Тема 2. Поняття прав людини та історія їхнього становлення

Семінар 1 (18 жовтня 2016 р.)

Теоретичні питання:

1. Поняття верховенства права. Його складові.

2. Заборона дискримінації як принцип прав людини.

3. Види дискримінації:

3.1. Пряма дискримінація:

3.1.1. Менш сприятливе ставлення, ознаки, види;

3.1.2. Зразок для порівняння (компаратор);

3.1.3. Послідовність аргументації у справах про дискримінацію.

3.1.4. Захист від звинувачення у дискримінації: типові аргументи.

Питання до самоконтролю:

1. Як, на вашу думку, співвідносяться принципи верховенства права і законності?

2. Який зв’язок між правами людини та верховенством права?

3. Чи можливим є забезпечення прав людини в державі, котрі не визнає верховенство права?

4. Дайте визначення дискримінації.

5. В чому полягає субсидіарність застосування принципу заборони дискримінації?

6. Що таке пряма дискримінація?

7. Опишіть формулу прямої дискримінації.

8. Які види захищених ознак ви знаєте?

9. Назвіть «інші» захищені від дискримінації ознаки.

10. Чи можливим є забезпечення прав людини в державі, котрі не визнає верховенство права?

11. В чому полягають основні «підводні камені» при виборі зразку для порівняння?

Задача

Проаналізуйте рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, що знаходиться за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57237515. Дайте відповідь на наступні питання:

1. Чи згодні Ви з ухваленим рішенням?

2. Чи можна розглядати відмову жінці у виконанні посадових обов’язків під час польотів на борту повітряного судна як форму дискримінації? Якщо так, то опишіть цю ситуацію з використанням формули дискримінації.

3. Проаналізуйте ч.1 ст.176 КЗпП України. Чи містить ця норма загрозу дискримінації? Для якої групи і за якою захищеною ознакою?

за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» про зобовязання припинити дії, що полягають у за-бороні виконувати посадові обовязки бортпровідника-інструктора під час польотів на борту повітряного судна, встановив:В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та об-ґрунтовує його тим, що вона працює в ТОВ «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» на посаді бортпровідника-інструктора. 8 лютого 2015 року у позивача народився син ОСОБА_5 Тому ОСОБА_1 перебувала в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнен-ня нею трирічного віку. Наказом генерального директора ТОВ «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» №32/ОС від 22 лютого 2016 року ця відпустка була припинена достроково. Починаючи з 4 березня 2016 року позивач приступив до роботи. Вона виконує обовязки бортпровідника-інструктора в приміщенні аеропорту «Бориспіль». У звязку з тим, що дитина не досягла трирічного віку, відповідач забороняє ОСОБА_1 виконувати посадо-ві обовязки під час польотів на борту повітряного судна. Підстави для такої заборони відсутні, оскільки ОСОБА_6, який є чоловіком позивача, замість неї перебуває в соці-альній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тому ОСОБА_1 просить суд зобовязати ТОВ «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» припинити дії, що полягають у забороні позивачу виконувати посадові обовязки бортпровідника-інструк-тора під час польотів на борту повітряного судна.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов та просять суд задовольнити його.

Представник відповідача ОСОБА_3 визнає позов. Він посилається на те, що виконання бортпровідником-інструктором посадових обовязків під час польоту на борту повітряного судна є направленням у відрядження. Як вбачається з ч.1 ст.176 КЗпП України, не допускається направлення у відрядження жінок, що мають дітей віком до трьох років. Тому ОСОБА_1 виконує свої посадові обовязки в приміщенні аеропорту «Бориспіль», а не на борту повітряного судна. Однак представник відповідача ОСОБА_7 не заперечує проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» на посаді бортпровідника-інструктора. Ця обставина підтверджується копією трудового договору №16.10-2016 від 4 березня 2016 року (а.с.29-36).

З копії свідоцтва про народження серії 1-ОК №293423 від 17 лютого 2015 року (а.с.14) вбачається, що 8 лютого 2015 року у позивача народився син ОСОБА_5 Тому ОСОБА_1 перебувала в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом генерального директора ТОВ «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» №32/ОС від 22 лютого 2016 року (а.с.16) ця відпустка була припинена достроково. Починаючи з 4 березня 2016 року позивач приступив до роботи.

11 березня 2016 року т.в.о. начальника ВОПБ ПС ЛС ОСОБА_8 звернувся зі службовою запискою (а.с.19), в якій він просив допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обовязків бортпровідника-інструктора під час польотів на борту повітряного судна «Боїнг-737».

Начальник ЛС ТОВ «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» ОСОБА_2 наклав резо-люцію, в якій він заборонив позивачу виконання посадових обовязків бортпровідника-інструктора під час польотів на борту повітряного судна «Боїнг-737».

Відповідно до ч.1 ст.176 КЗпП України не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Встановлено, що виконання бортпровідником-інструктором посадових обовязків під час польоту на борту повітряного судна є направленням у відрядження. Однак ОСОБА_5, який є сином позивача, не досягнув трирічного віку. Згода ОСОБА_1 на направ-лення у відрядження та перебування її чоловіка ОСОБА_6 в соціальній відпустці по догляду за дитиною не має жодного юридичного значення.

З огляду на це суд вважає, що відсутні підстави для покладення на ТОВ «Авіа-компанія «ОСОБА_4 Україна» зобовязання припинити дії, що полягають у забороні пози-вачу виконувати посадові обовязки бортпровідника-інструктора під час польотів на бор-ту повітряного судна.

Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої пятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються зловживання правом в будь-яких формах.

Встановлено, що, предявляючи цей позов, ОСОБА_1 прагне не захистити право на працю, яке не порушено, а уникнути імперативну заборону, передбачену ст.176 КЗпП України. Ця обставина свідчить про наявність в діях позивача ознак зловживання правом.

Суд вважає, що ця обставина є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

Встановлено, що такі обставини, як укладення шлюбу з ОСОБА_6 та його перебування в соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не стосуються предмета доказування. З огляду на це суд вважає, що копія свідоцтва про шлюб серії 1-БК №033008 від 10 серпня 2006 року та копія наказу фізичної особи підприємця ОСОБА_6 №1 від 4 березня 2016 року є неналежними доказами.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відпо-відальністю «Авіакомпанія «ОСОБА_4 Україна» про зобовязання припинити дії, що полягають у забороні виконувати посадові обовязки бортпровідника-інструктора під час польотів на борту повітряного судна, відмовити.