Розділ іі. Грунтово - кліматичні умови Гребінківського району

Гребінківський район має вигідне фізико-географічне положення. Рівнинна територія, помірний континентальний клімат з достатньою кількістю тепла та вологи, чорноземні грунти обумовили зрівноважену динаміку природних процесів, що разом із мережою річок відкриває широкі можливості для її господарського розвитку.

Площа району- 599кв.км.,2.1% від території області, утворений 25 лютого 1935 року.

Географічні дані:

Гребінківський район знаходиться в межах Українського лівобережного лісостепу , у північно-західній частині Полтавської області. Поверхня району рівнинна. З північного заходу на південний схід район перетинають долини річок Сліпорід, Оржиці та Сухої Оржиці. Загальна площа водного дзеркала - 1086 га. Район розташований у лісо-степовій фізико-географічній зоні. Площа лісів і лісосмуг складає 2600 га.

Клімат:

клімат помірно континентальний з достатньою кількістю тепла та вологи. На його формування впливають різні чинники, найголовніші з яких: сонячна радіація, атмосферна циркуляція і характер земної поверхні. Взаємодія цих факторів спричиняє формування загальних умов клімату даної території. Сонячна радіація є головним кліматотвірним чинником, рушійною силою всіх атмосферних процесів. Її величина залежить від висоти Сонця над горизонтом.

Зима помірно холодна, літо помірно тепле. Пересічна річна температура повітря +6,6°С; пересічна температура січня відповідно -6,7°С; липня - (+19,8°С)-(+21°С).

Абсолютний мінімум температури - (-37°С), абсолютний максимум - (+39°С).

Період з температурою +10°С - 148-160 днів. Річна кількість опадів від 450 мм до 570 мм; максимум - влітку.

Грунти:

Основними ґрунтоутворюючими породами регіону є лесовидні суглинки, алювіальні, делювіальні і водно-льодовикові відклади. Грунти чорноземні малогумусні. У грунтовому покриві переважають - чорноземи (вилугувані, опідзолені й лучні). Поширені також сірі й світло-сірі опідзолені грунти та торфо-болотні грунти. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, жита, цукрових буряків, овочів та інших культур, а також садів і ягідників.

Розділ ііі. Ботанічна характеристика часнику та його сортів

Часник (Allium sativum L.) - дворічна та багаторічна рослина родини Цибулевих, один із видів цибулі, яка вирощується як овочева культура. Ще до нашої ери його вирощували в Стародавньому Єгипті, в Греції і в Індії. Листки у часнику лінійні, зелені з восковим нальотом або без нього. Цибулина складається з 4-30 зубків (у стрілкуючих сортів менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки у стрілкуючих сортів розміщуються по колу і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючого є ще й групові луски, які обгортають 2-5 зубків. Кожний зубок вкритий сухою лускою. Середня маса цибулин - 25-50 г і більше. Розмножують часник вегетативним способом: нестрілкуючий - зубками, стрілкуючий - зубками і повітряними цибулинами. Повітряні цибулини мають тривалий період спокою. За підзимової або ранньовесняної сівби з них виростає однозубка (сіянка) - якісний садивний матеріал. Якщо зберігати повітряні цибулини протягом року і висіяти їх 1-5 липня, до осені рослини утворюють 5-7 листків, а після перезимівлі розвиваються так, як із зубків. Слід зазначити, що здоровий садивний матеріал часнику (особливо стійкий до нематоди) можна одержати тільки з повітряних цибулин.

Весь вирощуваний в Україні часник поділяють на два підвиди: стрілкуючий — викидає квіткову стрілку, що закінчується суцвіттям з повітряними цибулинками, якими можна розмножувати часник, і нестрілкуючий — стрілок і суцвіть не утворює.

Стрілкуючий часник добре зимує у відкритому грунті, його висаджують восени під зиму й називають озимим. Основна частина нестрілкуючого часнику (75–85%) доволі чутлива до понижених температур і погано зимує за осіннього садіння. Такий часник висаджують тільки навесні і називають ярим. Цю узагальнюючу назву переносять на весь нестрілкуючий часник, хоча тут є і стійкі до пониження температур форми, які вирощують в озимій культурі.

Однією з причин недобору врожаю цієї культури є ураження фузаріозом і нематодом. Цибулева раса стеблової нематоди завдає шкоди усім цибулинним. Цибулева нематода пошкоджує всі цибулинні, а також низку інших культур: петрушку, пастернак, селеру, редьку. Не можна часник розміщувати після столових моркви і буряків, цукрових буряків, картоплі, овочевих родини капустяних, бобів.

Знезараження зубків можна проводити у два терміни — за два тижні або за 1–1,5 місяця до садіння. Причому останній варіант забезпечує вищий урожайний ефект. Певною мірою таке явище можна пояснити тим, що важливою умовою одержання високого ефекту від знезараження є дуже добре висушування зубків після намочування.

Найкращим терміном садіння озимого часнику в центральних та західних районах України є перша половина жовтня, а на Півдні й Закарпатті — друга. Садити часник у першій декаді листопада, як це практикують подекуди, небезпечно, надто в роки з ранніми та холодними зимами, адже значна частина зубків, не встигнувши вкорінитися, гине.

Якщо частина озимого часнику залишилася невисадженою і добре збереглася, то його можна садити ранньої весни, проте врожайність буде значно нижчою, а цибулини — дрібними (навіть однозубки).