Тема 8. Управління регіональними фінансовими ресурсами Основні проблеми розділу
8.1. Поняття та склад фінансових ресурсів в регіоні.
8.2. Система фінансового забезпечення регіонів
8.3. Місцеві фінансові інститути: комунальна власність, комунальний кредит, фінансові комунальні підприємства і комунальні платежі, місцеві податки і збори
8.4. Компетенція та функції фінансових органів регіональної влади в галузі фінансів
8.1. Поняття та склад фінансових ресурсів в регіоні.
Економічний розвиток будь-якого регіону визначається наявним на його території потенціалом: природним, трудовим, науково-технічним, виробничим, інтелектуальним, наявністю розвинутої інфраструктури тощо. Однією із складових потенціалу території є фінансовий потенціал, тобто наявні на даний час фінансові ресурси, що дають змогу вирішувати завдання економічного розвитку, та можливості їх зростання у перспективі.
Поняття «фінансового потенціалу» за своїм змістом є більш ємним ніж «фінанси регіону». Воно охоплює всі поточні фінансові можливості регіону та включає наступні компоненти:
- консолідований бюджет регіону (обласний та бюджети нижчого рівня), позабюджетні фонди;
- цінні папери, які емітовані органами місцевої влади;
- фінансові ресурси підприємств і організацій всіх форм власності;
- кошти населення, які знаходяться у нього на руках або у банках та в інших фінансових інститутах, а також у вигляді різноманітних цінних паперів;
- фінансові ресурси інститутів кредитно-банківської системи конкретного регіону, а також кошти, які залучаються місцевими банками з інших територій.
Інколи в економічній літературі допускається більш широке трактування фінансового потенціалу, до якого включається вся сукупність економічних активів, які мають вартісну оцінку й здатні виступати джерелом фінансових ресурсів у результаті їх реалізації, застави, оренди і т.д. У такому розумінні фінансовий потенціал складається з основних засобів, природних ресурсів та інших елементів матеріального багатства, що зосереджене у межах конкретного регіону.
Схематично структура фінансового потенціалу регіону може бути представлена у наступному вигляді (рис. 8.1.).
Рис. 8.1. Структура фінансового потенціалу регіону.
З економічної точки зору, фінансовий потенціал, не можна розглядати просто як певну сукупність окремих елементів. За своєю суттю фінансовий потенціал являє собою гармонійну систему, певний комплекс або органічну єдність усіх його складових. Тобто фінансовий потенціал – це органічна єдність наявних в економічного суб’єкта фінансових ресурсів та можливостей їх використання. В прикладному аспекті категорія “фінансовий потенціал” може забезпечувати комплексну оцінку як теперішнього фінансового стану певного економічного суб’єкту, так і факторів змін цього стану, а отже, і перспектив зростання чи занепаду.
Виходячи із економічної сутності фінансового потенціалу, можна стверджувати, що він відіграє визначальну роль у підвищенні рівня соціально-економічного розвитку регіону. Здійснюючи цілісну оцінку фінансового стану у певний момент часу, він водночас показує фактори можливих змін цього стану, а отже – перспективи його подальшого функціонування. Фактори формування фінансового потенціалу певного регіону поєднують глибинні економічні процеси, усю сукупність внутрішніх імпульсів, які через його стан вказують на необхідність проведення тих чи інших заходів щодо реалізації функції фінансового механізму. У свою чергу, ефективне функціонування такого механізму забезпечує подальший успішний соціально-економічний розвиток регіону.
В умовах, коли державна фінансова політика спрямована на збільшення фінансової автономії органів місцевої влади, особливої актуальності набувають питання нарощування фінансового потенціалу. Пріоритетними напрямками такого нарощування на регіональному рівні є: впорядкування міжбюджетних відносин, формування стабільної доходної бази, розмежування повноважень між центром і регіонами, а також між державою і місцевим самоврядуванням, функціональна градація регіональних видатків, преференції в сфері економічного регулювання щодо розміщення місцевих замовлень та бюджетного підряду, розвитку малого та середнього бізнесу, організації ринкової інфраструктури та ін.
На території будь-якого регіону здійснюється велика кількість фінансових операцій, у яких задіяні практично всі регіональні інституційні одиниці: домашні господарства отримують доходи, з яких сплачують податки, купують товари, спрямовують їх частину на заощадження; підприємства виробляють та реалізують продукцію; фінансові посередники надають фінансові послуги домогосподарствам та підприємствам; регіональна влада формує місцевий бюджет та витрачає кошти з нього на загально регіональні потреби тощо. Крім того, у регіоні спостерігаються фінансові потоки міжрегіональних та інтернаціональних інституційних одиниць, які отримують фінансові кошти з інших регіонів й зарубіжних країн та відправляють їх за межі регіону.
При цьому у конкретному регіоні локалізується певна частина фінансових операцій, які здійснюються між всіма інституційними одиницями, та концентрується частина наявних у країні фінансових ресурсів. Саме ця частина й являє собою фінансові регіону.
Фінанси регіону (регіональні фінанси) – це система економічних взаємовідносин, яка забезпечує формування централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів та їх використання на забезпечення потреб економічного і соціального розвитку регіонів.
Ефективний соціально-економічний розвиток регіонів в ринкових умовах потребує належного фінансового забезпечення. Фінансовим важелям належить провідна роль у забезпеченні реалізації як стратегічних цілей, так й поточних завдань регіональної економічної політики держави. Фінанси регіону мають сприяти розвитку виробництва, зростанню зайнятості, залученню інвестицій у всі галузі та сфери регіонального господарства. За їх допомогою повинні забезпечуватись необхідними ресурсами ті групи населення, які з певних причин (діти, інваліди, пенсіонери) не здатні приймати участь у процесі суспільного виробництва, але повинні мати гарантовані мінімальні доходи. В даний час простежується тенденція до посилення соціальної функції регіональних фінансів. Це пов’язано з тим, що останніми роками фінансування соціальних витрат все більше переміщується на місцевий рівень.
Виступаючи інструментом державної соціальної політики регіональні фінанси також повинні забезпечувати через місцеві бюджети фінансування частини витрат на освіту, охорону здоров`я, житлово-комунальне господарство, соціальну підтримку населення.
Регіональним фінансам також належить важлива роль у забезпеченні вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів через механізм між бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів.
По суті, фінанси регіону є відбитком стану його економіки, виробничої та ресурсної бази. В той же час фінанси регіону є складовою частиною фінансової системи країни. Їх склад та соціально-економічні функції визначаються тими ж характеристиками, що й для фінансової системи країни в цілому, а їх роль відрізняється лише специфікою тих завдань управління, які властиві місцевим органам влади.
Головною особливістю фінансів регіону є те, що у їх складі одночасно функціонує три підсистеми, які, з одного боку, є відносно, самостійними, а з іншого – тісно пов’язаними між собою. Такими підсистемами є: загальнодержавна, муніципальна (регіональна) та підсистема окремих господарюючих суб’єктів (юридичних та фізичних осіб), кошти яких використовуються для задоволення потреб регіону.
Перші дві підсистеми традиційно належать до категорії централізованих фінансів, управління якими здійснюється безпосередньо центральними та місцевими органами державної влади. Третя підсистема є децентралізованими фінансами, які не знаходяться у прямій юрисдикції органів влади, однак значною мірою також є об’єктом управління та об’єктом регіональної фінансової політики через інструменти оподаткування, бюджетного фінансування соціальної сфери, фінансування регіональних замовлень тощо.
Оскільки всі підсистеми фінансів регіону знаходяться на одній й тій самій території та спрямовані на забезпечення інтересів мешканців одного регіону, їх функціонування не повинно перешкоджати консолідованій участі у вирішенні місцевих соціально-економічних проблем. Різниця полягає лише у принципах дії, зоні дії та ступеню відповідальності кожної з підсистем. Єдине поле діяльності всіх фінансів регіону визначає й єдиний критерій оцінки управління регіональними фінансами – покращення економічної ситуації та рівня життя в регіоні.
Сутність та роль регіональної фінансової системи у житті суспільства проявляється через наступні функції:
1. Контрольну, метою якої є забезпечення ефективного та цільового використання господарюючими суб’єктами державних коштів.
2. Мобілізаційну, яка забезпечує надходження коштів для потреб регіону. В результаті у регіональних органах влади концентруються значні ресурси, витрачання яких може суттєво впливати на розвиток суспільства.
3. Розподільчу, яка пов’язана з переміщенням доходів від виробників в інші сфери.
Під фінансовими ресурсами регіону розуміються грошові нагромадження і доходи, створені діяльністю господарського комплексу регіону, населення та залучені зі сторони, що зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб. До фінансових ресурсів регіону відноситься вся сукупність фінансових ресурсів, які формуються та використовуються для вирішення проблем, пов’язаних з процесами проектування, будівництва, розвитку, функціонування об’єктів та суб’єктів соціально-економічної та інженерно-виробничої інфраструктур, суб’єктів підприємницької діяльності регіону [Герасимчук З.В., Вахович И.М., Камінська І.М. Управління фінансовими ресурсами регіону: Монографія. – Луцьк: Надстир`я, 2005. – 176 с. – с.15].
У складі фінансових ресурсів регіону виділяються:
- централізовані фінансові ресурси – це ресурси, що утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об’єднань, міністерств;
- децентралізовані фінансові ресурси – вони створюються на рівні окремих суб’єктів господарської діяльності.
За ознакою «суб’єкти власності та розпорядження» у складі фінансових ресурсів регіону можна виділити дві групи: державні та недержавні фінансові ресурси регіону (рис. 8.2.).
До державних фінансових ресурсів регіону належать всі ті фінансові ресурси, витрачання яких здійснюється:
- за розпорядженням органів регіональної влади з доходів місцевих бюджетів, відрахувань (дотації, субвенції) з Державного бюджету, позабюджетних коштів, цільових фінансових призначень;
- на території регіону за рахунок Державного бюджету.
До недержавних фінансових ресурсів регіону включаються кошти підприємств і організацій, фізичних і юридичних осіб, кошти населення. [Сазонець І.Л., Гринько Т.В., Придатко Г.Ю. Управління місцевими фінансами: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літ-ри, 2006. – 264 с. – с. ?? ].
Для найбільш повного визначення обсягу та структури фінансових ресурсів регіону, а також їх планування на перспективу, доцільним є використання балансового методу, а саме – складання балансу фінансових ресурсів регіону.
Необхідність складання балансу фінансових ресурсів регіонів України обумовлена формуванням нових принципів самоврядування і самозабезпечення, оскільки для ефективного формування фінансового потенціалу регіону важливо мати точні уявлення про наявність, структуру та достатність фінансових ресурсів для забезпечення розвитку регіону. Нормативною базою для складання балансу фінансових ресурсів є «Методологічні вказівки щодо складання балансу фінансових ресурсів», затверджені наказом Мінекономіки, Мінфіну та Мінстату України від 18.04.1996 № 49/76/117 [www.rada.gov.ua].
Згідно даного документу баланс фінансових ресурсів – це комплексний прогнозний розрахунок, у якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки держави. Метою розробки балансу є визначення обсягів фінансових ресурсів на прогнозований період, можливостей їх використання на для фінансування економічних і соціальних програм розвитку, встановлення оптимальних напрямів їх розподілу та використання. Він є базою для прийняття управлінських рішень з питань
Рис. 8.2. Класифікація фінансових ресурсів регіону (за ознакою «суб’єкти