Зміст і структура дипломної роботи

Обсяг теоретичної дипломної роботи встановлено в межах 3,5-4,5 авторських аркушів (або 80-100 сторінок). Тема магістерської роботи повинна бути лаконічною, відповідати суті (змісту) роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність.

Магістерська робота, за визначеним стандартом, містить:

• титульний аркуш (див. Додаток А);

• зміст (див. Додаток Б);

• вступ;

• основну частину (розділену на розділи та підрозділи);

• висновки;

• список використаних джерел (див. Додаток В);

• і додатки (за наявністю).

Вимоги послідовності та структурних елементів дипломної роботи

ВСТУП (4-5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі во вступі подається загальна характеристика дипломної роботи магістра у такій послідовності:

• стан і ступінь розробки проблеми в фаховій літературі;

• зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами;

• встановлення хронологічних і територіальних меж дослідження;

• визначення дослідницької методики;

• аналіз джерельної бази та історії дослідження.

Дипломна робота виконувалась на кафедрі хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв і пов’язана … .

Актуальність теми. Наводиться обґрунтування актуальності теми і доцільність виконання роботи для розвитку науки у галузі хореографічного мистецтва чи виробництва. Актуальним є будь-яке корисне для суспільства об’єктивне дослідження (галузі, фаху, власного досвіду). Актуальність теми зумовлюється також її недостатньою вивченістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недоступних джерел.

Актуальність треба розкривати кількома (3 – 4) реченнями.

Об'єкт, предмет і мета дослідження

Під час з'ясування об'єкта, предмета та мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними та темою магістерської роботи є системні логічні зв'язки.

Об’єкт дослідження  – явище, що породжує проблемну ситуа­цію обрану для вивчення. Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації.

Визначаючи об'єкт, необхідно знайти відповідь на запитання: що розглядається, що досліджується?

Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються.

Предмет дослідження це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в цій роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Предметом є те, що в цьому об'єкті вимагає наукового пояснення.

Предмет міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему дипломної роботи магістра.

Предмет дослідження це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в цій роботі і є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Визначаючи об'єкт, необхідно знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом те, що в цьому об'єкті вимагає наукового пояснення.

Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом досягнення.

Кінцевий результат дослідження передбачає розв'язання магістрантом проблеми, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній практиці та вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект, який формулюється двоступенево: перша частина у вигляді суспільної корисності; друга у вигляді користі для студента або групи студентів з урахуванням їх спеціальності (кваліфікації), вікових або індивідуальних особливостей.

Мета дослідження є визначенням авторської стратегії в одержанні нових знань про об'єкт і предмет дослідження. Мета дослідження може бути пов'язана зокрема:

• з поглибленням теоретичного мислення, творчих здібностей майбутніх фахівців, вироблення у них здібностей до практичної та науково-дослідної діяльності;

• з обґрунтуванням нової системи засобів, спрямованих на розв'язання певного наукового завдання;

• систематизація, розширення і поглиблення теоретичних знань і практичних умінь студентів в галузі історичної науки та суміжних дисциплін;

• одержання науково обґрунтованих результатів, які в сукупності дають підстави для постановки наукової проблеми в галузі фахової діяльності;

• формування готовності і здатності студентів до самоосвіти і саморозвитку, самостійної дослідницької роботи в майбутній професійній діяльності.

• з обґрунтуванням методичного підходу та перевіркою його ефективності на практиці;

• з обґрунтуванням можливості виявлення нових ознак як загального, так і часткового плану у внутрішній організації серії конкретних фактів, що аналізуються;

• із розробкою комплексу певних передумов, необхідних для розв'язання наукових завдань.

Особливістю дипломної роботи магістра є те, що в ній має бути продемонстрований рівень фахової підготовки студента, його готовність до науково-дослідної та науково-педагогічної діяльності, а також організаційної, консультативно-методичної діяльності, вміння вирішувати науково-практичні та аналітичні завдання.

Завдання дослідження, конкретизуючи загальну його мету, чітко позначають етапи наукового пошуку у досягненні мети. Передусім формулюються завдання, пов'язані із виявленням найсуттєвіших ознак і внутрішньої структури об'єкта дослідження.

Для досягнення мети необхідно визначити певні завдання дослідження:

• розглянути ….;

• виявити ….;

• визначити ….;

• виробити рекомендації щодо …

Виділяються завдання що зорієнтовані на:

• вирішення певних теоретичних питань, загальної програми дослідження (виявлення сутності окремих понять, явищ, процесів; визначення параметрів і рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів інтерпретації тощо);

• характеристику нового розв'язання певної наукової проблеми;

• обґрунтування, виявлення системи конкретних засобів, необхідних для розв'язання наукової проблеми та організації їх експериментальної перевірки;

• розробка рекомендацій щодо практичного використання результатів дослідження.

Весь комплекс завдань це алгоритм конкретної програми дослідження, зумовлений логікою етапів певного наукового пошуку.

Методи дослідження застосовані при виконанні дипломної роботи. Як правило, їх поділяють на теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, систематизація, класифікація та ін.) та емпіричні (експеримент, спостереження, опис, анкетування, опитування та ін.). Необхідно вказати, на яких етапах і яким чином були використані ті чи інші методи.

Методи дослідження в педагогіці це прийоми, процедури й операції емпіричного та теоретичного пізнання і вивчення явищ мистецької або педагогічної дійсності.

При написанні роботи використовуються загальнонаукові методи дослідження, як – історичний, методи логічного і порівняльного аналізу, системного аналізу, зіставлення, систематизації, метод аналізу і синтезу, теоретичне осмислення та узагальнення досвіду зарубіжних країн у контексті проблеми дослідження.

У найбільш загальному розумінні метод: - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети та завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати?

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватися на двох рівнях: емпіричному (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (на якому здійснюється узагальнення знань), то відповідно до цих рівнів, загальні методи пізнання умовно діляться на три групи:

1. Методи емпіричного дослідження: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент;

2. Методи теоретичного дослідження: ідеалізація (мислительний акт, пов'язаний з утворенням понять про об'єкти), формалізація (пізнання об'єктів шляхом відображення їхньої структури), логічні й історичні методи (дозволяють відтворити досліджуваний об'єкт у всій його послідовності тиа об'єктивній конкретності, уявити та зрозуміти його в розвитку).

3. Методи, що можуть бути застосовані на емпіричному та теоретичному рівнях: абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання.

Для розв'язання поставлених завдань магістерської роботи пов’язаної з методикою викладання певної хореографічної дисципліни може використовуватися комплекс таких методів дослідження:

• емпіричні: бесіди з викладачами й студентами; тестування викладачів й студентів з метою діагностування рівня сформованості певних умінь і навичок; педагогічні спостереження й аналіз занять з фахових дисциплін; аналіз творчих робіт, усних і письмових відповідей студентів; моделювання занять за визначеним навчальним розділом з метою посилення їх окремо взятого аспекту дослідження; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний);

• теоретичні: вивчення та аналіз теоретичної, психолого-педагогічної й навчально-методичної літератури з проблеми дослідження; ретроспективний та прогностичний аналіз навчальних програм, підручників і навчальних посібників з хореографії; теоретичне узагальнення педагогічного досвіду з означуваної проблеми; розробка змісту та системи роботи над удосконаленням педагогічного процесу на практичних заняттях; статистична обробка й порівняльна характеристика результатів традиційного та дослідного навчання.

Наукова новизна - це коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих.

Практична значимість повинна розкривати шляхи можливого впровадження одержаних результатів у навчальній та фаховій сферах.

Інформаційна база дослідження передбачає перелік основних блоків літературно-інформаційних джерел, використаних при написанні роботи (довідкові видання, підручники і навчальні посібники, збірники наукових праць, фахові періодичні видання, електронні ресурси тощо).

Практична база дослідження вказується в роботах, які передбачають зміст хореографічної роботи, - зазначається хореографічний колектив, спеціалізований навчальний заклад, на базі якого була здійснена практична частина роботи тощо.

Апробація результатів дослідження: наводяться дані щодо участі автора в наукових конференціях, семінарах, колоквіумах, а також (за наявності) - бази впровадження результатів роботи.

Публікації: наводиться список опублікованих праць автора (статей, матеріалів конференцій, методичних публікацій).

Структура роботи: вказуються основні розділи роботи та загальний обсяг сторінок.

Структура та обсяг дипломної роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження робота складається зі вступу, трьох або двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 90-100 сторінок, з них основний текст складає 80 - 85 сторінок; список використаних джерел включає 70-80 найменувань.

ОСНОВНА ЧАСТИНА дипломної роботи складається, як правило,

з 3-х або 2- х розділів, кожний з яких поділяється на підрозділи; якщо необхідно, підрозділи можуть поділятись на пункти (див. Додаток Б).

Назви розділів і підрозділів не повинні дублювати назву теми дипломної роботи, вони мають бути лаконічними та відповідати їх змісту.

Перший розділ (або перший та другий, якщо всього розділів три) являється теоретичною базою дослідження і носить реферативний характер: презентує огляд літератури з теми, аналізує стан розробленості проблеми, містить необхідні екскурси в історію та теорію питання, визначає шляхи розв’язання поставлених завдань. При написанні цієї частини студент повинен навчитися не лише знаходити потрібну наукову інформацію, але й грамотно її проаналізувати, скомпонувати, порівняти, зробити висновки. Викладаючи позицію того або іншого автора, не можна допускати суцільного списування. Бажано, щоб студент висловив свою думку по кожному з порушених питань і обґрунтував її.

Другий розділ (або другий та третій, якщо всього розділів три), як правило, являє собою практичну частину магістерської роботи. У ньому розглядається, аналізується та коментується авторський підхід до вирішення поставленої проблеми та подається послідовний, детальний хід виконання науково-методичної або практичної роботи, яка підтверджує отримані результати.

У кінці кожного розділу подаються проміжні висновки (0,5-1 сторінки), виходячи зі змісту досліджених питань.

ВИСНОВКИ (3-4 сторінки) подаються наприкінці роботи у вигляді окремих лаконіч­них положень, методичних рекомендацій. У цій частині роботи підбиваються підсумки всього дослідження, визначається головний сенс його здійснення. Авторові необхідно простежити виконання кожного з поставлених завдань і зробити загальний підсумок на прикладі виконаної практичної частини. Необхідно виявити (за наявності) недоліки в роботі, визначити причини появи та засоби їх усунення. У деяких випадках виникає необхідність визначити шляхи продовження дослідження обраної теми, форми і методи її подальшого вивчення, а також конкретні завдання, які майбутнім дослідникам доведеться вирішувати в першу чергу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ складається за алфавітом та єдиною загальною нумерацією в такій послідовності: українські літературно-довідкові джерела, джерела іноземною мовою, електронні ресурси, незалежно від мови, включаються в загальний список використаних джерел і оформлюються за визначеним порядком (див. Додаток В).

Кожне заявлене в списку джерело повинно містити: прізвище та ініціали автора (авторів), повну назву праці та:

• для паперових носіїв - місце видання, видавництво, рік видання, загальний обсяг сторінок або посилання на конкретні сторінки;

• для електронних ресурсів - точну вказівку web-сторінки.

У список необхідно включати тільки ті літературно - інформаційні джерела, які безпосередньо використовувались при написанні магістерської роботи, основну увагу треба звернути на джерела останніх років видання.

ДОДАТКИ оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках після списку використаних джерел. Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття роботи: таблиці, ілюстрації, малюнки, фотографії тощо. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхньому рядку сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б», «Додаток В». Один додаток позначається як «Додаток А».

У випадку захисту дипломної – практичної роботи хореографа (постановка хореографічної програми, одноактного балету, тощо) робота має містити певні додатки: сценарно-композиційний план, авторські концертні програми, відео матеріал з виконаною балетмейстерською роботою та оригінал публікації методичної розробки (допускається варіант комп’ютерного набору). Відео носій подається на компакт-диску DVD-R у відповідному футлярі (пластиковому чи паперовому) з обов'язковим зазначенням на ньому: 1) назви роботи; 2) прізвища і року випуску студента магістратури. Футляр з диском вкладається у конверт чи прозорий файл, який брошурують після останньої сторінки тексту магістерської роботи.

Якщо методична розробка подається у вигляді комп’ютерного набору, вона вміщується у розділ ДОДАТКИ за загальною нумерацією сторінок. Якщо ж у вигляді окремої публікації, брошура вкладається у прозорий файл і підшивається після останньої сторінки тексту.

Також у додатках (за необхідності) подаються: необхідні ілюстрації, фотоматеріали, нотні матеріали, тексти пісень, театральні та концертні програмки, тексти проведених інтерв’ю, ксерокопії статей і рецензій, які використані в ході педагогічного експерименту навчально-методичні матеріали тощо.

МЕТОДИКА НАПИСАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Передусім слід ознайомитися з тематикою дипломних робіт, запропонованою кафедрою, і обрати тему майбутньої роботи. Студент може запропонувати тему, не включену в цю тематику. Після затвердження теми та її наукового курівника студент консультується з керівником з питань написання роботи і приступає до її підготовки.

Необхідно скласти план майбутньої роботи. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, які стосуються обраної теми. Починати бібліографічний пошук раціонально з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується згідно з їхнім змістом за галузями знань.

В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко виявляються праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском до даної теми, а також видання, які їм присвячені.

Після попереднього знайомства з літературою складають план дипломної роботи, тобто перелік найважливіших питань, які будуть розкриватися автором. Складання плану є важливим моментом, оскільки вдало складений план значною мірою полегшує дослідження і написання магістерської роботи. Підготовлений студентом план обговорюється з науковим керівником, уточнюється і є для студента ніби компасом, який не дозволяє йому заплутатись у матеріалі, «потонути» в ньому. У подальшому план може удосконалюватись, оскільки в ході написання роботи виникають певні корективи, пов'язані з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо.

Після цього приступають до опрацювання літератури, збору і оформлення матеріалу. Працюючи над літературою слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи, сторінки, які безпосередньо стосуються обраної теми. Важливо їх глибоко опрацювати, зробити відповідні виписки з них. Робити виписки можна різними способами: виписки в зошиті, виписки на картках або окремих листах (з одного боку). Кожна виписка повинна супроводжуватись ясними І точними даними про джерело, з якого вона взята, якщо це книга – про автора, її заголовок, рік і місце видання, сторінки. Якщо виписується матеріал із журнальної або газетної статті, необхідно вказати номер і рік видання журналу, сторінку, а для газети – дату. Зверху картки слід коротко вказати, про що йде мова в даному тексті. Виписані цитати слід брати в лапки, щоб відрізнити їх від власного викладення прочитаного тексту. Якщо в книгах зустрічається компактний матеріал, який значною мірою може бути використаний у роботі, тоді, по можливості, роблять ксерокопії окремих сторінок. На ксерокопії зазначаються дані про автора, заголовок книги, при необхідності - розділу. Виписки на кapткax або окремих листах (з одного боку) відкривають широкі можливості сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу.

При визначенні та узгодженні теми дипломної роботи студент разом з науковим керівником обговорюють та обирають загальний зміст і форму основної частини роботи, що буде відповідати та ілюструвати зміст і положення теоретичного дослідження.

Після затвердження теми дипломної роботи студент консультується з науковим керівником відносно структури дипломної роботи.

Необхідно скласти попередній план майбутньої роботи. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, які стосуються обраної теми. Починати бібліографічний пошук раціонально з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується відповідно до їхнього змісту за галузями знань. В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко знайти праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском у розробку теми, а також видання, їм присвячені.

Особливу увагу слід приділити періодичним виданням: газетам, журналам, де містяться останні результати досліджень фахівців. Важливо підібрати джерела сучасної зарубіжної літератури. Методика вивчення літератури, як важлива частина наукового дослідження в магістерської роботі, залежить від характеру й індивідуальних особливостей студента - загальноосвітнього рівня й спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам’яті, звичок і працездатності. Разом із тим є доцільним дотримання загальних правил опрацювання літератури. Спочатку потрібно ознайомитись з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження та сучасний досвід тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після опрацювання простіших джерел (підручників, посібників, методичних рекомендацій тощо).

Після попереднього знайомства з літературою складають план (зміст) роботи, тобто перелік найважливіших питань, які будуть розкриватися автором. Складання плану (змісту) є важливим моментом, оскільки вдало складений план значною мірою полегшує дослідження і написання роботи. Підготовлений студентом зміст, обговорений і уточнений з науковим керівником, є для студента ніби компасом, який не дозволяє йому «потонути» у матеріалі. В подальшому план може вдосконалюватись, оскільки в ході написання роботи виникають певні корективи, пов’язані з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо.

Наступним етапом є власне опрацювання літератури, збір та оформлення матеріалу. Працюючи над літературою, слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи, сторінки, які безпосередньо стосуються обраної теми. Важливо їх глибоко опрацювати, зробити відповідні нотатки з них, конспективні записи, цитати. Робити нотатки можна по-різному, найзручнішим для автора способом: нотатки в зошиті, записи на картках або окремих листах (з одного боку), безпосередній друк прямо в комп’ютер. Записи на картках або окремих листах відкривають широкі можливості сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу - виникає немовби пе­рвинний, чорновий варіант задуманої роботи. Далі потрібно приступити до літературного оформлення цього розрізненого матеріалу, (зробити логічні переходи між окремими його частинами). Збір та оформлення матеріалу з обраної теми - це творчий процес, в ході якого вже відбувається початковий етап створення наукової праці, контури якої все ясніше вимальовуються в уяві автора.

Літературне оформлення дослідження - це власне написання тексту роботи. На цьому етапі роботи слід чітко розподіляти запланований обсяг по окремих підрозділах робочого плану. Розподіл обсягу праці по підрозділах значною мірою залежить від самої теми, її значення, вивченості і наявності відповідних матеріалів. При написанні роботи автор повинен давати системний виклад теми, пропорційно розкривати її компоненти. Зібраний матеріал, навіть згрупований за окремими питаннями, підрозділами необхідно викласти в одному стилі, послідовно, переконливо. До того ж потрібно звернути увагу на науковість стилю викладення матеріалу. Часто молоді дослідники, використовуючи науково-популярну літературу, запозичують популярний стиль викладення матеріалу.

Слід мати на увазі, що дипломна робота магістранта є різновидом наукової праці, відповідно й стиль викладення має бути науковим, а не популярним. Розкриття теми повинно бути чітким, послідовним, цілеспрямованим. Слід остерігатися введення у виклад матеріалу дрібниць, і навіть значних фактів, якщо вони не стосуються теми, хоча й можуть бути вельми цікавими. Дослідження має бути самостійним і завершеним.

Завершальним етапом роботи є формулювання висновків, узагальнення та пояснення фактичного матеріалу, внесення рекомендацій.

Виконана дипломна робота у встановлений регламентом термін подається науковому керівникові. Після ознайомлення з роботою керівник висловлює свої зауваження і побажання та повертає роботу студентові для доопрацювання. Після цього текст остаточно редагується та рекомендується науковим керівником до попереднього захисту на засіданні кафедри.

Методика опрацювання наукових джерел (літературних, інтернет-ресурсів…)

Укладання попереднього бібліографічного списку.

Під час укладання бібліографічного списку необхідно звертати увагу на різноманітні публікації: монографії, дисертації, автореферати дисертацій періодичні видання (газети, журнали), збірники наукових праць. Варто з'ясувати коло науковців і методистів, які вивчали питання, пов'язані з обраною темою дослідження.

Для пошуку літератури використовуються каталоги бібліотек (систематичні, предметні, алфавітні), реферативні журнали тощо. Знайомитися з літературою варто починати з найновіших публікацій (зворотно-хронологічний підхід): зміст видань останніх років охоплює матеріали попередніх методичних розробок.

Вивчення літератури варто починати з праць, де проблема ві­дображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень.

Починати ознайомлення з посібниками, монографіями тощо треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли вони були видані. Необхідно переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, вернутися до передмови, де розкрито його призначення, завдання, поставлені автором.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. З'ясувавши ідею та аргументи, якими автор її доводить, варто виписати всі необхідні цитати, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.