4.Дискурс-аналіз.

Ця стаття присвячена аналізу досліджень гендеру як складової дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості». Власне гендерні дослідження на даному етапі мені здаються менш цікавими, так як цей феномен вивчався і раніше в різних дисциплінах, і став предметом дослідження багатьох соціолінгвістичних робіт. А ось його комплексне міждисциплінарне дослідження, засноване на ряді нових методологічних принципах, що почалося лише в кінці 60-х років ХХ століття, становить інтерес, і, деякі аспекти такого дослідження, вимагають більш глибокого аналізу.

На Заході вже протягом багатьох десятиліть активно ведуться гендерні дослідження в області філософії, мистецтва, політики, права, літератури, психології, економіки, мовознавства, екологію, антропологію, а також засобів масової інформації.

Основним методологічним принципом цих досліджень є визнання культурної обумовленості статі, його інституціональності і ритуализованной характеру, що і послужило причиною виникнення самого терміна гендер, покликаного на відміну від терміна sexus - підкреслити соціальну і культурну обумовленість феномену статі, тобто підійти до феноменам мужність і жіночність НЕ як до незмінної природної даності, а як до динамічних, мінливим продуктам розвитку людського суспільства, піддається соціальному маніпулюванню та моделювання.

Після визнання названого методологічного принципу основним, пішла реконструкція філософії, психології, соціології, економіки, культурології, лінгвістики, звернення до аналізу мови з метою виявлення в ньому маніфестації гендеру, його динаміки та культурної специфіки. Гендерологія, сформована в період виникнення постмодерністської філософії, звернулася до структур мови, визнаючи їх значиму роль в механізмах культурної репрезентації статі, що зробило лінгвістику однією з найважливіших наукових дисциплін, за допомогою яких може бути здійснений процес пізнання гендеру.

Гендер став розглядатися як багатокомпонентна структура, як «комплексний механізм». Н.Пушкарёва дає визначення гендеру як «комплексного переплетення відносин і процесів і в той же час як фундаментальної складової відносин соціальних, вкорінених в культурі, що містить елементи стійкості і мінливості, що представляє одну з основ стратифікації суспільства за ознакою статі та в той же час розглядається в нерозривному зв'язку з його біологічними функціями ... Гендерний підхід до дослідження - це облік різноманітного впливу фактора статі. Пол як категорія складається, таким чином, з двох найважливіших компонентів: статі біологічного і статі соціального» «Поняття гендер означає ... аналіз комплексного переплетення відносин і процесів».

Таким чином, згідно з дослідженнями як російських, так і зарубіжних вчених, не враховувати комплексну структуру ґендеру не представляється можливим.

Акцентуючи увагу на цікавій для нас темі, зауважимо, що в рамках дискурсивного аналізу комплексний характер поняття гендер може бути застосований в максимальному обсязі, так як елементами дискурсу є соціальні відносини і ролі, ситуативний контекст, соціальні ролі і конвенції, склад учасників і їх мотиви, т . Е. «Не-події».

Гендер виступає в якості «складеного ефекту дискурсивних репрезентацій», що є породженням різних соціальних інститутів, в тому числі мови, при цьому мова відіграє роль механізму соціального конструювання, в якому гендерний стереотип визначається як концепт, що містить всю реально існуючу і асоційовану інформацію про чоловіка і жінку, що має форму схеми (за допомогою якої йде процес обробки інформації, що надходить і регулювання соціальної поведінки) і виробляється культурою і суспільством.

Як основний фактор вивчення гендер активно використовується в соціолінгвістиці, прагматиці, теорії референції, психолінгвістики, теорії референції, історії мови, граматики, лінгвокультуре, лексикології, аналізі дискурсу.

Говорячи про гендер як складової дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості», необхідно визначити, що ми вкладаємо в термін дискурс, тому що згідно В.Каменевой, існуючі трактування поняття дискурс можна умовно розділити за наступними напрямками: трактування дискурсу як тексту або ряду взаємопов'язаних текстів, розгляд дискурсу як єдності тексту, діалогу і соціального контексту.

Теорія дискурсу як прагматизувати форми тексту бере початок з концепції Е. Бенвеніста, який розмежовував план оповідання і план дискурсу, тобто мови, "привласнювати промовистою людиною".

Т. Дейк розглядає дискурс як складне комунікативне явище, що включає в себе соціальний, політичний і культурний контекст, що дає уявлення про учасників комунікації, їх характеристиках, про процеси виробництва і сприйняття повідомлення. Іншими словами, дискурс - складне комунікативне явище, яке, крім тексту, включає такі екстралінгвістичні чинники, необхідні для розуміння тексту, як знання про світ, установці, цілі, думці адресата.

Ми схиляємося до розгляду дискурсу як складного єдності тексту і соціального, політичного, культурного контексту, що дозволяє отримати інформацію як про учасників процесу комунікації, так і про процес виробництва і сприйняття повідомлення, його інтерпретації і оцінки коммуникантами.

Основна функція, виконувана дискурсом в суспільстві, - конструювання знань про навколишній світ через символічний порядок, систему, в рамках яких громадські інститути і індивідууми борються за владу і встановлення, збереження своїх цінностей. Саме в дискурсі затверджуються ті чи інші соціальні цінності.

Згідно Р.Дж. Д. Ендрейд, в більшості суспільств існує щось на зразок консенсусу з приводу ідеалів, розпорядчих або застережних образів конвенційної маскулінності і фемінності, за допомогою яких члени суспільства кваліфікуються як належать до того чи іншого гендеру. Ці ідеали, образи грають роль психологічних ідентичностей, відповідно до яких більшість індивідуумів проводять самооцінку.

Наявність відмінності в мовних стратегіях чоловіків і жінок свідчить про те, що мова була і залишається схильний ходу розвитку історії.

Важко не погодитися з твердженням Дж. Рінгельхайм, що "фемінізм повернув жінок історії і повернув історію жінкам". Більшість великих мислителів, починаючи з часів античності, відмовляли жінці в історичній свідомості, в здатності до історичної точки зору. Н. А. Бердяєв вважав, що у жінок дуже слабо розвинене почуття історії, їх дуже важко довести до свідомості історичної завдання та історичної цінності, їх погляд на життя - безнадійно і безвихідно приватний. "Якби в світі панувало виключно жіноче начало, то історії не було б, світ був би в приватному стані, в сімейному колі. З давнини жінка асоціювалася з природним початком, вплив якого визнавалося позитивним одними мислителями і стихійно-руйнівних, що вимагає приборкання і підкорення - іншими. У той час чоловік, чоловіче начало, нерозривно пов'язувалося з розумом-логосом, з раціональністю, лише чоловік наділявся здатністю здійснювати свідомий контроль над своїми вчинками і діями.

Відмінність дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості» від «чоловічої» пояснюється і тим, що основний вплив на мову надавали і продовжують надавати чоловіки. І в наш час більшість представників влади у багатьох суспільствах є представниками чоловічої статі, а, отже, саме ними підтримується порядок, при якому жінки не рівні.

Стереотипи мовні і соціальні тісно взаємопов'язані. У сучасному суспільстві жінка все ще займає другорядне становище, що отримує дзеркальне відображення в її мовних стратегіях, тобто жінка змушена описувати свій досвід в рамках так званого чоловічого варіанту мови. А новий з'являється гендерний тип жінки-лідера використовує якийсь нейтральний варіант мови, в якому відсутні як жіночі, так і чоловічі стереотипи.

С. Табурова вважає, що мовна поведінка чоловіків і жінок виявляє варіативність одночасно в двох площинах: стратификационной, що відбиває соціальну структуру суспільства, і ситуативною, що відбиває параметри комунікативного акту. У разі рівного розподілу таких умов, як соціальний і професійний статус, вік, комунікативна роль, чоловіки і жінки обирають різні стратегії мовної поведінки, що дає підставу говорити про гендерні особливості чоловічого та жіночого мовлення. Не існує стабільних гендерлектов, тобто чоловічого і жіночого мови, а існує, і правомірно говорити гендерно-детерміновані особливості чоловічого та жіночого мовлення.

Видано багато робіт, присвячених вивченню жіночого і чоловічого мовної поведінки. Наведемо приклад найбільш типових рис дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості», зроблених О.Прокудіной шляхом узагальнення результатів, отриманих в лінгвістиці.

На чолі списку О.Прокудіна зазначає співпрацює тип феміністичного дискурсу. Орієнтація говорить на співрозмовника, підтримання контакту, використання інтонаційних зразків, які асоціювалися з виразом подиву і ввічливості; вживання висхідного тону - прояв некатегоричності і невпевненості; використання контактоустанавливающая оборотів, тематика діалогів розташовує до участі в діалозі, питання зі значенням непрямих мовних актів, часте вживання звернень в мові; велика частка фатические комунікативних актів.

Наступною рисою О.Прокудіна виділяє найбільше число престижних форм і найменше число непрестижних; схильність до вживання стилістично підвищених форм, кліше, книжкової лексики, коннотативно нейтральних слів і вираженні, евфемізмів.

Третьою рисою дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості» вказана емоційність: особлива чуйність в сфері вимовних тенденцій при вживанні тоновінтонаціонная форма має характер нюансів, тонких відмінностей в реалізаціях; жінки більш емоційні в нейтральній мови; ступінь виразності просодической структури реплік в мікродіалог з унісонним обміном думками у виконанні жінок вище, ніж у чоловіків, а в мікродіалог з полемічним обміном думками - навпаки; переважання емотивних засобів як на рівні лексики, так і на рівні синтаксису - використання вигуків, якісних прикметників і емотивних предложенійупотребленіе зменшувально-пестливих суфіксів і т.д.

Четвертої рисою в списку О.Прокудіной вказано більш ввічливий (в порівнянні з чоловічим) жіночий стиль мови: наявність великої кількості важливих форм, «гіперкорректное» мовна поведінка наявність тверджень у формі запитань, іллокуцій невпевненості при відсутності самої невпевненості.

Комунікативна динамічність і гнучкість - наступна риса. Жінки частіше переключаються і змінюють ролі в акті комунікації, часте перемикання тематики, асоціативне зісковзування з теми розмови.

Позитивна оцінність є завершальною рисою дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості» в списку О.Прокудіной. Жіночу мова відрізняє висока концентрація емоційно оцінних слів; жінкам більшою мірою властива позитивна оцінка, характерно використання прикметників з частнооценочним значенням.

Таким чином, були виділені найбільш часто зустрічаються риси дискурсивних репрезентацій «жіночої мовної особистості». Але, не слід забувати, і більшість мовознавців схиляються до цього, що гендерні особливості повинні розглядатися в поєднанні зі статусом, соціальною групою, рівнем освіти, ситуативним контекстом і т.д. А, на думку Кириліної, так званий, гендерлект взагалі відсутній, що підтверджує множинність статі.