Лікування

 

1. Базисна терапія:

-         суворий ліжковий режим до стійкої нормалізації температури тіла, зникнення загальномозкової та значного поліпшення вогнищевої неврологічної симптоматики, у середньому не менш ніж на 14- 16 днів;

-         дієта до стабілізації вітальних функцій здійснюється за рахунок адекватної інфузійної терапії, потім дітям грудного і раннього віку призначають грудне молоко, або адаптовані молочні суміші в першу добу в обсязі 1/2-1/3 вікової норми з наступним збільшенням до повного об’єму на протязі 2 - 3-х діб.

Дітям старшого віку призначають молочно-рослинну дієту (стіл №5 по Певзнеру), дрібно 5-6 разів на добу з наступним переходом на стіл №2 чи №15 ( в залежності від віку) у періоді одужання;

-         питний режим відповідає віковим добовим потребам у рідині з урахуванням добового об’єму розчинів, які вводяться в/в;

-         антибіотикотерапія проводиться за наступними показаннями: дітям грудного віку, при наявності супутньої бактеріальної інфекції, чи хронічних вогнищ інфекції, запальному зсуві в загальному аналізі крові. Призначають антибіотик широкого спектру дії в середньо-терапевтичних дозах, коротким курсом.

 

2. Етіотропна терапія:

 

        при вітрянковому енцефаліті без виражених загально мозкових симптомів - ацикловір 10 мг/кг 3 рази на добу протягом 7 - 10 днів; у випадку енцефаліту з вираженими загальномозковими симптомами (порушення свідомості, судоми) -15 - 30 мг/кг 3 рази на добу протягом 10-14 днів, потім продовжують прийом препарату по 200 - 400 мг 5 разів на добу ентерально на протязі 14 днів;

        для лікування хворих на коровий та краснушний енцефаліт етіотропних препаратів немає.

 

3. Патогенетична терапія:

-         глюкокортикоїди призначають у добовій дозі 3-5 мг/кг/маси, курс не більше 10 днів;

-         судинні препарати (пентоксифілін, ніцерголін тощо);

-         у постгіпоксичному періоді призначають ноотропи, вітаміни групи В.

 

Ускладнення:

(лікування згідно відповідних протоколів)

 

-         гострий набряк - набухання головного мозку;

-         гіпертензійний синдром.

 

Неспецифічні синдроми пораження нервової системи у дітей при інфекційних захворюваннях

 

        НЕЙРОТОКСИКОЗ: ірритативна, сопорозна фази

        МОЗКОВА КОМА: середньомозкова, стовбурова, термінальна

        СИНДРОМ МЕНІНГІЗМУ

        СИНДРОМ ЛІКВОРОДИНАМІЧНИХ ПРОУШЕНЬ: лікворної гіпер- та гіпотензії

        СИНДРОМ ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННИХ ПОРУШЕНЬ

        ЕНЦЕФАЛІТИЧНА РЕАКЦІЯ

        СИНДРОМ НАБУХАННЯ ТА НАБРЯКУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

 

Нейротоксикоз

 

Нейротоксикоз є неспецифічною генералізованою відповіддю на інфекційний агент чи продукти його життєдіяльності у випадку масового надходження токсинів у кров з розвитком ендотоксинемії. Можливість розвитку нейротоксикозу при тяжкому ступені будь-якого інфекційного захворювання та клінічна схожість із гострими нейроінфекціями зумовлює необхідність знання клінічної картини нейротоксикозу лікарями всіх спеціальностей з метою його диференційної діагностики та правильної лікарської тактики.

 

Нейротоксикоз є неспецифічною, шокоподібною реакцією організму в відповідь на вплив вірусної, бактерійної чи вірусно-бактерійної флори. Характеризується переважним ураженням центральної та вегетативної нервової системи, супроводжується різним ступенем порушення свідомості.

Патогенез:

 

1. Симпатикотонія.

2. Гіпертермія.

3. Гіпервентиляційний синдром.

4. Централізація кровообігу.

5. Порушення мікроциркуляції.

6. Набряк-набухання головного мозку.

7. Судомний синдром.

8. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного загострення крові.

9. Геморагічний синдром.