Результати дослідження

Для оздоровлення часнику ми використовували фунгіциди, якими обробляли садивний матеріал згідно схеми досліду.

Варіанти досліду:

1).Замочування зубків часнику у воді ( контроль).

2).Замочування зубків часнику у розчині в марганцівки - 0,5 %.

3). Обробка зубків часнику у водній суспензії ТМТД 5г/кг 80% з.п.

4). Обробка посівного матеріалу у водній суспензії бенлату 5г/кг 50% з.п.

5). Бенлатом (7г/ кг)

Короткий запис назви досліду:

1. Контроль - Н₂ О

2. Марганцівка - 0,5%

3. ТМТД- - 5 г/кг

4. Бенлат – 5,0г./кг

5. Бенлат -7,0 г/кг

Перед закладкою досліду готовили садовий матеріал, для чого відбирали головки часнику вагою не менше 50г з кількістю зубків 7-9шт. сорту Богуславський 10. Зубки розділи напередодні посадки, відбираючи тільки зовнішні, так як вони дають більший урожай і швидше ростуть. За 4 дні до посадки зубки обробляли фунгіцидами робочим розчином згідно схеми досліду. Озимий часник висаджували в період з 5-10 жовтня, щоб зубки до настання стабільних морозів вкоренилися (їх довжина досягла 15 – 20 см), але вегетативна маса не почала рости.

Поле, яке відводилось під часник, було розбито на ділянки прямокутної форми і розміром 2х1м. Ділянки для вирощування часнику розміщувалися в два яруси. Загальна площа однієї посівної ділянки складала – два метри квадратних, облікової - 1 м². Повторність досліду чотирьохразова. Норма висадки часнику склала 200г на 1 м². Для чого на 1 погонний метр висаджували по 12-13 зубків, які були підібрані однакової величини, середньою масою 5г. На ділянці було зроблено 5 рядків довжиною 2м , що склало 2 м². В зв’язку з тим, що в досліді було передбачено 5 варіантів і 4 повторності, тобто загальна кількість ділянок склала - 20, загальною площею 40м². Для посадки цієї площі було використано – 8кг часнику.

Догляд за полем та фенологічні спостереження. Одним із важливих елементів догляду за озимим часником є пізньоосіннє мульчування, яке ми проводили з настанням заморозків, використовуючи сухий перегній.

Сходи часнику з'явилися 28 березня. Після зняття перегною з дослідних ділянок і появи сходів, коли почав підсихати грунт провели його розпушування впоперек рядків, що сприяло доступу повітря до кореневої системи, зменшило випаровування вологи і знищило значну кількість бур'янів.

1 квітня провели розпушування в міжряддях і між рослинами, яке виконували вручну. Таке розпушування, тільки дещо глибше повторювали через кожні 10 днів, поступово збільшуючи глибину обробітку по міру росту кореневої системи, які забезпечували чистоту ділянок від бур'янів.

20 - 28 травня провели видалення квіткових стрілок — над виходом їх із несправжнього стебла на відстані до суцвіття 7–10 см. Її не виривали і не витягували, а виломлювали.

Збір і облік урожаю розпочали 28 липня і закінчили 2 серпня по мірі його дозрівання. Після закінчення експерименту часник сортували по групах і відправили на зберігання.

Аналізуючи результати досліду, які представленні в таблиці 4.1., ми приходимо до висновку, що найвищий урожай 2,0 кг/м² або 200 ц/ га зібрано з ділянок, де посадковий матеріал обробляли бенлатом із розрахунку 7г препарату на 1 кг садивного матеріалу. На ділянках де протруювання садивного матеріалу не проводилося зібрали на 0,5 кг/м² менше ніж при використанні бенлату 7 г/ кг. Досить високі урожайні дані отримали при використанні для протруювання марганцівки, що в перерахунку на один гектар складає 180ц/га. Дещо менший урожай виростили на ділянках при обробітку зубків часнику ТМТД- 5г/кг - всього 1,7 кг/м². Структура отриманого урожаю підтвердила загальну тенденцію дії хімічних препаратів на знезараження посадкового матеріалу, що виразилося у вазі головок часнику. Середня маса їх була найвищою, де садивний матеріал обробляли бенлатом 7,0 г/кг і склала 40 г, що було найвищим показником серед усіх варіантів досліду.

Збільшення урожайності часнику на цьому варіанті досліду пояснюється зменшенням ураженості зубків часнику фузаріозом, який становив всього 2,1% , тоді як на контрольній ділянці цей показник склав 9,1%, що більше на 7,0% від контрольних показників. Зменшення витрат бенлату до 5г/кг для протруювання садивного матеріалу призвело до незначного збільшення захворюваності рослин і вона становила 3,7%.

Інші протруювачі, які використовувалися в досліді, не змогли захистити рослини від ураженості хворобами і відсоток пошкоджених головок склав 4,8 - 7,5%. На цих варіантах досліду урожайність була також найменшою 1,7 – 1,8 кг/м².

В досліді, де вивчались біологічні властивості місцевих сортів часнику озимого, вони відрізнялися не тільки за наростанням надземної частини рослин, а й за формуванням підземних цибулин. Слід зазначити, що дата появи сходів впливала на початок утворення підземних цибулин. Найкоротший період від появи сходів до початку утворення підземних цибулин встановлено у сорту Добродій – від 33 до 41 доби, який порівняно з контролем був на 2 –11 діб менший. Найтриваліший період спостерігався в Старобільського місцевого – від 43 до 50 діб.

У період вегетації довжина та ширина листків сортів характеризує інтенсивність росту надземної частини рослин, величина якої змінювалася залежно від їх наростання. За довжиною листків виділився місцевий сорт Шотинський, за шириною – Козак. Довжина та ширина листків сортів часнику озимого значно впливала на формування асиміляційної поверхні. Від неї значною мірою залежала й продуктивність рослин. Найбільшу площу листків на початок їх відмирання формували рослини сорту Козак (3,27 м2), найменшу – Старобільського місцевого (1,44 м2).

Найменше ураження хворобами (фузаріоз, біла гниль, іржа) відмічено у рослин місцевого сорту Хотинівський – 1,0 %; найбільше – в Старобільського місцевого – 2,4 %. Незначним ступенем ураження хворобами відзначався місцевий сорт Хотинівський – 0,7 %; значною – Старобільський місцевий – 1,7 %.

За 2010-2011 вегетаційний період встановлено, що найбільшу врожайність підземних цибулин формували рослини сорту Козак – 133 ц/га, що на 16 ц/га більше порівняно з контролем (табл. 4).

Найменша врожайність була характерна для Старобільського місцевого та Мармурового – 92 і 108 ц/га відповідно.

Всі сорти часнику озимого стрілкуючого за врожайністю підземних цибулин є нестабільними. Величина цього показника підтвердила суттєвий вплив адаптивної здатності сортів впродовж вегетаційного періоду.

Сорти часнику озимого різнилися не тільки за надземною частиною рослин, а й за підземною цибулиною. В сортів Мармуровий, Хотинівський найбільша висота підземних цибулин становила 49 мм, що відповідало рівню контрольного варіанта. Дещо нижча вона була в сортів Добродій, Шотинський – 47 мм, але суттєвої різниці з контролем не виявлено. Проте найбільший діаметр підземних цибулин мав сорт Мармуровий – 46 мм, що на 3 мм більше, ніж у контролі. Найменший відзначено в Старобільського місцевого – 39 мм. За масою підземних цибулин виділилися сорти Козак, Хотинівський – 61,9 та 60,7 г, які на 5,5 і 4,3 г перевищували контроль. Найменші формував Старобільський місцевий – 44,3 г. Кількість покривних лусок була найбільшою в контролі та Козака – 6 і 5,7 шт. Найменше їх нарахували в Добродія та Старобільського місцевого – 4,5 і 3,7 шт. Однак сорти Шотинський та Добродій формували найбільшу кількість зубків – 9,7 та 9,3 шт., і перевищували контроль на 4,4 та 4,0 шт. Найменше їх мав Старобільський місцевий (4,3 шт.).

Сорти часнику озимого стрілкуючого відрізнялися не тільки за габітусом рослин, розмірами підземної цибулини, а й за особливостями формуванням повітряних цибулин. Так, найкоротший період від початку стрілкування до утворення повітряних цибулин був у сортів Мармуровий і Добродій – 19 і 24 доби, тобто на 14 та 9 діб менший, ніж у контролі, найдовший – у сорту Промінь (контроль) – 33 доби. У сорту Козак і контрольному варіанті відмічено найкоротший період від утворення повітряних цибулин до розтріскування обгорток – 13 і 16 діб, найдовший – у Мармурового – 24 доби. Період від стрілкування до розтріскування обгорток у місцевого сорту Шотинський становив 38 діб, у Добродія – 42 доби. Тривалішим періодом характеризувалися сорти Промінь і Старобільський місцевий – по 47 діб.

Одними із основних показників, які характеризують формування повітряних цибулин, є їх кількість та середня маса з одного суцвіття. За кількістю повітряних цибулин в одному суцвітті виділилися сорти Промінь та Козак – 334 і 335 шт. Найменше їх було в Мармурового – 113-187 шт. Найбільшу середню масу повітряних цибулин з одного суцвіття мали сорти Промінь – від 10,7 до 14,4 г та Козак – 9,7–14,1 г, найменшу – Старобільський місцевий – 5,2–7,3 г. Найбільшу врожайність повітряних цибулин формували сорти Козак та Промінь – 31 ц/га, найменшу Старобільський місцевий – 15 ц/га.