Б) характеристика слухового аналізатора

За допомогою звукових сигналів оператор отримує 10% інформації. Основними характеристиками звукових коливань є інтенсивність, частота і форма звукових хвиль, які відображаються у таких слухових відчуттях, як гучність, висота і тембр.

- Інтенсивність оцінюється звуковим тиском і виражається у динах на сантиметр квадратний.

- Частота коливань виражається у герцах. Особливе значення мають частоти від 200 до 35000 гц, що відповідає спетру мови людини.

Звуки поділяють на прості, або чисті тони – коливання з однією частотою; і складні, чи шуми – нерегулярні звукові коливання.

Специфічним видом слухового сприймання є сприймання мови, оскільки вона є найефективнішим засобом передачі інформації.

Ефективність сприймання мови залежить від: тривалості вимовляння окремих звуків ( голосні-0,35 с, приголосні-0,02-0,03с), тривалості інтервалів між словами, фразами, реченнями та від темпу подавання інформації (120 слів за хвилину). Важливим фактором у сприйманні слів є їхня частотна характеристика – чим частіше слово вживається, тим краще впізнається на фоні шумів. (Г.К. Середа, Ю.Л. Трофімов, Б.Ф. Ломов, М.А. Котик ).

В) харктеристика тактильного аналізатора

Оскільки зоровий та слуховий аналізатор можуть перевантажуватись при прийманні великої кількості інформації, а також вони піддаються впливу перешкод, то здійснюється пошук можливостей передачі інформації по інших каналах. Перспективним є використання тактильного анлізатора.

Він може сприймати термічні, хімічні, механічні та електричні подразники. Перші два не використовуються в інженерній психології, а у використанні двох останіх є результати.

Механічні подразнення передаються за допомогою вібраторів, що встановлюються на різних місцях шкірної поверхні. Абсолютна чутливість вимірюється мінімальним тиском, необхідним для виникнення відчуття.

При використанні електричних подразників застосовують електричний струм. При використанні електроподразників необхідне попереднє тренування. Взалежності від величини імпульсу розрізняють три пороги:

-абсолютний поріг, при якому оператор відчуває дію імпульсу;

-больовий, при досягнені якого виникає неприємне відчуття;

-поріг нестерпного болю, при якому дослід припиняється.

2. Характеристика пам’яті в процесі зберігання та переробки інформації

В процесі своєї багатопланової діяльності людина-оператор користується всіма видами пам’яті.

Короткотривала пам’ять характеризується миттєвим запям’ятовуванням, після одноразового короткотривалого сприймання, швидким відтворенням та короткочасним зберіганням. В системі короткотривалої пам’яті дослідниками В.П. Зінченко, А.Б.Леоновим було виділено три блоки зберігання інформації: сенсорна, первинна і вторинна пам’ять (Г.К. Середа, Ю.Л. Трофімов).

-Сенсорна пам’ять фіксує інформацію, що дає змогу описувати фізичні характеристики об’єктів. Вона може бути: зорова (іконічна), слухова, нюхова, рухова. Час зберігання інформації у сенсорній пам’яті залежить від модальності і фізичних характеристик подразника, а також від умов сприйняття самого стимулу (для іконічної пам’яті це 250-500 мс). За допомогою сенсорної пам’яті фільтрується інформація відповідно до завдання, перекодовується для зручного зберігання.

-Первинна пам’ять має невеликий обсяг, але триваліший час зберігання (від 5 до 30с). Інформація в ній зберігається в вербальному та модально-специфічному вигляді, а також здійснюється відбір релевантної (значущої) інформації з меою її обробки, чи переведення у вторинну пам’ять.

-Вторинна пам’ять - характеризується семантичною обробкою матеріалу, виділенням смислових зв’язків, що запобігає швидкому забуванню.

- Довготривала пам’ять. В ній зберігається інформація для подальшого її використання, здіснюється її селекція та реорганізація. Дослідження показали, що об’єм довготривалої пам’яті залежить від релевантної інформації, яка має відношення до мети діяльності.

-Оперативна пам’ять – це мнемічні процеси, що забезпечують утримання проміжних результатів до отримання кінцевих. Вона використовується при вирішенні оператором поточних завдань і виконанні конкретних дій. Основними характеристиками оперативної пам’яті є обсяг, точність, швидкість запам’ятовування, термін зберігання. Навантаження на оперативну пам’ять особливо значне при розв’язанні оператором завдань з упорядкування об’єктів.

Отже, дослідження свідчать, що ефективність запам’ятовування залежить не тільки від характеру діяльності та стану оператора, а й від організації та раціонального групування поданої інформації. Значний вплив на ефективніст пам’яті має застосування додаткових засобів фіксування інформації – графіків, схем, таблиць (Г.К.Середа, Ю.Л. Трофімов, Б.Ф Ломов, М.А. Котик ).