1. Роль менеджменту як науки в умовах ринкової економіки

В управлінській науковій та навчальній літературі сучасний менеджмент розглядається як система економічного управління виробництвом, що включає в собі сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління.

Менеджмент – це цілеспрямований вплив на діяльність всіх працівників підприємства з метою виконання поставлених завдань задля досягнення встановлених цілей шляхом ефективного використання наявних ресурсів.

Менеджмент у всіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями, тому будь-яка дія менеджменту має економічний характер.

Менеджмент є системою управління і тому, як кожну управлінську систему, його потрібно розглядати у двох аспектах: з одного боку, складовою менеджменту є суб’єкт управління, з іншого – об’єкт управління.

Як суб’єкт управління менеджмент – це орган, що здійснює управлінську дію, тобто охоплює всі рівні управління; як об’єкт управління – менеджмент означає процес, явище, які піддаються впливу потоків управлінських рішень.

Сучасний менеджмент – це результат розвитку науки про організацію й управління колективами людей, фірмами в умовах ринкових відносин і конкуренції.

У західній науковій управлінській літературі поняття «управління» і «менеджмент» використовується зазвичай як синоніми. Але між цими категоріями існує суттєва відмінність.

Категорія «менеджмент» – це одна з конкретних форм ринкового управління соціально-економічними процесами на мікрорівні, в рамках окремого економічного суб’єкта – організації, підприємства, фірми, установи, тощо.

Категорія «управління» є більш повною. Вона стосується управління не тільки людьми, а і технічними мережами, транспортом, тощо.

Управління охоплює процеси в усіх типах економічних систем. Головним є те, що категорія «управління» не заміняє категорію «менеджмент». Менеджмент є різновидом управління і виступає як система ринкового управління, яка направлена на гнучке застосування господарської діяльності підприємств до ринкових умов.

Наукові методи менеджменту дозволяють сформувати чітку систему правил, прийомів способів впливу на об’єкти управління з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, досягнення поставлених цілей.

До них відносять діалектичний метод, логічний, історичний, метод системного аналізу, аналітичний метод, індукцію, дедукцію, балансовий метод, метод економіко-математичного моделювання, соціологічного моделювання, методу спостереження, експерименту, тощо.

Методи менеджменту у вигляді управлінських рішень надходять із керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує досягнення поставлених завдань та встановлених цілей.

Розвиток менеджменту підпорядкований дії певних об’єктивних законів і закономірностей. В сучасній літературі поняття «закон» розуміється в двох аспектах:

перший – закон як внутрішньо необхідні, стійкі причинні зв’язки між протилежними сторонами, якостями, властивостями розвитку явищ та процесів суспільного життя (вони мають об’єктивний характер і не залежать від свідомості і волі людей);

другий – закон, як нормативний акт (він має суб’єктивний характер).

Механізм дії законів менеджменту – це боротьба протилежних сторін, якостей і властивостей організації як системи, за якими стоять інтереси, потреби її працівників, а також конкурентність інтересів.

Серед основних об’єктивних законів менеджменту можна виділити такі:

• закон спеціалізації управління;

• закон інтеграції управління;

• закон демократизації управління;

• закон співвідношення керуючої та керованої підсистеми;

• закон пропорційного розвитку системи управління;

• закон економії часу, тощо.

Поряд із законами менеджменту виділяють ще й закономірності менеджменту.

Закономірності – це об’єктивні, стійки зв’язки між управлінськими процесами та явищами, які являють собою логічні форми відображення реальної практики управління.

До них відносяться закономірності процесу менеджменту, методів та функцій менеджменту, внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, управлінських рішень, розвитку менеджменту та інші.

Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту.

Принципи менеджменту – це основні вихідні положення, провідні ідеї, правила, якими мають керуватися органи управління, здійснюючи управлінську діяльність.

Сучасний процес управління будується на таких основних принципах:

• цілеспрямованості;

• урахування потреб та інтересів;

• науковості;

• системності;

• взаємозалежності;

• оптимального поєднання централізації та децентралізації управління;

• єдиноначальності;

• мотивації;

• правильного добору і розстановки кадрів;

• економічності;

• оптимального поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні.

Таким чином методи, закони, закономірності та принципи менеджменту формують засади управлінської науки, її розвиток в сучасних умовах.

Формування сучасної системи ринкових відносин вимагає якісно нової системи управління, тому сучасний менеджмент як наукова система організації виробництва набуває особливого значення.

Сучасний менеджмент – це особлива галузь знань та професійної підготовки працівників, керівників і спеціалістів у всіх сферах діяльності; це система управління економікою ринкового типу, яка поєднує в собі теорію практику та мистецтво управління інтересами і поведінкою людей, потоками матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Дисципліна «Менеджмент», що викладається студентам напряму підготовки «Менеджмент» є профілюючою та однією з основних. Вивчення студентами дисципліни «Менеджмент» готує їх до вивчення дисциплін функціонального менеджменту, таких як «Операційний менеджмент», «Інвестиційний менеджмент», «Стратегічний менеджмент», «Управління інноваціями», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «Менеджмент персоналу».

Знання теоретичних основ управління дають можливість оволодіти культурою і мистецтвом управління колективами, умінням ставити загальні і конкретні цілі і задачі діяльності організації, розробляти стратегію управління, приймати управлінські рішення і контролювати їх виконання.