Лікування

Лікування хворих з неускладненим перебігом набутої краснухи проводять у домашніх умовах:

1.                     Ліжковий режим протягом гострого періоду;

2.                     Загально-гігієнічні заходи;

3.                     Часте провітрювання приміщень;

4.                     Симптоматична терапія: жарознижуючі засоби при підвищенні температури тіла (парацетамол, ібупрофен) тощо.

При виникненні ускладнень діти госпіталізуються в інфекційні стаціонари.

Лікування дітей з природженою краснухою залежить від характеру основних клінічних синдромів. Діти  з підозрою на природжену краснуху, клінічним випадком природженої краснухи повинні госпіталізуватися у спеціально організовані медичні установи, в яких організовані окремі палати (бокси), для подальшого обстеження та лікуваня. Ці установи (окремі палати, бокси) повинні створюватися на базі профільних стаціонарів, в яких надається медична допомога дітям з вродженими вадами (серцево-судинна хірургія, офтальмологія, неврологія, інтенсивна терапія новонароджених тощо).

Діти, що народилися від  матерів, які в періоді вагітності хворіли на краснуху чи були в контакті з хворим на краснуху, діти з природженою краснушною інфекцією повинні підлягати диспансерному спостереженню не менше 7 років з обов’язковим регулярним оглядом педіатра, окуліста, оториноларинголога, невролога.

УСКЛАДНЕННЯ (лікування згідно відповідних протоколів):

-     артрити;

-     синовііти;

-     серозні менінгіти;

-     енцефаліти.

 

Менінгококова інфекція Менінгококемія типова:

 

 

        гострий початок (інтоксикаційний синдром, лихоманка – температура до 39-40 °С);

        висипка в перший день, може бути короподібна, зникає (rush-висип­ка);

        раптова (на 1-2 добу) поява геморагічної висипки, зірчаста, виступає над поверхнею шкіри, некроз в центрі, на незміненій шкірі, локалізується на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі, руках, рідко на обличчі, обширні висипання завершуються некрозом, рубцюванням;

        геморагічний синдром.

 

Блискавична:

 

        раптовий початок, інтоксикаційний синдром;

        значні ураження в перші години (геморагічний синдром; крововиливи в слизові, шкіру, надниркові залози, інфаркт надниркових залоз, кровотечі –наднирковозалозна недостатність, ІТШ);

        висока летальність (при неадекватному лікуванні).

 

Хронічна:

 

        поступовий початок з явного назофарингіту;

        інтермітуюча чи постійна лихоманка;

        екзантема поліморфна (блідне поза загостреннями чи зникає);

        нерідко артрит, міалгії;

        через декілька місяців може приєднатися менінгіт.

 

Протокол лікування менінгококемії у дітей

(Наказ МОЗ України від 12.10.2009 № 737)

1. Загальна частина

Менінгококова інфекція (далі - МІ) є важливою проблемою в Україні. Це пов’язано з високим рівнем захворюваності та летальності. У світі щороку реєструється приблизно 500000  випадків МІ, з них близько 50000 закінчується летально. Незважаючи на те, що рівень захворюваності на цю інфекцію відносно невисокий в порівнянні з іншими інфекціями, летальність за світовими  даними становить приблизно 10%. В Україні на сьогодні летальність при менінгококовій інфекції досягає 11%-17%. Основна кількість несприятливих наслідків при менінгококовій інфекції припадає на менінгококемію.

Головними чинниками несприятливих наслідків при МІ є несвоєчасне або неадекватне лікування інфекційно-токсичного (септичного) шоку, некероване зростання внутрішньочерпного тиску та невпинне прогресування поліорганної недостатності, у тому числі гострої наднирникової недостатності, респіраторного дистрес-синдрому, гострої ниркової недостатності та ДВЗ-синдрому. За дослідженнями британських фахівців з МІ, агресивна підтримка вітальних функцій за умови її здійснення з першої години захворювання ще на догоспітальному етапі здатна знизити летальність при МІ до 2-3%.