Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації

Полтавське територіальне відділення МАН України

Гребінківське районне наукове товариство учнів «Мала академія наук»

Відділення: хімії та біології

Секція: хїмія

ШЛЯХИ ОЗДОРОВЛЕННЯ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ ЧАСНИКУ ОЗИМОГО

Роботу виконала:

Запорожець Альона Миколаївна

учениця 11 класу

Слободо-Петрівської

загальноосвітньої школи I-III ступенів

Гребінківської районної ради

Науковий керівник:

Затинайко Сергій Олександрович

учитель хімії

Слободо-Петрівської Загальноосвітньої школи

I-III ступенів Гребінківської

районної ради

молодий спеціаліст

ТЕЗИ

науково – дослідницької роботи «Шляхи оздоровлення садивного матеріалу часнику озимого»

Автор роботи: учениця 11 класу Слободо – Петрівської ЗОШ I-III ст. Гребінківського району Полтавської області Запорожець Альона Миколаївна.

Науковий керівник: Затинайко Сергій Олександрович, учитель хімії Слободо – Петрівської ЗОШ I-III ст.

Мета роботи:вивчення питань вироджуваності часнику шляхом оздоровлення садивного матеріалу.

Структура роботи складається зі вступу, основної частини, висновків, використаних джерел, додатків.

У першому розділі йдеться про історію використання часнику і його цілющі властивості в різні роки, починаючи від часів перших згадок про нього і до сьогодення.

У другому та третьому розділі описується фізико-географічні характеристики Гребінківського району, та найпоширеніші сорти часнику, які в ньому вирощуються.

Четвертий розділ являється теоретичною і практичною частиною даної роботи, в якій описуються подетальні кроки, щодо оздоровлення садивного матеріалу часнику. Результати проведеної роботи висвітлені в додатках.

Результати даної роботи можуть бути використані під час вирощування даної культури в регіоні як приватними підприємцями, так і фізичними особами на присадибній ділянці.

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ I . Історія використання часнику і його цілющі властивості 6

Розділ ІІ. Грунтово - кліматичні умови Гребінківського району 8

Розділ ІІІ. Ботанічна характеристика часнику та його сортів 10

Розділ ІV. Технологія вирощування, методика проведення і результати дослідження 12

Висновки 24

Список використаних джерел 25

Додатки 26

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Часник є однією з найдавніших культур, вирощуваних людьми. Вирощують його як овочеву культуру і використовують в кулінарії та в медицині. В кулінарії часник використовують у натуральному вигляді і для консервації.

Було доведено, що часник є ефективним засобом у боротьбі з раковими захворюваннями, скорочуючи їх негативний вплив. Сучасні дослідження свідчать, що часник позитивно впливає на функціонування дихальної, травної і дихальної систем, укріплює імунну систему організму.

Виходячи з універсальності використання культури часник його необхідно вирощувати в достатній кількості, щоб задовольнити потреби населення і забезпечити сировиною фармакологічну і переробну промисловість сировиною.

Часник вирощують в спеціалізованих господарствах, фермерських і широко на присадибних ділянках.

В Україні останнім часом площі під часником значно скоротилися, і знизилася його врожайність. В окремих регіонах переробна промисловість і значна частина населення використовують майже виключно часник закордонний. І це дуже дивно, адже в Україні є всі умови для успішного виробництва цієї культури.

За останні роки урожайність часнику досить низька, вона становить 6-8 т/га. Це не задовольняє внутрішні потреби споживання, тому його щорічно імпортують для потреб народного господарства.

Часник є культурою вегетативного способу розмноження в якому накопичуються фітопатогенні міксоміцети і бактеріальна інфекція, кількість яких з кожним роком зростає, що спричиняє поступове виродження і втрату сортових і посівних якостей навіть найкращих сортів часнику. Нові його покоління потребують майже таких самих умов середовища, у яких самі були сформовані. Через це часник відносять до культур так званого вузького ареалу. Практично це означає, що часник, завезений з інших (тим більше — віддалених) регіонів, на нові місця погано росте, сильніше уражується хворобами і шкідниками, істотно знижує врожайність і, так і не пристосувавшись до змінених умов, поступово втрачає свою продуктивність. Тому питання, створення умов, які б унеможливлювали в процесі вироджування часнику є актуальним і перспективним.

Мета і завдання дослідження. вивчення питань вироджуваності часнику шляхом оздоровлення садивного матеріалу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

• проаналізувати стан та характер джерельної бази, встановити ступінь дослідженості проблеми;

• розглянути та проаналізувати історію використання часнику, вивчити його цілющі властивості;

• вивчити біоморфологічні особливості та вимоги до агротехніки вирощування часнику;

• провести досліди по визначенню урожайності часнику при використанні різних типів фунгіцидів і інсектицидів;

• визначити продуктивність часнику озимого місцевих сортів.

Об'єкт дослідження: Часник озимий. Біологічні властивості часнику.

Предмет дослідження: Умови вирощування часнику.

Розділ і. Історія використання часнику і його цілющі властивості

Перше відчутне підтвердження факту існування часнику відноситься до IV тисячоліття до н.е. В єгипетській гробниці Ель Махашни були знайдені глиняні зображення часникових головок.

В усипальниці фараона Тутанхамона також були знайдені кілька часникових головок. Вони засохли і відмінно зберегли свою форму.

З давніх часів вважали, що часник має містичними властивостями, здатними захистити від бід і зруйнувати злі чари. У Стародавньому Китаї їм відлякували злих духів під час похоронної церемонії. У балтійських країнах часником натирали ручки дверей та віконні рами, щоб відігнати вампірів.

Одним з перших джерел, які містять опис часнику як лікарської рослини, є єгипетський папірус «Кодекс Еберса» (1550 р. н.е..). Велика увага в «Кодексі Еберса» відводиться лікуванню і профілактиці жіночих захворювань за допомогою часнику. Також часнику приписували властивість знімати втому, підвищувати працездатність і попереджати виникнення у людини інфекційних захворювань: чуми, холери, черевного тифу, туберкульозу та т.д.

Єгиптяни застосовували часник для очищення товстої кишки від поганого запаху. Для цього кашку з часнику кип'ятили у воді, потім охолоджували до кімнатної температури, проціджували і обережно вливали в задній отвір лежить людині. При надмірній збудливості нервової системи, істеричних припадках стародавні цілителі радили приймати подрібнені часник і коріння валеріани, настояти в міцному виноградне вино, потім процідити і пити невеликими дозами протягом тривалого проміжку часу.

Детальний опис часнику як лікарської рослини дав Діоскорид.

Відомості про цілющі властивості часнику були описані приблизно за 1550 років до нашої ери у відомому єгипетському папірусі «Кодекс Еберса». Тоді вже рекомендували цю рослину при лікуванні захворювань серця, головного болю, при укусах, пухлинах. Відомо, що ще під час перших Олімпійських ігор в Стародавній Греції атлети брали часник як стимулюючий засіб. Неспроста фараони наказували давати його робітникам, які будували піраміди.

На Русі часник був відомий з глибокої давнини. У давньоруських рукописах XIII ст. говориться, що слов'яни пили вино, поклавши в чашу часник. У російських рукописах XVII-XVIII ст. культура відноситься і найбільш часто згадуваних рослин.

Часник вживали, щоб уберегтися від захворювання холерою, чумою, черевним тифом (за старих часів навіть був звичай носити на шиї на ниточці часник), під час епізоотії худоби. Настійкою часнику на горілці (1:10) гнали каміння з нирок і сечового міхура. Від чуми на Русі рятувалися вином, настояним на часнику, або часниковим маслом, намагалися вживати в їжу якомога більше свіжого часнику.

Властивість часнику стимулювати виробництво сірководню пояснює, чому часникова дієта може захистити від різних видів раку, включаючи рак грудей, простати і товстої кишки, - стверджують дослідники.

Інші фахівці вважають, що підвищений рівень сірководню може бути корисним для серця. Незважаючи на те, що часник не завжди допомагає знизити рівень холестерину, експерименти, проведені в цьому році в медичному коледжі Альберта Ейнштейна, показали, що сірководень, введений в організм мишей, практично повністю запобігає ризик пошкодження серцевого м'яза в результаті серцевого нападу.