2.2 Формування афінського морського союзу та перетворення його на архе
- •Розділ 3. Суспільно-економічні складові кризи полісної системи в афінах
- •3.1. Початок кризових процесів в Афінах.
- •Нові явища в області землеволодіння та землекористування, як прояв кризових процесів
- •2.3. Політичне протистояння в громадянському суспільстві
- •2.4 Пелопоннеська війна, як чинник кризових процесів у Афінському полісі.
- •3.3 Зміни в товарно грошових відносиинах та посилення майнової нерівності. ,як наслідок кризових процесів в Афінському полісі
- •3.4 Виникнення наймаництва,як прояв кризи полісного суспільства
- •Розділ 4.Трансформації інститутів демократії в афінському суспільстві
- •4.1 Посилення впливу демагогів
- •4.2 Зростання кризових процесів в демократичних інститутах Афінського полісіу (414 – 404 р. До н.Е)
- •Висновки
3.3 Зміни в товарно грошових відносиинах та посилення майнової нерівності. ,як наслідок кризових процесів в Афінському полісі
Важливе значення для функціонування демократії мала фінансова система Афін. Полети представляли фінансові інтереси держави у взаємовідносинах з приватними особами у вирішенні питань, що стосувалися суспільних доходів. Вони влаштовували торги на здачу в оренду срібних копалень Лавріона, а також, ймовірно, на розробки Пентелейського мармуру і соляних копалень. Вони також віддавали на відкуп збір податків, укладали договори на проведення громадських робіт, організовували торги з продажу конфіскованого майна злочинців. В принципі полети безпосередньо не мали справи з грошима, а лише визначали розмір сум, які повинна була або отримати, або заплатити держава приватним особам.
.
3.4 Виникнення наймаництва,як прояв кризи полісного суспільства
І тим не менше криза поліса проявляється і в тому, що основна маса громадян стає все більш байдужою до проблем загальнодержавного значення, зокрема ухиляється від несення військової служби2. Джерела IV ст. наповнені нарікань з цього приводу і з гіркотою говорять про біди, пов'язані з широким розповсюдженням найманства3.
Розділ 4.Трансформації інститутів демократії в афінському суспільстві
4.1 Посилення впливу демагогів
Після смерті Перикла починається ніби нова епоха в історії афінської демократії: настає час панування демагогів в гіршому значенні цього слова, - вони потурають натовпу, підлаштовуються під його смаки, впливають на його погані інстинкти. Фукідід протипоставляє Периклу його наступників4. «Коли помер Перікл», каже він, «то ще більш виявилася його прозорливість щодо війни. Бо він стверджував, що афіняни залишаться переможцями, якщо будуть спокійно себе поводити, якщо будуть піклуватися про флот, не будуть прагнути до розширення свого панування під час самої війни і піддавати державу ризику. Афіняни вчинили всупереч цій настанові.
4.2 Зростання кризових процесів в демократичних інститутах Афінського полісіу (414 – 404 р. До н.Е)
В період Декілейської війни (414 – 404 р. до н.е) постає цікава особистість - Алківіад У ньому найбільш різко проявився індивідуалізм, властивий епосі. Алківіад - надзвичайно яскравий представник того часу, коли людина проголошена була «мірою всіх речей». Егоїзм зведений був тоді ніби в систему. Це була епоха індивідуальної особистості, яка для задоволення егоїзму не знає ніякого іншого межі, крім розмірів власної сили ... З цієї точки зору право завжди на боці того, у кого в руках сила; воно тотожне з правом сильного». Все, здавалося, було дано Алківіаду: і багатство, і знатність, і краса, і незвичайні дарування. Але великі були і його егоїзм, його честолюбство і марнославство та жадоба бути першим. Алківіада можна було любити чи ненавидіти, але важко було ставитися до нього байдуже. І в нього була юрба шанувальників які схилялися перед ним, і натовп ворогів які, цькували його. Незабаром після смерті Алківіада, в IV ст. створився його культ, який поклонявся йому як генію, сильній особистості. Алківіад готовий був зламати все на своєму шляху.
