2.3. Політичне протистояння в громадянському суспільстві

(сер. V ст.до н.е)

Однією з найбільш яскравих сторінок античної історії, по справедливості, вважається «золотий» вік Перикла. У соціально-політичному і культурному відношеннях епоха Перикла є характерною для періоду розквіту і внутрішньої могутності античного світу.

«Золоте» століття Перикла було часом розквіту афінської демократії, що склалася в результаті довгої і наполегливої боротьби двох головних партій Афін: радикалів і консерваторів, в період між двома великими війнами: Перською і Пелопоннеською. Консерваторів підтримувала значна частина сільського населення. На боці радикалів було міське населення: купці, судновласники, багаті деміурги (ремісники), рабовласники та так звана «корабельна чернь» що захоплювалася ними. Головними пунктами розбіжності партій в той час були питання зовнішньої політики.

2.4 Пелопоннеська війна, як чинник кризових процесів у Афінському полісі.

Пелопоннеська війна між Афінами і Спартою, що відбувалася на початку V століття до нашої ери і тривала майже 30 років, зіграла головну роль в історії падіння могутності Афін.

Розділ 3. Суспільно-економічні складові кризи полісної системи в афінах

3.1. Початок кризових процесів в Афінах.

Зовнішня і внутрішня політика Перикла коштувала дорого і вимагала великих ресурсів, які могли бути покриті лише розвитком продуктивних сил, а для цього було потрібно більш потужне виробництво і більш високий технічний розвиток. В умовах же античного ладу додаткові кошти доводилося добувати головним чином шляхом прогресивного підвищення форосу, тобто шляхом експлуатації союзників і рабів. Загальна сума фороса дорівнювала 800 талантам. Перикл збільшив цю суму на одну третину, а наступники Перикла, поступово збільшуючи внески, довели суму форосу до півтори тисячі талантів. При цьому одержані від союзників гроші йшли не стільки на загальносоюзні і військові потреби, скільки на всілякі роздачі біднякам, театральні вистави, споруди храмів, статуй і т.д. На будівництво одного тільки Парфенона було витрачено 7 тис. золотих талантів. 

2. Нові явища в області землеволодіння та землекористування, як прояв кризових процесів

Що ж нового з'являється в цій сфері у IV ст. до н.е? Почнемо з основної і визначальної ознаки поліса - взаємопов'язаність громадянського статусу з земельним володінням. В останній час теза про масове розорення селянства і концентрації землі в руках невеликої купки багатіїв в Афінах IV ст. піддається грунтовній критиці. Теорія, що аттичні заставні камені horoi є свідченням масової заборгованості сільського населення, що призводила до втрати землі і вимушеного переселення в місто, в пошуках засобів до існування, були переконливо спростовані аналізом цих джерел, проведеним Глускіною Л.М ¹. Вона прийшла до висновку, що землю закладали не бідняки, які гостро потребували грошей, і не підприємці з метою отримання коштів. Причинами для позик під іпотеку були літургії та інші покладені державою повинності або невідкладна потреба в готівці, наприклад для приданого, викупу з полону і ін. тобто землю закладали заможні люди.