Тема 2. Монопольне положення суб’єктів господарювання на ринку.

1. Товарний ринок і чинники, що впливають на його кордони.

2. Визначення монопольного положення на ринку.

3. Характеристика географічних кордонів товарного ринку. Географічні кордони товарного ринку «виробництво електроенергії»: ринок в межах держави, області, району або міста.

4. Бар'єри виходу на ринок.

5. Державне регулювання природних монополій.

Національні комісії регулювання природних монополій

1. Товарний ринок та чинники, що впливають на його кордони.

Товарний ринок – це сфера товарного обміну, де виявляються відносини з приводу купівлі-продажу товарів. Складовими елементами товарного ринку є:

• товарна пропозиція;

• попит споживачів;

• ціна товару.

Товарні пропозиції – це асортимент і маса товарів, які пропонуються до реалізації. Основні джерела товарної пропозиції – це виробництво товарів в країні, товарні запаси та імпортні закупівлі.

Попит – це платоспроможна потреба населення країни.

Ціна товару - це грошове вираження його вартості.

Відхилення цін від вартості залежить від багатьох факторів. Насамперед, це вартісне вираження грошей. Воно залежить, по-перше, від вартості золота як особливого товару, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. По-друге, від кількості грошей в обігу, які можуть не відповідати кількості заміщеного ними золота.

В загальному випадку ціна залежить від таких факторів:

• ціна виробництва;

• співвідношення попиту і пропозиції;

• регулювання цін;

• стан грошової сфери;

• якість товару та об'єм поставки та ін.

До основних показників функціонування товарного ринку відносять:

1. місткість ринку. Це максимально можливий обсяг реалізації товарів при даному рівні платоспроможного попиту, товарної пропозиції і роздрібних цін;

2. динаміка розвитку окремих галузевих товарних ринків країни, що складають єдиний товарний ринок країни;

3. ступінь диверсифікованості товарного ринку. Це ступінь охоплення споживачів різними видами товарної продукції (за асортиментом і ціною) з урахуванням географічних, етнічних і платоспроможних особливостей населення країни;

4. якість товару, реалізованого на ринку. Під якістю товару розуміють сукупність властивостей, яка дозволяє товару виконувати свої функції. З боку споживачів до нього пред'являються підвищені вимоги щодо безпеки його споживання, упаковки, післяпродажного сервісу тощо;

5. конкурентоспроможність товарів на ринку. Під конкурентоспроможністю товару розуміють сукупність тих його властивостей і характеристик, які з точки зору споживача є найважливішими. На ринку користується попитом тільки конкурентоспроможний товар.

2. Визначення монопольного положення на ринку.

Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку товару визнається таким лише за наявності ряду факторів.    1. Особа займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:    • на цьому ринку у неї немає жодного конкурента;    • вона не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості для інших суб’єктів господарювання здійснювати закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.    2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції з боку інших учасників ринку.    3. Монопольним (домінуючим) також визнається становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35% або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать його конкурентам.    4. Вважається, що кожен з двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, а також якщо  вони усі разом не мають жодного конкурента на цьому ринку чи не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості для інших суб’єктів господарювання здійснювати закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.    5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:    • сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 50%;    • сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 70% і при цьому вони не доведуть  що поміж них існує конкуренція.

3. Характеристика географічних кордонів товарного ринку. Географічні кордони товарного ринку «виробництво електроенергії»: ринок в межах держави, області, району, міста.

Географические границы отраслевого рынка определяют территорию, на которой покупатели из выделенной группы имеют экономическую возможность приобрести рассматриваемый товар, а продавцы продать данный товар или его близкие субституты и не имеют такой возможности за пределами этой территории. Критериями наличия или отсутствия возможности приобретения (продажи) товара является не физическая возможность как таковая, а также не наличие финансовых средств, а выбор потребителя (продавца) в рамках тех финансовых (бюджетных) и других видов ограничений. На практике нередко антимонопольные органы априори отождествляют географические границы рынков с границами административно – территориальных образований, что оказывает негативное влияние на оценку уровня концентрации и выявление доминирующего положения компаний на рынке.

Установление географических границ рынков зависит от того, на каком этапе воспроизводственного процесса (производства или сферы обращения) рассматриваются взаимоотношения экономических субъектов. При переходе товара из сферы производства в сферу распределительных отношений меняются точки пересечения экономических интересов субъектов воспроизводственного процесса и, как следствие, меняются география, структура и параметры рынка. Таким образом, географические границы рынка определяются для определенного товара, установленных продуктовых границ рынка, временного интервала и способа реализации товара.

На принадлежность разных территорий к одному географическому рынку влияет взаимосвязанность спроса, наличие таможенных барьеров, институциональные ограничения, национальные (местные) предпочтения, различия (существенные / несущественные) в ценах, транспортные издержки, замещаемость предложения, трансакционные издержки.

При выявлении географических границ рынка учитываются следующие факторы:

· возможность перемещения спроса между территориями, предположительно входящими в единый географический рынок, то есть доступность транспортных средств для перемещения покупателя к продавцу;

· незначительность транспортных расходов на перемещение покупателя к продавцу: при существенных различиях стоимостных и потребительских качеств товаров и уровней рентабельности операций на товарных рынках эти величины могут отличаться друг от друга и колебаться в пределах 5-10%.

Таким образом, в один географический рынок могут быть объединены территории, на которых стоимость товара с доставкой колеблется в допустимых для потребителя пределах. В мировой практике принято принимать, в качестве границы максимальной удаленности, места приобретения товара от места расположения потребителя рубеж пятипроцентного повышения цены товара с доставкой по сравнению с ценой товара, приобретенного недалеко от потребителя. Для российских условий пятипроцентный рубеж неоправданно сужает географические границы рынка, что требует уточнений у покупателей.

Сужение контингента покупателей (продавцов) вследствие различных факторов приведет к переориентации их на другой товарный рынок, либо к сокращению спроса, следствием чего может стать сокращение емкости рассматриваемого рынка и (или) изменение его географических границ.

Возможность перемещения товара между территориями, предположительно входящими в единый географический рынок, обеспечивается при условии:

· незначительности дополнительных издержек на транспортировку товара от продавца к покупателю;

· сохранности уровня качества и потребительских свойств товара в процессе его транспортировки;

· отсутствия на данной территории административных ограничений на ввоз или вывоз товаров;

· сопоставимого уровня цен на соответствующие товары внутри границ этого рынка.

Географические границы рынка связаны с взаимозаменяемостью по спросу и предложению.

Взаимозаменяемость по спросу заключается в том, что производители (поставщики), находящиеся в разных регионах, считаются действующими на одном географическом рынке, если возможности каждого из них по повышению цены ограничены способностью потребителей переключаться на покупку у других производителей (поставщиков).

Взаимозаменяемость по предложению заключается в том, что два региона считаются входящими в один географический рынок с точки зрения предложения, если поставщик, снабжающий (обеспечивающий) один регион, в состоянии в срочном порядке и без значительных невосполнимых затрат перейти на снабжение (обеспечение) другого региона.

Таким образом, набор покупателей различных географических рынков практически не пересекается, чего нельзя сказать о наборе продавцов. Один продавец может работать на различных географических рынках.

Любой рынок невозможно в современных условиях представить без межрегиональной (международной) интеграции и обмена. В результате, при оценке значимых для концентрации переменных необходимо учитывать в качестве конкурентов иностранные компании или хозяйствующие субъекты из других регионов. Оценка открытости рынка для входа на него продавцов из других регионов существенно снижает рыночную концентрацию, сокращает долю, занимаемую действующими на рынке местными товаропроизводителями.

Алгоритм определения географических границ товарного рынка:

1. Определить перечень товаропроизводителей взаимозаменяемых товаров.

2. Для каждого товаропроизводителя определить адреса оптовой или розничной продажи товаров.

3. Разделить группы поставщиков, работающих на оптовом и на розничном рынках. Определить, какие рынки, оптовые или розничные, будут рассматриваться. Если в дальнейшем будут изучаться оптовые рынки, то поставщиков только с розничной реализацией нужно исключить.

4. Адреса оптовой (розничной) реализации товара товаропроизводителей ориентировочно определяют местоположение первых оптовых (розничных) товарных рынков.

5. Из возможных мест расположения оптовых (розничных) рынков выбирается одно и определяется географический рынок для определенного ранее продавца, который работает по этому адресу.

6. Определяется состав других продавцов, работающих на этом географическом рынке. Если перечень продавцов исчерпан, то считается, что географические границы рынка определены. В результате должны быть определены один или несколько рынков взаимозаменяемых товаров, расположенных в районе установленных ранее адресов поставок, и состав продавцов товара на этих рынках.

Особенность российских рынков заключается в наличии на территории Российской Федерации наряду с «федеральными» ряда территориально замкнутых рынков взаимозаменяемой продукции, что определяется: значительной пространственной протяженностью территории государства, что влечет повышенные требования к путям сообщения и условиям транспортировки грузов, стоимости их перевозки; слабым развитием путей сообщения; слабой конкуренцией между видами транспорта; высокой стоимостью перевозки грузов; низкой плотностью населения в значительной части территории РФ.

Выделяют классификацию рынков по признаку их географических границ:

1. Местный или локальный рынок – это рынок определенного товара (группы взаимозаменяемых товаров), отличающихся тем, что условия сопоставимости уровня цен и примерно равной возможности приобретения товаров разных продавцов выполняются на территориях, где имеется спрос на рассматриваемые товары, в пределах административных границ одного муниципального образования.

То есть приобретение товаров в другом муниципальном образовании для лиц, проживающих на территории первого муниципального образования, приводит к слишком значительному для них повышению цен на товары с учетом доставки. Но необходимо заметить, что географические границы местного (локального) товарного рынка не обязательно и не всегда совпадают с административными границами муниципального образования, но лежат в пределах этих границ.

2. Региональный товарный рынок - это рынок определенного товара (группы взаимозаменяемых товаров), отличающихся тем, что условия сопоставимости уровня цен и примерно равной возможности приобретения товаров разных продавцов выполняются на территориях, где имеется спрос на рассматриваемые товары, в пределах административных границ одного субъекта Российской Федерации.

3. Межрегиональный товарный рынок - это рынок определенного товара (группы взаимозаменяемых товаров), отличающихся тем, что условия сопоставимости уровня цен и примерно равной возможности приобретения товаров разных продавцов выполняются на территориях, где имеется спрос на рассматриваемые товары, в пределах административных границ двух или более (но не всех) субъектов Российской Федерации.

Необходимо отличать межрегиональный рынок и межрегиональный поток. Межрегиональный товаропоток характеризуется движением товаров между соответствующими территориями, при этом потребители не имеют возможности приобретения товаров на всех территориях, охваченных товарообменом, по цене с доставкой, не превышающей барьера выгодности приобретения.

4. Федеральный товарный рынок - это рынок определенного товара (группы взаимозаменяемых товаров), отличающихся тем, что условия сопоставимости уровня цен и примерно равной возможности приобретения товаров разных продавцов выполняются на территориях, где имеется спрос на рассматриваемые товары, в пределах государственной границы Российской Федерации.

5. Мировой товарный рынок - это рынок определенного товара (группы взаимозаменяемых товаров), отличающихся тем, что условия сопоставимости уровня цен и примерно равной возможности приобретения товаров разных продавцов выполняются на всех территориях, где имеется спрос на рассматриваемые товары. То есть отсутствуют такие страны, в которых любой покупатель из любой страны не мог бы приобрести товар или его приобретение не было бы примерно равно выгодно в любой точке реализации.

6. Межстрановый товарный рынок - это рынок определенного товара (группы взаимозаменяемых товаров), отличающихся тем, что условия сопоставимости уровня цен и примерно равной возможности приобретения товаров разных продавцов выполняются на территориях, где имеется спрос на рассматриваемые товары, в пределах двух и более, но не всех (в отличие от мирового рынка). То есть приобретение товаров на других территориях, не охваченных географическими границами межстранового товарного рынка, приводит к слишком значительному повышению цен на товары с учетом доставки.

Наличие мирового рынка исключает существование национальных рынков того же товара. Межстрановые товарные рынки не исключают одновременное существование других географических рынков того же товара, в частности национальных (федеральных), региональных и т.д.

 Определение состава продавцов и покупателей на отраслевых рынка.

В пределах выявленных границ рынка определяется состав продавцов и покупателей, зависящий от того, на каком этапе воспроизводственного цикла (производства или сферы обращения) рассматриваются экономические взаимоотношения субъектов. Участниками товарного рынка могут выступать как производители товара и услуги, так и торгово – посреднические предприятия, осуществляющие кроме операций купли – продажи широкий спектр других торгово – посреднических услуг.

Оптовая и розничная торговля представляют собой различные в технологическом и содержательном плане способы реализации товара, что определяет разный состав продавцов и покупателей, разные продуктовые и географические границы рынка.

Субъектами товарного рынка являются независимые друг от друга продавцы, так и независимые друг от друга покупатели. При наличии экономической зависимости хозяйствующих субъектов в качестве продавца должна рассматриваться группа лиц. Для определения группы покупателей используется критерий, что каждый из покупателей может приобрести товар у любого из продавцов, реализующих товар на определенном рынке.

Бар’єри виходу на ринок.

Той факт, що норма прибутку фірм на одних галузевих ринках стійко вище, ніж на інших, наводить на думку про наявність певних економічних та іншого характеру перешкод для входу нових фірм. Ці перешкоди, отримали найменування «вхідних бар'єрів», дозволяють функціонуючим на даних ринках фірмам одержувати більш високий прибуток, не побоюючись появи нових конкурентів. Пізніше було запропоновано визначити ці бар'єри виходячи з асиметрії в поведінці діючих на галузевих ринках і входять на них фірм, а конкретніше - як витрати виробництва, які повинні нести вхідні і несуть функціонуючі, укорінені фірми.  З урахуванням же того, що і догляд фірм з галузевого ринку передбачає здійснення деяких витрат (пов'язаних із станом ліквідності активів, потенціалом диверсифікації або перепрофілюванням виробництва, і т.д.), під бар'єрами «входу-виходу» слід розуміти сукупність факторів (об'єктивного і суб'єктивного порядку), які або перешкоджають входить фірмі організувати прибуткове виробництво на галузевому ринку, або протидіють виходу з нього вкоріненою фірмі без істотних втрат.  Можна відзначити суперечливість феномену бар'єрів, про які йде мова: вони можуть, з одного боку, вести з спотворення міжгалузевого та внутрішньогалузевого розподілу ресурсів у порівнянні з оптимальним з точки зору суспільства, з іншого боку, - мотивувати зусилля як функціонують на ринку, так і прагнуть на нього фірм до модернізації виробництва і підвищення продуктивності праці.  ^

2. Види бар'єрів

Відповідно до класифікації, запропонованої Д.Бейном, розрізняються галузеві ринки з входами: 

1. легким; 

2. слабозатрудненним (надаються); 

3. сильно утрудненим (стримуваним); 

4. блокованим. 

Перший з перерахованих типів ринків характеризується конкуренцією, близькою до досконалої (функціонуючі на ньому фірми фактично індиферентні до можливості появи нових конкурентів), високою мобільністю капіталу, свободою придбання ресурсів, а також ціною, яка прагне до рівноважної. На таких ринках відсутні фірми, що мають істотні і стійкі переваги щодо витрат (витрат виробництва).  На ринках другого типу окремі функціонуючі фірми можуть мати відчутні переваги щодо витрат, що реалізуються, як правило, посередництвом мінімального підвищення цін порівняно з витратами. Однак з точки зору довгострокової перспективи цим фірмам вигідніше допускати входження на ринок новачків, ніж нести витрати по зведенню нових вхідних бар'єрів; тому в кожен даний довгостроковий період має місце відрив відповідних цін від граничних витрат.  На противагу цьому на ринках третього типу вкорінені фірми прагнуть максимально утруднити вхід новачків; тут функціонують явно домінуючі фірми (фірма).  Що стосується ринків четвертого типу, то на кожному з них зазвичай функціонує фірма - природний монополіст; число учасників ринку стабільно.  І автор даної класифікації, і інші дослідники прийшли до висновку про те, що ринки і першого і четвертого типів «в чистому вигляді» зустрічаються вкрай рідко і існують головним чином як теоретична абстракція, у зв'язку з чим, головним об'єктом аналізу галузевих ринків - ринки зі стримуваним і наданих входами.  Вхідні і вихідні бар'єри часто роблять помітний вплив на бізнес. Перші дозволяють деяким компаніям захиститися від конкурентів (або заважають вийти на новий ринок), а другі іноді служать справжньою перешкодою, яка змушує компанію залишатися на невигідному для себе ринку (або просто продовжуючи її перебування на ньому).  Існує величезна кількість вхідних бар'єрів. При бажанні можна придумувати їх практично до безкінечності, адже все залежить від кожного конкретного бізнесу. Розглянемо загальні проблеми.  1) Ефект масштабу  Даний ефект охоплює відразу ж досить багато моментів. По-перше, це витрати, які у чинної компанії з солідною часткою ринку будуть помітно менше, ніж у новачка. По-друге, це обсяг інвестицій, який доведеться вкласти нової компанії, щоб закріпитися на ринку. Чим більше інвестицій знадобиться, тим менше ймовірність появи компанії.  2) Клієнтська база  У деяких видах бізнесу все взаємодія з клієнтами здійснюється за допомогою бази клієнтів. Відмінність від звичайного бізнесу полягає в тому, що тут в якості споживача або клієнта виступає інший бізнес, а не звичайний споживач). Природно, у новачка такої бази, швидше за все, немає. І це накладає на нього певні проблеми при старті.  3) Відомий бренд  Наявність на ринку відомого бренду, природно, підриває бажання компанії виходити на нього. Змагатися за рекламними можливостями з ним буде дуже складно, та й знадобиться чимало часу на це. Так що наявність бренду у компанії (або ситуації, коли сама компанія є брендом) є серйозною конкурентною перевагою.  4) Висока вартість зміни постачальника  Цілком нормальна ситуація, коли на ринку з'являється більш вигідну пропозицію, але клієнт існуючої компанії не збирається змінювати їй з тієї простої причини, що витрати на зміну постачальнику виявляться занадто великими. Наприклад, авіакомпанії нараховують своїм клієнтам безкоштовні милі, коли ті літають на їх літаках. Це один із прикладів високої вартості зміни постачальника, адже тоді всі безкоштовні милі будуть загублені. У світі CRM-систем це можуть бути серйозні витрати на впровадження нової системи.  5) Проблеми з розподілом товару  Можлива ситуація, в якій компанія, що діє на ринку, зробить все, щоб новачки не отримали доступ до дистриб'юторів. Домогтися цього можна абсолютно різними способами, починаючи від укладення ексклюзивної угоди з дистриб'юторами і закінчуючи їх поглинанням.  6) Компоненти та сировина  Тут справа йде приблизно таким же чином, як і в попередньому випадку.  7) Патенти  Наявність патентів може серйозно допомогти компанії, що знаходиться на ринку. Нові конкуренти цілком можуть попастися на тому, що будуть використовувати запатентовану технологію. Багато галузей бізнесу, звичайно, навряд чи можуть похвалитися важливістю для них патентів. Але ось в інших ситуація зовсім інша. Аж до того, що конкуренти не можуть через патенту з'явитися в принципі. Найвідомішою галуззю в цьому плані є фармацевтика.  8) Можливість зниження цін  Якщо витрати дозволяють, то компанія цілком може знизити ціни, щоб розчавити новачка. Такий підхід часто застосовується в бізнесі. Правда, треба розуміти, що він не обов'язково особливо обрадує саму компанію, так як підняти ціни до попереднього рівня буде досить проблематично.  9) Вигідне місце продажів  У деяких сферах бізнесу успішність продажів визначає місце. У такому випадку, якщо існуюча компанія вже зайняла вдале місце, не залишивши новачкам нічого хорошого в залишку, говорити про появу конкурентів стає безглуздо.  Ділення бар'єрів на природні та штучні.  Вхідні бар'єри служать для підтримки монопольної влади, для збереження її в довгостроковому періоді. Але їх можна розглядати і як причини виникнення монополії. Існує 2 види вхідних бар'єрів:  природні, які виникли з економічних причин;  штучні, які створюються інституційним шляхом.  Основні види природних бар'єрів:  економія від масштабів виробництва. Цей бар'єр означає перевагу у витратах виробництва у дуже великих фірм, що дає при необхідності можливість знижувати ціну до рівня, який і буде бар'єром для входу в галузь інших фірм з більш високими середніми витратами. Таким чином виникає природна монополія. Природна монополія - це фірма, здатна забезпечити ринковий попит на який-небудь товар з мінімальними середніми витратами в довгостроковому періоді.  розмір ринку. Іноді умови попиту такі, що дозволяють утриматися в галузі лише одній фірмі. Наприклад, ресторан у невеликому населеному пункті.  контроль над ключовими ресурсами виробництва на основі володіння або користування. Наприклад, одна свердловина, в якій видобувається нафта. Унікальні здібності або знання також можуть створювати монополію.  Штучні бар'єри:  патенти і авторські права забезпечують монопольні позиції на певний час. Сенс патенту або авторських прав - стимулювання творчої активності.  ліцензії уряду на право займатися яким-небудь видом діяльності.  нечесні цілеспрямовані дії самих фірм-монополістів (загроза, шантаж і т.д.).  Також прийнято розрізняти ще два типи вхідних бар'єрів: 

• стратегічні, що формуються як наслідок поведінки фірм; 

• нестратегічні (або структурні), що виступають для будь-яких господарюючих об'єктів, як зовнішня даність. У свою чергу, тут розрізняють три основних різновиди: адміністративні («урядові»); цивільні; соціально-економічні. 

^