3. Класифікація робіт та приміщень по небезпечності поразки електрострумом

Усі приміщення в залежності від умов навколишнього середовища класифікують:

• Нормальні (сухі, в яких відсутні ознаки, присутні приміщенням жарким, запиленим і з хімічно активним середовищем);

• Сухі (відносна вологість повітря не перевищує 60%);

• Вологі (пара або конденсуючи волога у невеликій кількості, відносна вологість повітря не перевищує 75%);

• Сирі (відносна вологість повітря довгочасно перевищує 75%;

• Особливо сирі (відносна вологість повітря близька до 100%);

• Жаркі (температура повітря довгочасно перевищує 30С).

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три категорії:

І. Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу та підвищену небезпеку (нормальні, сухі, невологі).

До першої категорії приміщень відносяться житлові кімнати, контори, лабораторії, а також деякі виробничі приміщення з нормальними умовами зовнішнього середовища.

ІІ. Приміщення з підвищено небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

• Високої відносної вологості повітря (перевищує 75% протягом тривалого часу);

• Високої температури (перевищує 35С протягом тривалого часу);

• Струмопровідного пилу;

• Струмопровідної підлоги (металевої, земляної, цегляної і т.п.);

• Можливості одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею, з однієї сторони, та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою – з другої.

Прикладом другої категорії можуть служити сходові клітки, деревооброблювальні майстерні, цехи залізобетонних конструкцій та по виробленню пластмас і т.д.

ІІІ. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку:

• Дуже високої відносної вологості (близько 100%);

• Хімічно активного середовища, яке може руйнувати електроізоляцію устаткування;

• Одночасної наявності двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

Особливо небезпечними являються виробничі приміщення (змішувальні вузли, формувальні цехи та ін.), сюди також відносяться і ділянки робіт на землі під відкритим небом або під навісом.

За ступенем небезпечності ураження електричним струмом існує чотири категорії робіт:

1. роботи, що виконуються при повному знятті напруги;

2. роботи, що виконуються при частковому знятті напруги;

3. роботи, що виконуються без зняття напруги на відстані від струмоведучих частин;

4. роботи, що виконуються без зняття напруги безпосередньо біля струмоведучих частин.

4. Організаційно-технічні засоби та заходи по електробезпеці в будівництві

4.1. Технічні засоби по електробезпеці:

1. Надійна електрична ізоляція - покриття струмоведучих частин матеріалом з високим електричним опором (при напрузі до 1000 В - >0,5М Ом):

   1. Робоча – ізоляція струмопровідних частин електроустановки, яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження струмом;

   2. Додаткова – застосовується додатково до робочої і у випадку її пошкодження забезпечує захист від ураження струмом;

   3. Подвійна – складається з робочої та додаткової;

   4. Підсилена – покращена робоча ізоляція.

1. Захисне занулення – приєднання металевих струмопровідних частин електрообладнання, які можуть виявитися під напругою, до неодноразово заземленого нульового проводу електричної мережі.

Призначення захисного занулення – усунути небезпеку ураження електричним струмом при пробої на корпус електроустановки. Вирішується ця задача автоматичним відключенням пошкодженої установки від електричної мережі.

Принцип роботи захисного занулення – перетворення замикання на корпус в однофазне коротке замикання з метою викликати струм великої сили, який здатний забезпечити спрацювання захисту і тим самим автоматично відключити пошкоджену ділянку від мережі живлення.

Воно використовується в трьохфазових чотирьохпровідникових електричних ланцюгах напруженням до 1000В з глухозаземленою нейтраллю.

В якості такого захисту виступають:

- плавкі запобіжники або максимальні апарати;

- магнітні пускачі з вбудованим тепловим захистом;

- контактори із тепловим реле та інші прилади.

При пробої фази на корпус електроустаткування струм йде таким шляхом: корпус – нульовий провід – обмотка трансформатора – фазовий провід – запобіжник; так як опір при короткому замиканні малий, сила струму досягає великих величин і запобіжники спрацьовують.

В схемі занулення необхідно наявність: нульового провідника; заземлення нейтралі джерела струму; повторне заземлення нульового провідника.

Призначення нульового провідника – створення для струму короткого замикання ланцюга з малим опором, щоб це струм був достатнім для спрацювання захисту. Повторне заземлення нульового провідника здійснюється на випадок обриву нульового провідника. Нульовий провідник повинен мати провідність не менше ніж 0,5 від провідності фазового провідника.

1. Захисне заземлення – це навмисне з'єднання з землею металевих частин обладнання, які в звичайних умовах знаходяться не під напругою, але можуть оказатися під напругою при порушенні ізоляції електроустановок.

Захисне заземлення призначається для захисту від ураження електричним струмом до 1000 В перемінного струму з ізольованою нейтраллю та постійного струму з ізольованою середньою крапкою, а також з напругою вище 1000 В перемінного і постійного струмів із будь-яким режимом нейтралі.

Фізична суть захисного заземлення полягає в тому, що навмисно створене між металевим корпусом устаткування та землею електричне з'єднання має досить малий опір порівняно з тілом людини. Цей опір дозволяє знизити силу струму, який проходить через тіло людини, до допустимого значення шляхом увімкнення додаткового ланцюга “корпус - земля” з малим опором (при напрузі до 1000 В - <10 Ом, більше 1000 В - <4 Ом)..

1. Захисне відключення - швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відключення електроустановок у разі зміни більше встановлених меж контрольованих електричних параметрів (поява напруги на корпусі, зменшення опору фазного проводу відносно землі).

1. Огородження неізольованих струмоведучих частин та розташування їх на недосяжній висоті.

1. Зменшення робочої напруги (до 12 В - у вологих приміщеннях, до 42 В - у сухих) – при таких напругах струм, що може пройти через тіло людини є дуже малим і вважається відносно небезпечним.

1. Використання блокувальних пристроїв (електромагнітні замки при напрузі більше 1000 В).

1. Електричне розділення мереж – поділ електромережі на окремі, електрично не з'єднані між собою ділянки, за допомогою розподільних трансформаторів з коефіцієнтом трансформації 1:1.

2. Вирівнювання потенціалів (спосіб зниження напруги доторкання та кроку між точками електричного кола) – досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмопровідної частини, а також при контурному заземленні.

Експлуатація та обслуговування електроустановок виконується у відповідності з “Правилами влаштування електроустановок” “Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів”, “Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів”.

Організаційні заходи по електробезпеці:

1. Оформлення наряду на роботу - спеціального документа, в якому вказано зміст та місце роботи, час початку та закінчення, умови безпечного виконання робіт, склад бригади, особа, відповідальна за безпеку виконання робіт.

2. Допуск до роботи - здійснює відповідальний керівник та виконувач робіт, які перевіряють дотримання усіх технічних заходів, що забезпечують безпеку та якість робіт.

3. Нагляд за виконанням робіт - здійснює виконувач робіт або спеціальний наглядач, якому забороняється виконання будь-яких робіт і який постійно контролює дотримання вимог безпеки.

4. Оформлення перерв в роботі, зміни місця виконання робіт і закінчення роботи.

5. Технічні заходи - відключення напруги, вивішування попереджувальних плакатів, огородження місця роботи, перевірка відсутності напруги, влаштування тимчасових заземлень, перемичок.

Захисні засоби (ГОСТ 12.1.009-76):

1. Основні ізолюючі електрозахисні засоби можуть витримувати довгий час робочу напругу і дозволяють торкатися до частин електроустановок, які знаходяться під напругою до 1000 В. До них відносяться (до 1000 В) діелектричні рукавички, інструмент з електроізольованими рукоятками, струмошукачі; (більше 1000 В) ізолюючі штанги, ізолюючі та струмоведучі кліщі, покажчики високої напруги.

2. Додаткові ізолюючі засоби підсилюють захисну дію основних і не можуть повністю захистити людину від ураження електричним струмом. До них відносяться (до 1000 В) діелектричні калоші, килимки, ізолюючі підставки.

Ізолюючі захисні засоби перевіряють та випробують кожні 6...12 міс.