4. Управлінські рішення: їх розробка та ефективність.

Основною складовою будь-якої управлінської функції є прийняття рішення.

Управлінське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи із множини варіантів досягнення конкретних цілей системи менеджменту.¹⁴

Регіональне управлінське рішення в цілому співпадає з цим загальним визначенням, але має і свої особливості. Так, управлінське рішення щодо регіонального розвитку має враховувати:

• територіальну специфіку об’єкта управління;

• більш відкритий характер регіональної системи у порівнянні з підприємством;

• опосередкований характер впливу управлінського рішення на об’єкт;

• неоднозначне сприйняття управлінського рішення різними суб’єктами і власниками в межах регіону;

• за своїм характером регіональне управлінське рішення завжди є більше рекомендацією, ніж директивою.

Незважаючи на регіональну специфіку управлінського рішення, йому характерні наступні етапи і операції:

1. Визначення управлінської проблеми чи задачі.

2. Попереднє визначення цілі.

3. Сбір необхідної інформації.

4. Аналіз інформації.

5. Визначення вихідних характеристик проблеми з врахуванням існуючих обмежень.

6. Уточнення цілі та критерію управління, остаточне їх формування.

7. Обґрунтування і побудова формалізованої моделі проблемної ситуації.

8. Розробка альтернативних варіантів вирішення проблеми.

9. Вибір методу рішення.

10. Економічне обґрунтування обраного рішення.

11. Узгодження рішення з органами управління і виконавцями.

12. Остаточне оформлення і затвердження рішення.

13. Організація виконання рішення.

14. Контроль за виконанням рішення.

15. Стимулювання якості робіт, економії ресурсів і дотримання термінів.

16. Встановлення зворотного зв’язку з особою, яка прийняла рішення.

Для ефективної реалізації управлінського рішення велике значення мають стан і властивості як системи управління, так і власно самого об’єкту управління – регіону. В сучасних умовах реформування економіки слід особливу увагу приділити власно системі управління територіальними утвореннями: регіонам і муніципальним структурам, на що і очікується при реалізації територіально-адміністративної реформи України.

Територіальні утворення повинні бути високо мобільними, бути здатними швидко і ефективно реагувати на зміни, що відбуваються як на державному так і на внутрішньо регіональних рівнях. Тільки тоді вони зможуть зберігати високу ефективність реалізації управлінських рішень, які приймаються.

Якщо порівнювати реформування систем управління підприємствами і регіонами, то останні вже дуже відстали. На сьогодні для підприємства існують різноманітні інтегровані системи управління ресурсами, власно процесом виробництва і збуту, а от для регіонів подібних програм не запропоновано. Звичайно це пояснюється складністю регіональної системи як об’єкту управління.

Регіон як об’єкт управління характеризується власною структурою, культурою, традиціями і рівнем соціально-економічного розвитку; функціонує у зовнішньому середовищі і відчуває на собі його правовий, економічний і регулюючий вплив. Крім цього регіон вирішує ряд внутрішніх проблем, які пов’язані з використанням власних ресурсів, вирішенням комплексу соціально-економічних задач і таких, що пов’язані із самозабезпеченням і самодостатністю.

В цих умовах адміністрації регіонів мають знаходити такі управлінські рішення, котрі були б здатні кардинально покращити їх діяльність в усіх сферах соціально-економічного життя регіону.

Для оперативного рішення управлінських задач керівництво регіону має володіти таким інструментарієм, який би дозволив координувати роботу всіх секторів народного господарства за їх технологічною спеціалізацією, за формами власності, а також гарантувати міцну основу для їх подальшого розвитку і наступних перетворень.

Можливою є інтегрована система регіонального управління, яка складається з наступних блоків:

1. Керівник регіону.

2. Моделювання системи управління регіону.

3. Фінансово-бюджетна діяльність регіону.

4. Проектно-прогнозна сфера.

5. Природно-екологічна сфера.

6. Механізми і методи управління і регулювання регіоном.¹⁵

Звичайно, що наведені блоки не вичерпують весь комплекс проблем, а отже приведена система може постійно вдосконалюватися і доповнюватися в залежності від появи нових і “відмирання” старих проблем і задач, які постають перед регіоном.

В цьому аспекті особлива відповідальність лягає на голову держадміністрації та його заступників, які поруч з глобальними проблемами регіону мають вирішувати і оперативні завдання.

З огляду на сучасний стан справ в регіонах такі завдання можна визначити в наступній послідовності в залежності від ступеню їх важності:

1. Контроль за станом фінансової стабільності регіону на основі постійного аналізу доходної і витратної частин бюджету;

2. Визначення ефективності роботи комерційних підприємств як основної частини бази оподаткування в регіоні;

3. Моніторинг експортно-імпортних операцій і доходів від них;

4. Раціональне використання територіальних природних ресурсів та їх ефективне відтворення;

5. Аналіз демографічних змін в регіоні, особливо таких його елементів як народжуваність і смертність населення, якість життя, міграція;

6. Розробка комплексних програм соціально-економічного розвитку регіону на основі принципів індикативного планування;

7. Вдосконалення структури регіонального управління, зростання його ефективності та оптимізації витрат на утримання апарату управління.