Розділ іv. Технологія вирощування, методика проведення і результати дослідження

Першоосновою, джерелом теоретичних досліджень є спостереження, з іншого боку узагальнення експериментальних даних розвиває теорію. У більшості випадків експеримент є єдиним надійним методом вирішення поставлених завдань і перевірки правильності теоретичних висновків, основою пізнання і критерієм істини.

Спостереження — це кількісна або якісна реєстрація сторін розвитку явища, що цікавлять дослідника, констатація наявності того або іншого його стану, ознаки чи властивості. Для спостереження і реєстрації тих або інших властивостей чи станів явища застосовують всілякі засоби вимірів аж до самих досконалих.

У широкій практиці агрономічних досліджень використовуються в основному чотири методи: лабораторний, вегетаційний, лізиметричний і польовий.

Польовий сільськогосподарський дослід — дослідження, яке здійснюється в польових умовах на спеціально виділеній ділянці. Основне завдання польового досліду є встановлення відмінностей між варіантами досліду, кількісна оцінка дії чинників життя, умов або прийомів обробітку на врожай рослин і його якість.

Найважливішими вимогами польового досліду є:

- типовість;

- дотримання принципу єдиної відмінності;

- проведення досліду на спеціально виділеній ділянці;

- облік врожаю і достовірність досліду по суті.

Типовістю, або репрезентативністю, польового досліду є відповідність умов його проведення грунтово-кліматичним (природним) і агротехнічним умовам даного району або зони.

У поняття «типовість» для агротехнічного польового досліду входить також вимога проводити дослідження - з сортами, що районують (або перспективними), і типовими для даної зони культурами. Всі сорти в даному дослідженні районовані для Лісостепу України.

Під достовірністю досліду по суті розуміють логічно правильно побудовану схему і методику проведення досліду, відповідність їх поставленим перед дослідженням завданням, правильний вибір об'єкту і умов проведення даного досліду.

Дослідження проводили відповідно до “Методики дослідної справи в овочівництві і баштанництві” (2001) та “Методики полевого опыта” (Доспехов Б.А., 1985)

Визначення строків виходу зубків часнику озимого зі стану спокою передбачає відбір влітку після викопування типових, щільних, вирівняних 20 підземних цибулин. З кожної підземної цибулини відбирали по одному зубку. В скляні банки ємністю 1 л насипали до половини городнього ґрунту, вирівнювали, злегка ущільнювали. Вздовж стінок банки висаджували зубки денцем до скла. Зверху присипали ґрунтом і зволожували. Банки виставляли в природні умови (найкраще в сад під кущі та притіняли папером). Періодично через кожні 3 – 4 доби оглядали стінки банок і відмічали появу корінців. Підраховували кількість зубків з корінцями понад 10 мм та визначали відсоток пророслих. Появу корінців завдовжки понад 10 мм у 10 % зубків вважали за дату початкового і 75 % – за дату масового виходу зі стану спокою. Рахуючи від останньої, через два – три тижні настає оптимальний строк висаджування садивного матеріалу в ґрунт.

Площа облікової ділянки становила 1 м2. Загальна площа 2,0 м2. Повторність дослідів чотириразова, розміщення ділянок у досліді – систематичне. Схема висаджування загальноприйнята для часнику озимого –20 х - 6–8 см, Витрати садивного матеріалу часнику озимого становили 450 г/м2 (1,5–2,0 т/га).

Фенологічні спостереження проводили на одних і тих же десяти рослинах у двох несуміжних повтореннях (ІІ та ІV). Відмічали початок і масові сходи, появу 1, 2, 10-го листка, початок утворення підземних цибулин, дати стрілкування, формування повітряних цибулин, розтріскування зонтика та збирання.

Збирання врожаю часнику та його облік проводили з кожної ділянки окремо. Після видалення несправжнього стебла із стрілкою та корінців підземні цибулини сортували на товарну і нетоварну частини та зважували їх окремо.

Досліди проводилися в польових умовах села Слободо-Петрівка Яготинського району Київської області на дерново-підзолистих грунтах на власному огороді. Місце досліду було вибрано на багатих на органічну речовину та окультурених грунтах, які добре провітрюються і мають здатність утримувати воду з близькою до нейтральної реакцією грунтового розчину. Ділянки досліду захищені від пануючих, а також північно-східних і північних холодних вітрів. Поле є вирівняним, на ньому відсутні понижені місця , що дає можливість не вимокати і випрівати часнику, так як він цих чинників є чутливий. Відомо, що на цьому полі вносили органічні і мінеральні добрива. Місце посадки вибране таким чином, що відповідає типовим характеристикам більшості земель господарства.

Попередником часнику були визначені огірки, так як ці рослини відносяться до різних систематичних груп, мають різні потреби в поживних речовинах, відповідно різні паразитичні мікроорганізми і шкідники, які пошкоджують ці рослини. Після збирання огірків ділянку очищали від залишків стебел і листків попередника, які закладали в компостні ями. При появі сходів бур'янів їх сапками зрізали і виносили, використовуючи їх як компоненти компостування.

Враховуючи, що часник вимогливий до родючості і вологості грунту перед оранкою на ділянку вносили органічні і мінеральні добрива в рекомендованих дозах. Перегній вносили з розрахунку 60т/га або 6 кг/м2 , фосфорно – калійні добрива К60Р60 і азотні - N45 або 6 кг/м2 фосфору і калію та азоту 4,5кг/м2.

Технологія вирощування часнику озимого. Обробіток грунту під часник розпочали одразу після збирання попередника дворазовим лущенням: спочатку — на глибину 6–8 см, а після відростання бур’янів — на 10–12 см, у двох напрямках. Після того, як бур’яни відросли, площу зорали на глибину орного шару з одночасним боронуванням. Оранку грунту провели 20 серпня. Для озимого часнику дуже важливо, щоб поле було виоране не пізніше ніж за 1–1,5 місяця до садіння. За пізнішої оранки при осіданні грунту обриваються корінці, а це спричиняє зниження врожаю на 15–20%.

Безпосередньо перед садінням провели культивацію на глибину 8–10 см з боронуванням і коткуванням для вирівнювання і легкого ущільнення грунту.

Перед посадкою відібрали найкращі, добре розвинені головки часнику сорту Богуславський 10. Зубки розділи напередодні посадки, відбираючи тільки зовнішні, так як вони дають більший урожай і швидше ростуть. Озимий часник висаджували в період з 5- жовтня, щоб зубки до настання стабільних морозів вкоренилися (їх довжина досягла 15 – 20 см), вегетативна маса не почала рости. Для посадки відбирали добре визрілі і просушені маткові цибулини з чітко позначеними зубками, за наявності зовнішніх сухих лусок. Їх ділили на зубки незадовго до посадки, щоб не пересихала нижня частина зубків, де утворюються коріння. Для прискорення роботи з розподілу цибулин використовували невелику загострену паличку, яку вводили в центр цибулини.

Добуті зубки калібрували за розміром на 2-3 фракції. Вирівняність посадкового матеріалу забезпечила одночасність появи сходів, дружність дозрівання і однорідність продукції. Перед посадкою зубки часнику промивали, згідно схеми досліду, у слабкому розчині фунгіцидів: марганцівки, бенлату, ТМТД різних концентрацій і у воді ( контроль).

Норма висадки складала в середньому 450 г на 1 м2. Схеми посадки - рядова З міжряддям 45 - 6-8 см . Посадка озимого часнику. Для садіння слід вибирали здорові, без механічних ушкоджень і деформацій, достатньо вирівняні за кольором, щільні, добре вкриті сухими лусками цибулини. Просушували їх на сонці (5–6 днів), оберігаючи від опіків.

Розділяли цибулини на зубки безпосередньо перед садінням. Між розділенням на зубки, обробки їх препаратами і посадкою пройшло 5 днів. Значно довше можуть зберігатися зубки після їх знезараження.

Глибину садіння визначали часом посадки і величиною зубків. Вона відраховувалася від основи зубка-денця і коливається в межах 6–10 см для озимого часнику. Особливе значення має глибина загортання для озимого часнику: шар грунту над зубком становив не менш ніж 3 см. Зубок закріплювали в вертикальному положенні. Його нижню частину легким зусиллям притиснули до землі, щоб він зберіг це положення і в найкоротший термін почав укорінюватися. Цього ми досягали шляхом ручного садіння в попередньо нарізані борозни завглибшки 8–10 см У борозенки зубчики часнику встромляли вниз донцем на відстані один від одного 6 - 8 см,відстань між борознами становила 20 см.

Догляд за озимим часником почали з пізно осіннього мульчування, яке проводили з настанням заморозків, використовуючи подрібнений торф. Товщина покриття становила 2–4 см. Осіннє мульчування затримує сніг, поліпшує перезимівлю, до певної міри регулює поживний і водний режими та запобігає утворенню кірки.

У весняний період як тільки дозволив стан грунту, часникову площу боронували легкими боронами впоперек сівби в 1–2 сліди.

Значна частина коренів часнику розміщується на глибині 5–7 см від поверхні грунту. Навіть незначне їх травмування негативно впливає на розвиток рослин. Тому при появі сходів проводили перший міжрядний обробіток на глибину 5-6см, а надалі — розпушували тільки верхній шар грунту на глибину 2–3 см, не допускаючи утворення кірки і знищували молоді сходи бур’янів.

Важливим агрозаходом при вирощуванні стрілкуючого часнику, який забезпечує підвищення врожаю на 20–30% і більше, є видалення квіткової стрілки — над виходом її із несправжнього стебла і на відстані до суцвіття 7–10 см. Її не можна виривати і витягувати з рослини, проте ми її легко вирізали.

Збирання часнику. Ознаками готовності стрілкуючого озимого часнику до збирання слугує характерне підсихання листків, починаючи з нижніх, помітне пожовтіння кінчиків верхніх листків, початок утворення сухих лусок на цибулинах, а також розтріскування чохликів суцвіть.

Період збирання часнику —склав 5 днів. Незібраний своєчасно часник швидко перезріває, зубки розсипаються і стають непридатними ні для садіння, ні для зберігання. Ми збирали його на 2–3 дні раніше, від повної стиглості, щоб уникнути втрат.

Слід пам’ятати, що в період збирання зубки часнику соковиті, дуже ніжні та ранимі. Вони пошкоджуються не тільки від удару, а й від надто сильного стискання, травмовані місця швидко чорніють - і цибулини загнивають. Ці моменти ми враховували при збирані часнику.

Зберігання часник. Викопані рослини часнику зважували на побутових вагах з точністю до грамів і дані записували в польовий журнал. Облік урожаю проводили з кожної метрової ділянки всіх варіантів досліду по всіх повторностях. В подальшому розстеляли на землі і сортували: нормально розвинуті, стиглі, здорові, вкриті цілими неушкодженими лусками цибулини. З них найкращі, середнього і більше розміру, без ознак деформацій, вирівняні за формою і кольором відкладали для посадки, а решту - для довготривалого зберігання.

Увесь урожай зважували. Початкове просушування зібраного часнику (5–7 днів) просто неба сприяло знищенню пліснявих грибів, кліщів, шкідливих мікроорганізмів (цибулини слід оберігати від сонячних опіків). Потім надземну частину рослин обрізали, залишаючи в озимого часнику пеньок над шийкою цибулини до 2 см. Корінці в часнику, призначеного на зберігання та реалізацію, геть обрізали У насіннєвого залишають невелику частину корінців (0,5 см), щоб не пошкодити зубків при надто глибокому очищенні денця.

Часник вважається добре просушеним, коли рука легко проникає в масу цибулин і на дотик відчувається сухість поверхні. Якщо цибулини сирі, руку важко просунути навіть на невелику глибину. Закладати на зберігання часник треба з добре висушеними зовнішніми лусками при вологості 65–75%.

Особливу увагу приділи зберіганню насіннєвого часнику. Зокрема, його зберігали при температури 16...20°С і вологості повітря 65–70%. Приблизно від половини вересня до садіння температуру знизили до 8...10°С, а вологість підвищили до 75–80%.

Дослід 1. Вплив протруювання посадкового матеріалу на продуктивність часнику озимого сорту Богуславський – 10

Дослід 2. Підбір сортів часнику озимого для визначення їх продуктивності. Під час проведення господарсько-біологічної оцінки часнику озимого стрілкуючого варіантами досліду були сорти: Промінь (контроль), Старобільський місцевий, Мармуровий, Козак, Добродій, Хотинівський місцевий (сорт Рівенської області), Хотинський місцевий (Харківської області).

Висаджували сорти часнику озимого стрілкуючого наприкінці першої декади жовтня.

Середня урожайність часнику складає 140-170 ц/га. Вага однієї цибулини важить 25-50г, рослин на 1 м² 60 шт.